Основні принципи реалізації правових норм. Особливості правосуддя, установчо-розпорядчої, контрольно-наглядової та правоохоронної форми правозастосовчої діяльності. Юридичні умови прийняття індивідуальних рішень у процесі правозастосовчої діяльності.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукДисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Дисертація присвячена проблемі дослідження правозастосовчої діяльності та формам її здійснення. Проаналізовані наукові підходи до праворозуміння та реалізації правових норм, визначено місце правозастосовчої діяльності в системі реалізації норм права.Особливо актуальними стали проблеми правозастосовчої діяльності при розбудові правової держави та громадянського суспільства в Україні, що вимагає насамперед встановлення панування права в державі й суспільстві, ефективного застосування правових норм у всіх сферах державного й суспільного життя. По 1819 справах (35,5 %) рішення скасовано, а по 212 справах (4,1 %) рішення змінено. Однак, незважаючи на значну кількість наукової літератури із цієї проблематики, слід зазначити, що й досі залишається чимало дискусійних, недостатньо розроблених питань і аспектів, що пояснюється складністю й багатогранністю правозастосовчої діяльності, значним оновленням законодавства України, розширенням кола субєктів правозастосування, інтеграцією нашої держави до європейського співтовариства, збільшенням кількості форм правозастосовчої діяльності. Наукова розробка проблеми вибору форми правозастосовчої діяльності передбачає, зокрема, визначення поняття форми правозастосовчої діяльності, виокремлення та характеристику її окремих різновидів, розробку загальнотеоретичних методологічних засад, необхідних для вдосконалення процедури правозастосовчої діяльності, особливості прийняття окремих видів правозастосовчих рішень. Зокрема: діалектичні методи дозволили дослідити правозастосовчу діяльність у її розвитку, змінах, взаємодії та взаємозалежностях з іншими правовими та соціальними явищами (підрозділ 1.1); за допомогою інституціонального методу вивчалися стійкі форми організації і регулювання суспільного життя на підставі здійснення різних форм правозастосовчої діяльності (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1); системно-структурний метод використовувався для аналізу форм і способів реалізації права, цілісності правозастосовчої діяльності, виокремлення її стадій (підрозділ 1.3); формально-юридичний метод дозволив проаналізувати зміст чинного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4); структурно-функціональний метод надав можливість проаналізувати деякі особливості структури, змісту нормативно-правових актів, їх функціональне призначення у правозастосовчій діяльності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); порівняльний метод спрямовувався на співставлення юридичних понять, явищ і процесів, повязаних з правозастосовчою діяльністю, виявлення між ними спільного та відмінного (підрозділ 2.2); історичний метод дозволив дослідити виникнення і розвиток ідей і підходів щодо праворозуміння та їх використання при здійсненні різних форм правозастосовчої діяльності (підрозділи 1.1, 1.2); спеціально-юридичний метод використано для інтерпретації та застосування предметних юридичних наукових і практичних знань (підрозділи 1.1, 2.1).Розділ 1 “Загальнотеоретичні аспекти сучасного розуміння та застосування права як особливої форми його реалізації” складається з трьох підрозділів, присвячених історіографії, джерельній базі та методології дослідження, розгляду різних підходів до праворозуміння та їх вплив на правозастосовчу практику, а також визначенню місця правозастосування в системі реалізації правових норм. В сучасний період і природно-правова ідеологія, і юридично-позитивістська постають як раціоналістично-механістичні вчення, які тяжіють до систематичності, логічності побудов, доцільності тощо, які ґрунтуються на принципах монополізму та фундаменталізму для пошуку основоположних засад права, істини в праві, витоків його, критеріїв істини тощо. На підставі аналізу сучасної практики реалізації права здобувач дійшов висновку, що пануюче в сучасній Україні легістсько-позитивістське праворозуміння не в повній мірі забезпечує ефективність реалізації права. “Сучасне праворозуміння та його вплив на правозастосовчу діяльність” підкреслюється, що праворозуміння, реалізація права взагалі і правозастосовча діяльність зокрема знаходяться у системному взаємозвязку, а кожна наукова течія, підтримуючи те чи інше розуміння права, не обходила своєю увагою і визначення ролі та місця в правовій системі правозастосовчої діяльності. Досліджуючи різноманітні напрями теорії права (насамперед соціологічні напрямки юридичної думки), які визнавали право судового чи адміністративного органу на правотворчість, дисертант аналізує роботи тих авторів, які намагались переосмислити існуюче на той час (кінець XIX - початок XX ст.) догматичне твердження, що основне завдання суду при застосуванні закону - встановити дійсну волю законодавця та знайти ту норму права, яка повинна бути застосована в даному випадку по волі законодавця з огляду на фактичний склад справи.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы