Правові засади зовнішньополітичної діяльності Української РСР як члена ООН (40-і – початок 60-х років ХХ століття) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Правові засади зовнішньополітичної діяльності Української РСР як члена ООН (40-і - початок 60-х років ХХ століття)Робота виконана на кафедрі історії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України Павленко Микола Ілліч, Київський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри загальноправових дисциплін Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПРН України Ярмиш Олександр Назарович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник; З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м.На геополітичній карті Європи постала незалежна держава Україна, а такі ознаки, як суверенність, конституціоналізм, набувають статус атрибутів її діяльності на міжнародній арені як субєкта міжнародного права. Міжнародне визнання УРСР як фундатора ООН та потенціал, накопичений за роки діяльності в цій організації, доказово спростовують спроби віднести Україну до другорядних держав, у яких відсутній достатній досвід та традиції звязків на міждержавному рівні. Україна як субєкт міжнародного права та міжнародних відносин, беручи участь у роботі ООН зі сприяння міжнародному співробітництву в розвязанні важливих проблем політичного, соціального та економічного характеру, загальної поваги прав і свобод людини, повністю змогла скористатися результатами свого внеску в міжнародно-правові стандарти лише через 45 років після вступу. Україна, як одна з держав-засновниць ООН і активний її член сьогодні, спроможна зробити вагомий внесок у вирішення глобальних проблем людства та сприяти встановленню нових, витребуваних часом відносин між державами у світі на підставі сучасного міжнародного права. Дослідження відповідає напрямам Цільової комплексної програми НАН України № 0186.0.070872 „Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”, є складовою наукових програм кафедри історії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, розроблюваної у контексті вимог „Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України”, затверджених наказом ректора від 5 квітня 2001 р.Загальнотеоретичні питання розвитку міжнародного права, історії створення ООН та її діяльності досліджували в Україні Б.М. Лещенка „Україна на міжнародній арені”, проте автор розглядає період становлення повоєнної міжнародної безпеки та діяльність УРСР на міжнародній арені до 1949 р. Заслуговує на увагу один з аспектів теми, порушений М.І. Корецького НАН України „Суверенітет України і міжнародне право” і праця науковців Національної академії наук України та Інституту історії України „Нариси з історії дипломатії України”, в якій вчені відтворили широку палітру діяльності української дипломатичної служби в різні історичні епохи. Розділ 2 „Передумови та правові засади вступу Української РСР до Організації Обєднаних Націй” присвячено розглядові міжнародно-правового становища України і зовнішньополітичної діяльності українських урядів у період Української революції 1917-1920 рр., у 1918-1923 рр. до входження УСРР до складу Союзу РСР та у період до виходу Радянської України на міжнародну арену як держави-засновника ООН. У підрозділі 2.1 „Міжнародно-правовий статус України до вступу в Організацію Обєднаних Націй (1917-1939 рр.)” у ракурсі державно-політичних процесів, що відбувалися в суспільно-політичному житті в Україні у період Української революції 1917-1920 рр., процесу державотворення УСРР у 1917-1923 рр. і політико-правового статусу УСРР і УРСР у складі Союзу РСР розглянуто політику тодішніх держав у сфері зовнішніх відносин. міжнародний україна угодаЗокрема, вивчивши значний масив історико-правової літератури, дисертант констатує недостатній ступінь наукової розробки проблеми правових засад зовнішньополітичної діяльності УРСР як члена ООН, відсутність сучасного концептуального підходу щодо її міжнародно-правової субєктності. На основі нових підходів до проблеми стверджується, що набуття Україною незалежності наприкінці ХХ ст. обєктивно вписується в контекст багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність і є торжеством історичної справедливості. Із розгляду передісторії вступу УРСР до ООН зясовано, у часи Української революції (1917-1920 рр.) та відносної політичної самостійності УСРР до і деякий час після її вступу до СРСР (1918-1923 рр.) Україна виступала як субєкт міжнародних відносин, а після вступу до СРСР втратила цей статус. Становлення УРСР як субєкта міжнародних відносин, прийняття її в члени ООН зумовлено внутрішніми (конституційні зміни в СРСР від 1 лютого 1944 р.

Основний зміст