Правові основи депозитних операцій - Реферат

Договір засвідчує зобовязання банку зберігати залучені грошові кошти або банківські метали, проводити операції за дорученням власника рахунку виплатити дохід у встановлений договором строк та право вкладників отримати у визначений договором строк суму вкладу і процентів за ним. Відповідно до статті 1058 Цивільного Кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), щоприйняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. В ощадній книжці вказуються найменування імісцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом,а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент предявлення ощадної книжки у банк. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплатівкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.Так, у Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів під цим поняттям розуміють "кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою". У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" дається таке визначення вкладу: "Депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент". В "Экономической энциклопедии" наголошується, що банківський вклад (депозит) - це "зобовязання банку, який отримав безпосередньо від вкладника (депозитора) або третіх осіб на адресу вкладника грошову суму (вклад), повернути суму вкладу і виплатити проценти на неї". У "Большом бухгалтерском словаре" під банківським вкладом розуміються грошові кошти юридичної або фізичної особи в національній або іноземній валюті, розміщені на рахунку в банку [10, с. У "Финансово-кредитном словаре" вклади визначаються як грошові кошти населення, підприємств та організацій, внесені для зберігання у банки та ощадні каси на визначених умовах.

Опрацьовуючи різні джерела інформації можна зробити висновок, що основним джерелом банківських ресурсів є вклади. Проте на сьогодні в економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття "вклад". Так, у Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів під цим поняттям розуміють "кошти, що надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з чинним законодавством України, або нерезиденту на чітко визначений строк та під процент і оформлюються відповідною угодою". У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" дається таке визначення вкладу: "Депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент". В "Экономической энциклопедии" наголошується, що банківський вклад (депозит) - це "зобовязання банку, який отримав безпосередньо від вкладника (депозитора) або третіх осіб на адресу вкладника грошову суму (вклад), повернути суму вкладу і виплатити проценти на неї". У "Большом бухгалтерском словаре" під банківським вкладом розуміються грошові кошти юридичної або фізичної особи в національній або іноземній валюті, розміщені на рахунку в банку [10, с. 60]. У "Финансово-кредитном словаре" вклади визначаються як грошові кошти населення, підприємств та організацій, внесені для зберігання у банки та ощадні каси на визначених умовах. У деяких підручниках поняття "вклад" і "депозит" ототожнюються, однак останнє є ширшим.

Поряд із безпосередньо вдосконаленням банківського законодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів. Насамперед необхідно: 1) узгоджувати норми банківського законодавства з нормами інших галузей національного законодавства, тобто враховувати норми актів суміжного законодавства як основу концептуального характеру;

2) відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці;

3) чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері;

4) обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в управлінні кредитно-банківською системою;

5) систематично розробляти й видавати центральним банком методичні вказівки та розяснення щодо деталізації застосування банківського законодавства чи регулятивних правил;

6) створити централізований банк даних, де б накопичувалась інформація про фінансовий стан позичальників, попередню діяльність субєктів господарювання, про міжнародних партнерів, що дало б змогу зменшити кредитний ризик комерційних банків;

7) здійснювати реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та аудиторської практики (зокрема, розробити нормативні документи щодо реорганізації банківського обліку та звітності в банківській системі);

8) законодавче врегулювати порядок організації та функціонування електронних платіжних систем, створити Єдину платіжну систему під захистом Національного банку України;

9) створити спеціальне агентство з питань реструктуризації банківських активів, яке б організувало оперативну роботу з реструктуризації системи управління банками та їх активами.

Важливу роль у розвитку національного банківського законодавства має відіграти процес міжнародного співробітництва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство загалом має прогресивний напрям і підпорядковується меті регулювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою його проблемою залишається завдання розширення та якісного розвитку правового фундаменту управління банківською системою і банківською діяльністю і відповідності сучасного національного банківського законодавства міжнародним банківським стандартам. Удосконалення банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, прискоренню формування ефективної банківської системи України.

1. Цивільний кодекс України - Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003р., № 40, стаття 356;

2. Закон України Про банки і банківську діяльність - Верховна Рада України; Закон від 07.12.2000 № 2121-III - Офіційний вісник України від 26.01.2001 р., № 1, том 1, стор. 1, стаття 1, код акту 17556/2001

3. Банківське право України: Навч. посібник. / Кол. авт.: Жуков А. М., Іоффе А. Ю., Кротюк В. Л., Пасічник В. В., Селиванов А. О. та ін. / За заг. ред. А. О. Селіванова. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 384 с.

Размещено на .ru