Правовідносини влади і громадянина. Корупція як соціальне явище - Контрольная работа

. Позитивний обовязок держави із забезпечення й захисту прав і свобод людини і громадянинаОсоба, яка є учасником державного адміністративно-правового регулювання і репрезентує ту чи іншу гілку влади, окрім всього, має чітко виконувати позитивний обовязок держави із забезпечення й захисту прав і свобод людини і громадянина на основі законодавчо, чи іншим чином, унормованого адміністративно-процесуального порядку. Щодо поняття «влада» в сенсі її особливої інтегративної якості соціальної системи акцентується необхідно наголосити - це така влада яка: а) має на меті підтримку її цілісності; Влада є не тільки соціальним феноменом, що проектується людьми, має відповідну специфіку, власні риси, вона також є і соціально-політичним інститутом суспільства й держави [4 Л. В основу діяльності держави і місцевого самоврядування має бути покладено обовязок неухильно дотримуватись приорітету прав і свобод людини та громадянина і встановлена невідворотна відповідальність владних органів і посадових осіб за невиконання цього обовязку. Так, в Республіці Білорусь закон «Про боротьбу з корупцією» тлумачить, що корупція, це зумисне використання державною посадовою або прирівняною до неї особою або іноземною посадовою особою свого службового стану і повязаних з ним можливостей, повязаних з протиправним отриманням майна або іншої вигоди у вигляді послуги, покровительства, обіцяння переваг для себе чи для третіх осіб, а рівно підкуп державної особи або прирівняної до неї особи або іноземної посадової особи шляхом надання їм майна або іншої вигоди у вигляді послуги, покровительства, обіцяння переваг для них або для третіх осіб з тим, щоб ця державна посадова або прирівняна до неї особа або іноземна посадова особа здійснила дії або утрималася від їх здійснення при виконанні своїх службових (трудових) обовязків. влада право громадянин корупціяЗагалом, наріжним аспектом, що обєднує зусилля дослідників всіх зазначених нами напрямків, є формування змісту забезпечення в площинах: а) відносно негативних прав людини - воно, насамперед, означає невтручання або обмежене втручання держави у ці права і свободи (держава має, у тому числі і шляхом прийняття відповідних законів, створювати умови та середовище, у яких державним посадовим особам, виконавцям будь-яких рівнів та громадянам, учасникам суспільних взаємовідносин, було б вигідно утримуватися від незаконного втручання у права і свободи); Такі напрацьовані засадничі положення стимулюють суспільство до того аби використовуючи загалом прийнятну систему засобів і факторів, творити середовище поваги до всіх прав і свобод людини, розширювати можливості кожному громадянину, особисто здатному фізично й інтелектуально, облаштовувати своє життя, нести частку своєї соціальної відповідальності. Забезпечення вільного і повноцінного розвитку людини може стати основою національної ідеї, яка сконсолідує суспільство і послужить підґрунтям для подальшого демократичного розвитку України, метою реформ якої «має стати людина, її потреби, добробут та якість життя» У цьому контексті визначення юридичного змісту категорії «забезпечення й захисту прав і свобод людини і громадянина» набуває особливого значення і наукової ваги. Заради предметності та змістовності дискусій у цій царині, а також щодо сучасних суспільних домагань до інституту прав людини, як загалом і до права в цілому, з приводу їх забезпечення й захисту, дана категорія має отримати більш точне своє визначення та адресне місце.

Загалом, наріжним аспектом, що обєднує зусилля дослідників всіх зазначених нами напрямків, є формування змісту забезпечення в площинах: а) відносно негативних прав людини - воно, насамперед, означає невтручання або обмежене втручання держави у ці права і свободи (держава має, у тому числі і шляхом прийняття відповідних законів, створювати умови та середовище, у яких державним посадовим особам, виконавцям будь-яких рівнів та громадянам, учасникам суспільних взаємовідносин, було б вигідно утримуватися від незаконного втручання у права і свободи);

б) щодо позитивних прав людини - це обовязок держави вживати необхідні заходи (і законодавчі) задля того, щоб не лише захистити такі права людини, а й попередити можливі посягання на них.

Такі напрацьовані засадничі положення стимулюють суспільство до того аби використовуючи загалом прийнятну систему засобів і факторів, творити середовище поваги до всіх прав і свобод людини, розширювати можливості кожному громадянину, особисто здатному фізично й інтелектуально, облаштовувати своє життя, нести частку своєї соціальної відповідальності.

Забезпечення вільного і повноцінного розвитку людини може стати основою національної ідеї, яка сконсолідує суспільство і послужить підґрунтям для подальшого демократичного розвитку України, метою реформ якої «має стати людина, її потреби, добробут та якість життя»

У цьому контексті визначення юридичного змісту категорії «забезпечення й захисту прав і свобод людини і громадянина» набуває особливого значення і наукової ваги.

Повнота та обєктивність його встановлення у відтворенні поточної юридичної практики фактично: 1) визначає актуальність прикладних розробок чинного (позитивного) права;

2) спрямовує дослідження права у системі юридичних уявлень власне юридичними «догматичними» методами;

3) окреслює якість дослідження права з позицій наукового позитивізму, способу наукового пізнання. Заради предметності та змістовності дискусій у цій царині, а також щодо сучасних суспільних домагань до інституту прав людини, як загалом і до права в цілому, з приводу їх забезпечення й захисту, дана категорія має отримати більш точне своє визначення та адресне місце.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що для поточної ситуації характерна не відсутність досліджень та пропозицій альтернативних поглядів, концептуальних рішень щодо наповнення категорії «корупція». Повноцінному її визначенню радше бракує наявності у них висвітлення взаємозумовленості корупції з діяльністю держави щодо створення умов для повноцінного захисту і забезпеченням прав людини та рівнем соціально-економічної детермінації права, доктринальним виразом глибини впливу щодо її виникнення чинного комплексу правових, політичних, культурних, економічних інших суспільних явищ. Тому, задля обєктивності встановлення особливостей змісту вказаної категорії на наше переконання правити за основу повинна ідея соціально-економічної детермінації права, яка наразі досить серйозно упроваджується у вітчизняну наукову правосвідомість.

Корупція стала універсальною проблемою, яка впливає на всі сфери суспільного життя, а найбільше вражає сферу взаємовідносин громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування, з якими найчастіше стикаються громадяни при реалізації своїх конституційних прав. Така ситуація підриває найчастіше ідеологію суспільства, так як громадяни починають сприймати корупцію як “спрощену форму” отримання громадянами адміністративних послуг. Населення держави стає заручником корупції.

Наразі ж, з активним формуванням інституту особистості, для якого провідною ідеєю є забезпечення й захист прав і свобод людини і громадянина, право усе тісніше повязується із соціальною свободою, утвердженням у масовій правосвідомості твердого переконання щодо беззаперечності базових цінностей сучасної цивілізації - свободи, рівності, справедливості.

1. Конституція України

2. Тарасенко К.В Загальна характеристика антикорупційного законодавства України: Навч. посіб. - К., 2011. - 84 с.

Размещено на .ru