Поняття та ознаки правочинів, їх класифікація й умови набуття юридичної сили. Види недійсних правочинів (нікчемні, оспорювані) та їх групи (з недоліками суб"єктного складу, волі, форми і змісту). Основні правові наслідки порушення умов чинності правочину.
11 ЦК України одними з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочини слугують правовою формою, що сприяє забезпеченню культурно-побутових потреб громадян, функціонуванню економіки тощо. Актуальністю даної теми є зясування дій фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам законодавства. Обєктом дослідження виступають правові наслідки недійсності правочину. Які ж правові наслідки визнання правочину недійсним та недотримання яких умов тягне таку недійсність?Правочином визнається лише та дія, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків. Якщо буде встановлено, що дія була спрямована на якийсь інший результат, то така дія не буде визнаватися правочином. Так, якщо громадянин порушує права інших субєктів, то така його дія, хоча вона й створює зміну прав та обовязків, не може вважатися правочином, оскільки фактично вона спрямована на зовсім інший результат - порушити чиєсь право. Правочином визнається така дія, яка не лише була спрямована на результат, а й призвела до набуття, зміни або припинення цивільних прав або обовязків. Вона може проводитись за різними критеріями: за числом сторін, волевиявлення яких необхідно для виникнення правочину, за співвідношеннями прав та обовязків сторін в угоді; за моментом, з яким повязується виникнення правочину; за значенням підстав правочину для її дійсності і т.п.Якщо правочин відповідає усім вимогам закону, а також тим вимогам, що їх висунули його учасники, тоді питання про дійсність чи недійсність правочину не виникає. Причому може виникнути питання, з якого моменту правочин потрібно вважати недійсним: чи з самого початку виникнення, чи деякий час він був дійсним, а потім став недійсним, чи він продовжує бути дійсним до визнання його недійсності судом. Нікчемним або абсолютно недійсним є той правочин, недійсність якого прямо передбачено законом. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Але незалежно від того, якими є ці правочини, виходячи з загального правила про необхідність відповідності внутрішньої волі волевиявленню, потрібно застосовувати правила, що регулюють той правочин, який сторони справді мали на увазі.Неповнолітні особи (віком від 14 до 18 років за ЦК України) мають неповну (часткову) дієздатність, що означає, що всі правочини вони вчиняють самі, але вчинення деяких із них потребує згоди батьків або піклувальників. Причому допускається як надання прямої згоди (в письмовій формі, якщо це вимагається законом), так і схвалення правочину шляхом непредявлення батьками (усиновлювачами) або піклувальниками неповнолітнього претензії другій стороні протягом одного місяця з моменту, коли ці особи дізналися про вчинення неповнолітнім правочину. Із позовом про визнання такого правочину недійсним можуть звернутися батьки (усиновлювачі) або піклувальники неповнолітньої особи, її контрагент за договором, орган опіки та піклування та інші особи, права яких порушені таким правочином. Наслідком визнання недійсним правочину, вчиненого неповнолітніми особами між собою є покладення на них зобовязання повернути другій стороні все, одержане за цим правочином у натурі. 223 ЦКУ визначає, що правочини (за винятком дрібних побутових, які особа, дієздатність якої обмежена, може вчиняти самостійно), вчинені особою, дієздатність якої обмежена, без згоди піклувальника, можуть бути згодом схвалені піклувальником.Умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб, а також обмежує можливості збагачення злочинним шляхом. Таким чином, законодавець, встановлюючи умови дійсності правочину, сприяє їх додержанню, а також зміцненню правосвідомості громадян та правопорядку взагалі. Умови дійсності правочинів поділяються на три основні групи: 1) умови про субєктів; Питання про юридичне значення таких дій вирішується згідно правил, регламентуючих порядок укладення правочинів, а не згідно норм, що встановлюють їх дійсність.
Вывод
По завершенні написання основної частини даної курсової роботи можна дійти наступних висновків.
Умови дійсності правочину встановлюються законом для того, щоб правочин мав належну юридичну силу. Додержання цих умов сприяє законності правочину, охороні прав та законних інтересів його учасників та інших осіб, а також обмежує можливості збагачення злочинним шляхом.
Проте, коли недодержання умови дійсності правочину викликає його недійсність, то до сторін застосовуються майнові наслідки такої недійсності.
Таким чином, законодавець, встановлюючи умови дійсності правочину, сприяє їх додержанню, а також зміцненню правосвідомості громадян та правопорядку взагалі.
Умови дійсності правочинів поділяються на три основні групи: 1) умови про субєктів;
2) умови про форму;
3) умови про зміст.
Порушення саме цих істотних умов призводить до визнання правочину недійсним.
Недійсними правочинами є дії осіб, хоча і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, але які не породжують цих юридичних наслідків внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Це означає, що обумовлені правочином права та обовязки не виникають, а наступають передбачені законодавством правові наслідки, що несприятливі для учасників правочину та є санкцією за вчинене правопорушення.
Недійсним через невідповідність вимогам закону може бути лише правочин, що вже укладений. У випадках, коли сторони ще домовляються та не уклали в письмовій формі попереднього договору, а знаходяться в стадії переговорів, їх дії не можна вважати правочином. Питання про юридичне значення таких дій вирішується згідно правил, регламентуючих порядок укладення правочинів, а не згідно норм, що встановлюють їх дійсність.
Правочинам на відміну від інших підстав виникнення цивільних прав та обовязків притаманне правомірне вольове вчинення особою, що має належний статус субєкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.
Правомірність правочину означає, що він неповинен порушувати відповідні вимоги закону, загальні та спеціальні законодавчі заборони.
Недійсність правочину можна поділити на такі види : - правочин з недоліками субєктного складу;
- правочин з недоліками волі;
- правочин з недоліками форми;
- правочин з недоліками змісту.
При написанні курсової роботи були проаналізовані норми чинного законодавства.
Важливим на сьогодні залишається питання повязане з процедурою визнання правочину недійсним.
Список литературы
1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Конституції України".
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (із змінами від 22.12.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№40 - 44, ст.356.
3. Цивільно-процесуальний кодекс від 18 березня 2004 року (із змінами від 11.02.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, №№40-41, ст.492.
4. Бірюков І.А. Цивільне право України - К., 2004 - 324 с.
5. Закон України "Про заставу" // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №47. - ст.642.
6. Основи правознавства: Навч. посібник/ За ред. С.В. Ківалова, М.П. Орзік. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 358 с.
7. Закон України "Про нотаріат" // від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради. - №3425 - ХІІ.
8. Право: Учебник для вузов/ А.И. Косарев, М.В. Малинкович, С.Д. Покревская и др.; За ред. проф. М.А. Тепловой, проф. М.В. Малинкович. - 2-е видня. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998 р. - 479 с.
9. Цивільне право України: навчальний посібник / ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки - К., 2004 - 224 с.
10. “Цивільне право України" за ред. Азімова Ч.1. Підручник. - Х.: Право, 2000 р. - с.169-181.
11. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року (зі змінами від 18.02.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, №6, ст.56.
12. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва та ін., за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.: Юрінком Інтер - 2005. - 639с.
13. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 735 с.
14. Цивільний кодекс України: Науково практичний коментар /За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004. - 928 с.
15. Цивільне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.О. Саніахметової - К., 2003 - 774 с.
16. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. - 408 с.
17. Штефан М.Й. Цивільно-процесуальне право України. Академічний курс. - К., 2005 - 854 с.
18. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. - Х.: Одіссей, 2003. - 856 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
