Правові основи та особливості банкрутства окремих суб"єктів господарювання - Курсовая работа

Правові основи та особливості банкрутства окремих суб’єктів господарювання Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні засади банкрутства 1.1 Суть, ознаки та причини банкрутства 1.2 Банкрутство як засіб оздоровлення економіки 1.3 Прогнозування та визначення банкрутства підприємства Розділ 2. Правові основи та особливості банкрутства окремих суб’єктів господарювання 2.1 Правова база з питань банкрутства підприємств як форма реалізації державної політики в сфері оздоровлення економіки 2.2 Особливості банкрутства окремих категорій субєктів підприємницької діяльності Розділ 3. Разом з тим у практиці останніх років спостерігаються випадки навмисної самоліквідації підприємств, які забезпечивши залучення значного обсягу позикового капіталу (у грошовій, товарній та інших формах) і використавши його з метою наживи окремих осіб, оголошують себе банкрутами для того, щоб уникнути розрахунків. Банкрутство підприємств є відносно новим явищем для економіки України. Це зумовлене тим, що: банкрутство певного субєкта господарювання призводить до порушення макроекономічної рівноваги; від того, наскільки обєктивно проведено оцінку ступеня ймовірності банкрутства підприємства, залежить ціна підприємства, його інвестиційна привабливість, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави. Воно характеризує неспроможність підприємства задовольняти вимоги кредиторів щодо оплати товарів, робіт, послуг, а також забезпечити обовязкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди. Одна з перших ознак можливого банкрутства - спад прибутковості нижче за вартість його капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються підприємством, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таке підприємство стає невигідним [11, 136]. банкрутство правова база підприємницький Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідної процедури. Ознаками банкрутства як у світовій практиці, так і у вітчизняних умовах вважаються такі кількісні чинники: низька величина показника відношення руху грошових коштів до загальних зобовязань, висока величина показника відношення боргових зобовязань до акціонерного капіталу й показника відношення боргових зобовязань до загальної суми активів, низький дохід на інвестиції, низька рентабельність, низька величина відношення оборотного капіталу до загальної суми активів і низька величина відношення оборотного капіталу до продажів, нестабільний прибуток, значне збільшення коефіцієнта Бета (коефіцієнт Бета відображає зміни ціни акції компанії щодо ринкового індексу), велика різниця між ринковою ціною акції і балансовою вартістю акції, зменшення дивідендних платежів, високий показник відношення постійних витрат до загальних витрат (так званий операційний леверидж) тощо. До якісних чинників, які вказують на ймовірність банкрутства, можна зарахувати такі: погана система фінансової звітності та нездатність контролювати витрати (це пояснюється як некваліфікованим управлінням, так і недосвідченістю компанії), спад у галузі, високий рівень конкуренції, нездатність одержувати відповідне фінансування і значні кредитні обмеження на будь-яке одержуване фінансування, нездатність погасити прострочені зобовязання, входження у сфери, де в керівництва немає досвіду роботи, нездатність компанії впроваджувати сучасні технології, особливо в технологічно орієнтованому бізнесі, високий рівень комерційного ризику, сприйнятливість до суворого урядового регулювання (на приклад, закони регулювання орендної плати, що торкаються інтересів орендодавців). Рис. 1.1 Симптоми банкрутства Процес зростання банківських процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємств. Обєктивним виходом з цієї ситуації є досудова санація, реструктуризація виробництва, мирова угода або порушення процедури банкрутства. На кожній стадії розвитку негативної тенденції стан підприємства має свої відмітні ознаки: на стадії 1: затримки з наданням звітності, зниження її якості; зміни в структурі балансу: різке зменшення грошей на рахунках; збільшення сум дебіторської і кредиторської заборгованості, їх старіння і разбалансування; зниження обсягів продажів; необґрунтована зміна постачальників; зміни в структурі управління; різноманітні реорганізації підприємства (відкриття й закриття представництв, філіалів, дочірніх суспільств тощо); приховане зниження ціни підприємства, падіння курсу його акцій; зниження доходів (прибутку) від основної діяльності; на стадії II: труднощі з готівкою; зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій; конфлікти у вищому керівництві; порушення термінів виплати заробітної плати; зростання плинності кадрів; погіршення соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; встановлення нереальних цін на прод