Правові засади зовнішньополітичної діяльності Української РСР як члена ООН (40-і-початок 60-х років ХХ століття) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ЯК ЧЛЕНА ООН (40-і - ПОЧАТОК 60-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ)На основі вивчення нормативно-правових джерел, архівних документів і матеріалів дисертантом розглянуто передісторію появи УРСР на міжнародній арені на початку ХХ ст. У дисертації здійснено комплексний історико-правовий аналіз правових засад діяльності УРСР як субєкта міжнародних відносин за період від набуття нею обмеженого суверенітету в рамках Союзу РСР у звязку з конституційними змінами 1944 р. та зумовленого цим прийняття її в ООН як члена-засновника і до початку 60-х рр., коли політичне становище у світі, яке з другої половини 40-х рр. характеризувалося перманентним станом „холодної війни” між основними антагоністами на міжнародній арені, змінилося курсом на міжнародну розрядку. Автор дає правовий аналіз нормативно-правових актів з регламентації діяльності представництва УРСР в головних органах і спеціалізованих установах ООН, розглядає основні напрями та історико-правові наслідки цієї діяльності, зокрема участь у підготовці міжнародних договорів і угод, резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та поправок до них, участь у роботі міжнародних асамблей, сесій, нарад, і особливо міжнародних конференцій політичного, правового, економічного та науково-технічного характеру. Анализируются факторы, в силу которых УССР стала одним из государств-учредителей ООН, и предложено их классифицировать на внутренние („конституционная реформа” в СССР от 1 февраля 1944 г., которая задекларировала право союзных республик вступать в прямые отношения с иностранными государствами, и желание правительства СССР получить дополнительные голоса во вновь созданной международной организации - ООН) и внешние (весомый вклад украинского народа в победу над нацизмом и чрезмерные потери, которые понесла Украина во время Второй мировой войны, а также активизация украинского освободительного движения в этот период). Дан правовой анализ нормативно-правовых актов, которыми регламентировалась деятельность представительства УССР в главных органах и специализированных учреждениях ООН, рассмотрены основные направления и историко-правовые результаты этой деятельности.На геополітичній карті Європи постала незалежна держава Україна, а такі ознаки, як суверенність, конституціоналізм, набувають статус атрибутів її діяльності на міжнародній арені як субєкта міжнародного права. Міжнародне визнання УРСР як фундатора ООН та потенціал, накопичений за роки діяльності в цій організації, доказово спростовують спроби віднести Україну до другорядних держав, у яких відсутній достатній досвід та традиції звязків на міждержавному рівні. Україна як субєкт міжнародного права та міжнародних відносин, беручи участь у роботі ООН зі сприяння міжнародному співробітництву в розвязанні важливих проблем політичного, соціального та економічного характеру, загальної поваги прав і свобод людини, повністю змогла скористатися результатами свого внеску в міжнародно-правові стандарти лише через 45 років після вступу. Україна, як одна з держав-засновниць ООН і активний її член сьогодні, спроможна зробити вагомий внесок у вирішення глобальних проблем людства та сприяти встановленню нових, витребуваних часом відносин між державами у світі на підставі сучасного міжнародного права. Дослідження відповідає напрямам Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”, є складовою наукових програм кафедри історії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, розроблюваної у контексті вимог „Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України”, затверджених наказом ректора від 5 квітня 2001 р.Загальнотеоретичні питання розвитку міжнародного права, історії створення ООН та її діяльності досліджували в Україні Б.М. Лещенка „Україна на міжнародній арені”, проте автор розглядає період становлення повоєнної міжнародної безпеки та діяльність УРСР на міжнародній арені до 1949 р. Заслуговує на увагу один з аспектів теми, порушений М.І. Голуб) визнавали УРСР як державу та не заперечували її статус як субєкта міжнародного права, однак ставили цю субєктність у залежність від членства в ООН. Корецького НАН України „Суверенітет України і міжнародне право” і праця науковців Національної академії наук України та Інституту історії України „Нариси з історії дипломатії України”, в якій вчені відтворили широку палітру діяльності української дипломатичної служби в різні історичні епохи. Розділ 2 „Передумови та правові засади вступу Української РСР до Організації Обєднаних Націй” присвячено розглядові міжнародно-правового становища України і зовнішньополітичної діяльності українських урядів у період Української революції 1917-1920 рр., у 1918-1923 рр. до входження УСРР до складу Союзу РСР та у період до виходу Радянської України на міжнародну арену як держави-засновника ООН.

2. Основний зміст

1. Шкуратенко О.В. Міжнародне визнання України через виборювання права членства в ООН (історичний огляд) // Право України. - 2001. - № 12. - С. 142-145.

2. Шкуратенко О.В. Участь України в ООН по законодавчому визначенню міжнародних стандартів прав і свобод людини // Право України. - 2002. - № 3. - С. 59-62.

3. Шкуратенко О.В. Погляд на українську державність під кутом зору міжнародної правосубєктності // Право України. - 2002. - № 9. - С. 33-38.

4. Шкуратенко О.В. Співпраця України у міжнародній системі спеціалізованих установ ООН // Право України. - 2004. - № 11. - С. 125-129.

5. Шкуратенко О.В. Правові засади діяльності УРСР як члена ООН з питань загального роззброєння // Право України. - 2006. - № 11. - С. 144-148.

6. Шкуратенко О.В. Україна в ООН: аспект співпраці в галузі прав людини // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права : Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної наукової конференції „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. - Хмельницький, 2002 - С. 288-290.

7. Шкуратенко О.В. Правові підстави участі України в міжнародних організаціях // Правова система України: сучасний стан та перспективи розвитку : Матеріали VI міжвузівської науково-практичної конференції. - Рівне, 2004. - С. 71-81.

8. Шкуратенко О.В. Співробітництво України в галузі прав і свобод людини в рамках ООН (історико-правовий аспект) // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні : Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Острог, 2005. - С. 76-77.

9. Шкуратенко О.В. Участь України в міжнародних конференціях (40-60 роки ХХ ст.) // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки : Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки. - Чернігів, 2005 - С. 95-98.

Размещено на .ru