Правові засади діяльності цензурних установ в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права України юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Чехович Валерій Анатолійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Стеценко Семен Григорович Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права кандидат юридичних наук, доцент Кудін Сергій Володимирович Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, завідувач кафедри теорії, історії держави і права та конституційно-правових дисциплін Захист відбудеться 22 травня 2010 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.Зокрема, інформаційні потоки в суспільстві регулюються цензурою, що в перекладі з латинської (censura, від censeo - оцінюю, висловлюю думку), означає контроль офіційної (світської або духовної) влади за змістом, випуском і поширенням друкованої продукції, творів сценічного та образотворчого мистецтва, телевізійних та радіопередач, який здійснюється шляхом попереднього чи наступного перегляду для того, аби не допустити або ж обмежити поширення ідей та інформації, що визначаються цією владою небажаними або шкідливими. Загальновідомо, що цензура завжди відігравала важливу роль у відносинах між владою, пресою і суспільством. Адже інформація є одним із найважливіших інструментів управління суспільством, а певна її частина складає таємницю, наявність якої вже є обєктивною умовою існування цензури. висвітлити процес впровадження цензурного законодавства, створення та функціонування органів цензури в українських губерніях у першій половині ХІХ ст.; За допомогою системно-структурного методу вдалося дослідити місце і роль цензурних установ, що були створені і діяли в українських губерніях у системі цензурного відомства Російської імперії (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3). цензурний законодавство цензура імперіяВивчення літератури по темі дослідження засвідчує, що важливе теоретико-методологічне значення для осмислення проблем виникнення та еволюції органів цензури у той час мали праці відомих вчених-юристів І. Це пояснюється тим, що в Радянському Союзі існувала своя цензура - так званий „Главліт”, і партійне керівництво не хотіло, щоб дослідники проводили паралелі між радянською і царською цензурами, адже їх діяльність була ідентичною. Зявляються збірники наукових праць, де розглядаються питання розвитку цензури в Європі і Росії у ХІХ - на початку ХХ століття та окремі статті з цієї тематики. Важливим джерелом для написання роботи стало „Полное собрание законов Российской империи” (ПСЗ), де вміщені цензурні статути, царські Маніфести, укази, закони, що стосувались цензури. У підрозділі 2.1 „Становлення та розвиток цензурного законодавства у першій половині ХІХ ст.” висвітлюється процес розвитку цензурного законодавства у зазначений період, а також дається періодизація, запропонована автором, в основу якої було покладено принцип діяльності цензури - попередня чи каральна.Здійснений автором аналіз наявних історико-правових досліджень засвідчує, що незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених діяльності цензури та окремим законодавчим актам, нині немає праць, в яких би досліджувались правові засади діяльності цензурних установ в українських губерніях у ХІХ - на початку ХХ ст. В результаті проведеного дослідження автором встановлено, що перший період цензурного законодавства Російської імперії охоплює 1804-1865 рр., коли були прийняті цензурні статути 1804, 1826 і 1828 рр., які стали основою усього подальшого законодавства про цензуру. У ті роки цензура мала попереджувальний характер і знаходилась у віданні Міністерства народної освіти. Цензура була передана із відання МНО до МВС і почала базуватись уже на двох принципах - попереднього перегляду та наступного судового покарання. Основою цензурного законодавства цього періоду були „Тимчасові правила про цензуру 1865 р.”, які діяли 40 років, і звільняли від попереднього цензурного перегляду урядові, університетські та столичні видання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках містяться загальні підсумки проведеного дослідження і викладено основні його результати, які зводяться до наступного: 1. Здійснений автором аналіз наявних історико-правових досліджень засвідчує, що незважаючи на велику кількість публікацій, присвячених діяльності цензури та окремим законодавчим актам, нині немає праць, в яких би досліджувались правові засади діяльності цензурних установ в українських губерніях у ХІХ - на початку ХХ ст.

2. Джерельна база дисертації представлена законами та іншими нормативно-правовими актами, матеріалами архівних фондів цензурних, адміністративних та судових установ, документами особового походження та періодикою і є цілком достатньою для всебічного дослідження даної проблеми у зазначених хронологічних межах.

3. В результаті проведеного дослідження автором встановлено, що перший період цензурного законодавства Російської імперії охоплює 1804-1865 рр., коли були прийняті цензурні статути 1804, 1826 і 1828 рр., які стали основою усього подальшого законодавства про цензуру. У них визначались мета і завдання цензури, її склад та компетенція, а також містився перелік заборонених до обговорення у пресі тем. Цензурний статут 1828 р. з подальшими змінами і доповненнями діяв аж до 1865 р. і був спрямований на здійснення тотального контролю за друкованим словом. У ті роки цензура мала попереджувальний характер і знаходилась у віданні Міністерства народної освіти.

4. Встановлено, що з середини 60-х років ХІХ ст. розпочався другий період. Цензура була передана із відання МНО до МВС і почала базуватись уже на двох принципах - попереднього перегляду та наступного судового покарання. Основою цензурного законодавства цього періоду були „Тимчасові правила про цензуру 1865 р.”, які діяли 40 років, і звільняли від попереднього цензурного перегляду урядові, університетські та столичні видання. У той же період були видані Валуєвський циркуляр (1863) і Емський указ (1876), які забороняли друкувати книги, газети і журнали українською мовою, незалежно від їх змісту. Проведений нами аналіз цензурного законодавства другої половини ХІХ ст. свідчить, що воно не було послідовним, поєднуючи у собі як старі заборонні норми, так і нові, більш прогресивні, які передбачали покарання через суд.

5. Зазначено, що третій період цензурного законодавства розпочався царським Маніфестом 17 жовтня 1905 р., який проголошував свободу слова і друку й тривав до 1914 року, тобто до початку Першої світової війни. У 1906 р. були прийняті Тимчасові правила про періодичну пресу та неперіодичні видання. У цей період попередня цензура була ліквідована, а покарання за порушення правил друку могли бути накладені лише у судовому порядку.

Враховуючи, що Статути і Тимчасові правила не могли передбачити усіх моментів, що виникали в процесі діяльності цензурних установ, МНО і МВС регулярно, протягом усього періоду існування цензури, розсилали своїм місцевим органам циркулярні розпорядження, спрямовані на підвищення ефективності їх діяльності.

6. Відповідно до зазначеної вище періодизації, відбувався і процес впровадження цензурного законодавства. Перший період (1804-1865 рр.) характеризується процесом формування з окремих цензурних установ системи і створенням інституту цензорів. У 1831 р. в Одесі, а у 1837 р. і в Києві були утворені цензурні комітети. Обовязки цензорів виконували професори університетів, оскільки основою організації цензури став поділ території імперії на навчальні (університетські) округи. Основним завданням цензури у цей час було намагання не пропустити проникнення в межі імперії ідей Великої французької революції, польського повстання 1830-1831 рр. та революцій 1848-1849 рр., що відбулися у країнах Західної Європи. У той же час окрім загальної цензури були впроваджені відомчі цензури - духовна, військова, придворна та ін.

7. Проведене дослідження свідчить, що питання діяльності цензури займало важливе місце у внутрішній політиці російського уряду. Цензурна політика царизму була частиною національної політики і характеризувалась диференційованим підходом до різних народів. Зокрема, крім загальних для всієї імперії цензурних правил, до українського друкованого слова застосовувалися ще й додаткові, які забороняли його не за зміст, а за мову написання. У другий період (1865-1905 рр.), коли преса перетворювалась з культурно-просвітницької сфери у сферу суспільно-політичну, була зроблена спроба пристосувати цензурний апарат до діяльності в нових ліберальніших умовах. Одночасно відбувалося посилення цензурних обмежень щодо українського друкованого слова, метою яких була асиміляція українства, витіснення його мови, культури та літератури.

8. Зясовано, що третій період (1905-1914 рр.) розпочався царським Маніфестом 17 жовтня 1905 р., який проголошував свободу слова і друку. Попередня цензура була ліквідована, а покарання за порушення правил друку могли бути накладені лише у судовому порядку. Важливу роль у боротьбі з пресою у цей період починають відігравати судові установи - Київська, Одеська та Харківська судові палати. Втратили чинність положення Валуєвського циркуляру та Емського указу. Однак така свобода тривала не довго: вже 20 липня 1914 р., у звязку з початком Першої світової війни, була введена військова цензура. Варто відмітити також, що цензурне законодавство відзначалось своєю непослідовністю: посилений політичний і цензурний контроль змінювався періодами тимчасового послаблення, що було повязане із зміною характеру внутрішньої політики і міжнародної ситуації.

1. Щербак Н.М. Цензурні установи в Україні на початку ХХ ст. / Н.М.Щербак // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.30. Одеська національна юридична академія. Одеса, 2007. С. 555-560.

2. Щербак Н.М. Джерела дослідження діяльності цензурних установ в Україні / Н.М.Щербак //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.32. Одеська національна юридична академія. Одеса: Фенікс, 2007. С. 239-244.

3. Щербак Н.М. Цензурні установи в Наддніпрянській Україні у першій половині ХІХ ст. / Н.М.Щербак, Н.О.Щербак // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2007. №5. С. 261-267.

4. Щербак Н.М. Реформування цензурної системи та цензурні заборони в Україні у другій половині ХІХ століття. / Н.М.Щербак, Н.О.Щербак // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2007. № 6. С. 168-174.

5. Щербак Н.М. Становлення та розвиток цензурного законодавства Російської імперії у першій половині ХІХ ст. / Н.М.Щербак // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.35. Одеська національна юридична академія. Одеса, 2008. С. 256-261.

6. Щербак Н.М. Цензура в системі Міністерства внутрішніх справ Російської імперії (друга половина ХІХ - ХХ ст.). / Н.М.Щербак, Н.О.Щербак // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 2008. №5. С. 202-209.

7. Щербак Н.М. Цензурна політика Російської імперії щодо українського друкованого слова на поч. ХХ ст. / Н.М.Щербак // Сучасний вимір держави та права. Зб. наукових праць / За ред. В.І.Терентьєва, О.В.Козаченка. Миколаїв: Вид-во „Іліон”, 2008. С. 433-434.

8. Щербак Н.М. Вплив преси на формування національної самосвідомості українців у 1905 - 1907 рр. / Н.М.Щербак, М.Г.Щербак // Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. Видання Донецького національного університету. Історичний факультет. №3-4 (25/26)/2005). С. 5-11.

9. Щербак Н.М. Цензура і преса в Києві на початку ХХ століття. / Н.М.Щербак, М.Г.Щербак // Сучасність. 2007. №7. С. 141-146.

10. Щербак Н.М. Політизація „українського питання” в Російській імперії на початку ХХ ст. в умовах антиукраїнських цензурних заборон. / Н.М.Щербак, Н.О.Щербак // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. Т.XVI. К., 2007. С. 374 - 382.

11. Щербак Н.М. Правові засади формування і діяльності цензурних установ в українських губерніях у ХІХ - на поч. ХХ ст. / Н.М.Щербак // Визначальні тенденції генезису державності і права: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції „Треті Прибузькі юридичні читання„. Миколаїв: Вид-во „Іліон”, 2007. С. 630-632.

12. Щербак Н.М. „Полное собрание законов Российской империи” як джерело дослідження діяльності цензурних установ в Україні. / Н.М.Щербак // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. № 94-95. 2008. С. 134-137.

13. Щербак Н.М. Цензурна реформа в Російській імперії у системі буржуазних перетворень 60-70-х років ХІХ ст. / Н.М.Щербак // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Запоріжжя: Просвіта, 2008. Вип. XXIV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів. С. 76-79.

14. Щербак Н.М. Архівні матеріали про діяльність цензурних установ в Україні / Н.М.Щербак, М.Г.Щербак //Сумський історико-архівний журнал. № IV-V.-2008.- Науковий журнал з історії та архівознавства України. С. 86-90.

15. Щербак Н.М. Шевченкове слово в умовах антиукраїнської цензурної політики російського царату ХІХ - початку ХХ ст. / Н.М.Щербак // Шевченків край. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наук. думка, 2009. С. 55-65; 470-471.

16. Щербак Н.М. Український образ світу очима цензорів Російської імперії початку ХХ ст. / Н.М.Щербак // Українознавчий альманах. Вип.1: Український образ світу: особливість у світовому контексті. К., 2009. С. 96-98.

17. Щербак Н.М. Правові аспекти державного регулювання інформаційною сферою (з вітчизняного історичного досвіду). / Н.М.Щербак // Закарпатські правові читання. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та аспірантів, 28 - 30 квітня 2009 р. / За заг. ред. проф. Ф.Г. Ващука та доц. П.А.Трачука. Ужгород, 2009. С. 71-74.