Правові аспекти прикордонного співробітництва на регіональному рівні - Автореферат

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИНауковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, член-кореспондент Національної академії наук України, Заслужений юрист України КОПИЛЕНКО Олександр Любимович, Інститут законодавства Верховної Ради України, директор Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор МИЦИК Всеволод Всеволодович, Комітет експертів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, член комітету кандидат юридичних наук КУРОВСЬКА Ілона Анатоліївна, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, керуюча секретаріатом З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України : 04053, м.Метою цієї співпраці є подолання стереотипів і проблем, що склалися по обидва боки кордонів, а також усунення соціального, економічного і культурного барєрів взаємодії прикордонних регіонів. Прикордонне співробітництво це також засіб, за допомогою якого владні структури прикордонних регіонів або територіальні органи самоврядування, діючи згідно зі своєю компетенцією та у відповідності із законодавством своїх країн, обєднують зусилля з метою вирішення існуючих для них проблем, незважаючи на розділення їх державними кордонами. Так, на регіональному та локальному рівнях укладаються угоди про співробітництво, які надають можливість інтенсифікації економічного і культурного розвитку регіонів. Найважливішим юридичним документом, який регулює міжнародне співробітництво на регіональному і місцевому рівнях, є Європейська рамкова Конвенція з транскордонного співробітництва, яка прийнята 21 травня 1980 року в Мадриді. прикордонний право співробітництво регіональний Сучасний розвиток принципів управління державами, здобуття більшої самостійності їх територіальних утворень, поглиблення та розширення торгово-економічних та культурних звязків між регіонами різних держав посилює значення міжрегіонального співробітництва, і особливо прикордонного, як найбільш активної форми міжрегіональних відносин.У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження дисертації, її звязок з науковими програмами і планами, ступінь її наукової розробки, визначається обєкт і предмет, мета і задачі дослідження, його наукова новизна, формулюються теоретичні і загальнометодологічні основи роботи, окреслюється теоретичне і практичне значення основних положень дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, надана інформація щодо апробації результатів дослідження та їхня публікація у наукових виданнях. У першому розділі - “Міжнародний та вітчизняний досвід прикордонного співробітництва: порівняльно-правовий аспект” - аналізується стан досліджуваної проблеми, зміст наукових праць, повязаних із розвитком процесу прикордонного співробітництва, визначаються напрями сучасних наукових досліджень щодо генезису системи організації прикордонного співробітництва. Аналізуючи стан прикордонного співробітництва в Україні, автор підкреслює, що сучасна концепція прикордонного співробітництва у сфері регіонального розвитку насамперед змушує нас переглянути уявлення про адміністративно-територіальний устрій країни, що значною мірою залишились незмінними з радянських часів, про розвиток прикордонних територій, жителів цих місцевостей та їхні проблеми тощо. У розділі робиться висновок про те, що за сучасних умов розвитку прикордонного співробітництва в Україні, з огляду на реформування адміністративно-територіального устрою, потребує закріплення у нормативно-правових актах поняття «регіон», «прикордонний регіон», «транскордонний регіон». З метою вироблення ефективного механізму правового регулювання прикордонного співробітництва сусідніх держав на регіональному рівні вважається доцільним виділити прикордонне співробітництво в окремий правовий інститут з притаманною даному виду зовнішніх зносин сукупністю правових норм, що регулюють взаємовідносини прикордонних держав.Аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства відносно здійснення прикордонного співробітництва показав, що даний вид зовнішніх зносин в Україні може здійснюватись як у рамках створення та діяльності вільних економічних зон, так і за допомогою єдиного економічного простору. До цього часу Україна розвивала прикордонне співробітництво своїх регіонів із субєктами й адміністративно-територіальними утвореннями сусідніх іноземних держав переважно на основі двосторонніх міжнародних угод з цими державами. Приєднання України 14 липня 1993 р. до Європейської (Мадридської) рамкової конвенції 1980 р. дозволило підняти на якісно новий щабель прикордонне співробітництво наших регіонів із сусідніми державами, зробило Україну рівним партнером у відносинах із цими державами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ