Правосвідомість як фактор утвердження демократичних основ державного та суспільного ладу України - Автореферат

-ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА "КРОК"Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Науковий керівник: Ковальчук Віталій Богданович, доктор юридичних наук, професор, Національний університет "Львівська політехніка", завідувач кафедри конституційного та міжнародного права. Офіційні опоненти: Тимошенко Віра Іванівна, доктор юридичних наук, професор, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри права; Захист відбудеться "23"грудня 2015 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.130.03 у ВНЗ "Університет економіки та права "КРОК" за адресою: 03113, м.Правосвідомість як частина людської свідомості здатна разом із правом виступати регулятором правовідносин у суспільстві, а інколи на певний період виконувати цю роль самостійно. Така обставина, а також те, що правосвідомістю володіють усі без винятку індивіди, їх групи та суспільство в цілому свідчить про важливість цього явища як фактора становлення та функціонування державного та суспільного устрою. Лише за умови глибокого вкорінення принципу верховенства права, ідеї прав та свобод людини у правосвідомість громадян, держава може стати по-справжньому демократичною та правовою. У правовій науці недостатньо чітко охарактеризовано взаємодію явища правосвідомості із іншими правовими явищами, такими як правопорядок, законність, легітимність державної влади. Постійний розвиток суспільства, держави та права, перетворення у політичному, економічному та соціальному житті України викликають потребу звільнення теорії правосвідомості від пережитків радянського минулого, оновлення підходів до перспектив підвищення рівня правосвідомості українців, формування їх громадянської правосвідомості."Питання сутності правосвідомості в контексті основних теорій право розуміння" містить загальнотеоретичний аналіз різних підходів до розуміння явищ права та правосвідомості. Відмічено широкий розвиток теорії правосвідомості у межах природної школи права. У межах даних теорій правосвідомість постає як важлива частина суспільних відносин та комунікативного процесу, а також виступає складовою механізму легітимації норм права. В той же час, суспільна або масова правосвідомість являє виражені у взаємовідносинах між індивідами погляди на право та державу, а також повязані з цим емоції та настрої великої кількості людей (суспільства), що можуть набувати форм думок, домовленостей, текстів, досвіду певних осіб. Окрім того, встановлено своєрідне сприйняття сьогоднішньою суспільною правосвідомістю демократії, її принципів та цінностей у поєднанні з декларованою демократизацією усіх сфер життя та європейським вектором розвитку держави. правосвідомість легітимація громадянське суспільствоДослідження сутності правосвідомості як фактору демократизації державного та суспільного устрою України дало підстави для формулювання наступних науково-теоретичних узагальнень, висновків та пропозицій: 1. У звязку з цим, найбільш доцільним є вивчення явища правосвідомості через призму основних положень психологічної, соціологічної та комунікативної теорії права, які розглядають правосвідомість як продукт суспільного життя. Кожен з цих елементів однаково важливий і лише за умови їх одночасного гармонійного розвитку можна говорити про високий рівень правосвідомості. При цьому, правова ідеологія має досить чітку структуру, що знаходить відображення у науково обґрунтованій системі уявлень суспільства про правову дійсність, яка в свою чергу може змінюватись під впливом засобів та методів правового виховання. В той же час, такий елемент як правова психологія мало піддається зовнішньому впливу, а в її межах зазвичай формується різко позитивне чи навпаки різко негативне ставлення особи та суспільства до певного нормативно-правового акту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дослідження сутності правосвідомості як фактору демократизації державного та суспільного устрою України дало підстави для формулювання наступних науково-теоретичних узагальнень, висновків та пропозицій: 1. У межах дисертаційного дослідження розмежовано поняття правосвідомості та праворозуміння. Зясовано, що поняття праворозуміння необхідно розглядати у двох значеннях. По-перше, як органічну частину правосвідомості, що виражає процес розуміння особою права. По-друге, як наукове поняття, що використовується на позначення певної наукової теорії трактування сутності та походження права. У звязку з цим, найбільш доцільним є вивчення явища правосвідомості через призму основних положень психологічної, соціологічної та комунікативної теорії права, які розглядають правосвідомість як продукт суспільного життя. Такий підхід до даного явища є основою для формулювання авторського його визначення, відповідно до якого правосвідомість - це засноване на суспільній комунікації пізнання та усвідомлення індивідами права, правових норм та правової дійсності, оцінка ними цих явищ з точки зору особистого та суспільного досвіду та формування власного ставлення до них.

2. Внутрішня структура правосвідомості включає правову ідеологію, правову психологію та поведінковий або ж вольовий елемент. Кожен з цих елементів однаково важливий і лише за умови їх одночасного гармонійного розвитку можна говорити про високий рівень правосвідомості. При цьому, правова ідеологія має досить чітку структуру, що знаходить відображення у науково обґрунтованій системі уявлень суспільства про правову дійсність, яка в свою чергу може змінюватись під впливом засобів та методів правового виховання. В той же час, такий елемент як правова психологія мало піддається зовнішньому впливу, а в її межах зазвичай формується різко позитивне чи навпаки різко негативне ставлення особи та суспільства до певного нормативно-правового акту. Не менш значимим у структурі правосвідомості є вольовий елемент правосвідомості, який містить мотиви правової поведінки та правові установки, що в результаті зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому середовищі.

3. У межах індивідуальної правосвідомості варто виділити правосвідомість особистості - особливий вид індивідуальної правосвідомості, носієм якого є всебічно розвинена особа, яка обізнана з нормами права і добре орієнтується в правовій сфері, здатна аналізувати оточуючу її правову дійсність і активно діяти у ній. У звязку з цим визначено також три види правосвідомості за рівнем сприйняття правових норм - низький, базовий та високий. Перший характеризується негативним ставленням людини до права. Відмінною рисою другого є наявність у індивіда необхідної мінімальної поваги до права, яка утримує його від дії повязаних із порушенням закону. Характерними рисами високого рівня правосвідомості є схвалення субєктом права правових норм та розвинуті правові установки, мотиви щодо їх дотримання. При цьому, усі зазначені рівні правосвідомості можуть виділятися у межах індивідуальної чи суспільної, повсякденної, професійної чи наукової правосвідомості.

4. Важливою складовою процесу утвердження принципу верховенства права, становлення правової держави та громадянського суспільства є підвищення ефективності трьох основних функцій правосвідомості - пізнавальної, оціночної та регулятивної. Таке зростання потенційної можливості правової свідомості впливати на суспільно-політичні процеси прямо залежить від становлення громадянської правосвідомості, що спрямована на пізнання, усвідомлення та оцінку публічно-правової сфери державного життя з боку громадян держави як безпосередніх учасників формування та здійснення державної влади.

5. Правосвідомість - базовий елемент правової системи. Це обумовлено обєктивним характером самої правової свідомості, а також особливостями побудови такої системи. Правосвідомість також являє собою важливий елемент правової культури, яка в свою чергу теж належить до структури правової системи. Таким чином, правосвідомість в контексті правової системи є самостійним елементом, а також виступає у межах її структури в органічній єдності із правовою культурою. Роль правосвідомості як елемента правової системи полягає у здатності підтримувати комунікацію між її складовими. Проте визначальною є її можливість здійснювати безпосередній вплив на інші елементи всередині такої системи - систему права та правовідносини, правотворчість та правозастосування.

6. Легітимація державної влади є складним суспільно-політичним та правовим процесом, важливу роль у якому відіграє правосвідомість, оскільки високий рівень індивідуальної та суспільної правосвідомості є передумовою легітимності державної влади. Зокрема, в межах ідеологічної та психологічної складових правосвідомості, у громадян формуються уявлення про те, яким повинен бути механізм формування державної влади, її функціонування та припинення діяльності, також, чи відповідає діюча влада тим чітким критеріям та вимогам, що висуваються до неї суспільством. Окрім того, правосвідомість є основою для оцінки нормативно правових актів державної влади не лише на предмет їх відповідності встановленій процедурі прийняття таких актів, але й суспільним уявленням про право та закон, справедливе та несправедливе. Таким чином, високий рівень правосвідомості є гарантією легітимації демократичної державної влади, адже визнає лише верховенство права як основну умову її існування та реалізації.

7. Режим законності та правопорядку в державі повинен ґрунтуватися на високому рівні правосвідомості населення. При цьому, для тимчасового забезпечення режиму законності та правопорядку велике значення має базовий рівень правосвідомості. Правосвідомість у процесі забезпечення режиму законності та правопорядку відповідає за усвідомлення і оцінку індивідом та суспільством категорій права та закону. Цей процес у правосвідомості звичайних громадян ґрунтується на ліберальному розумінні даних явищ, разом з тим, визначена необхідність переважно позитивістського розуміння права та закону з боку представників державної влади.

8. Правосвідомість учасників громадянського суспільства відрізняється високим рівнем сприйняття правових норм та містить розвинуту систему правових цінностей. Процес формування правових цінностей проходить шляхом засвоєння правових знань індивідами через правову поінформованість, осмислення їх за допомогою категорії правового мислення та формування ціннісних орієнтацій особи і суспільства, які є безпосереднім джерелом таких цінностей. Їх перелік не може бути виключним, проте виділено основні правові цінності - це свобода, рівність, справедливість, приватна власність та охорона прав і свобод людини та громадянина. У звязку з цим, характерними рисами правової ідеології громадянського суспільства є відображення та узагальнення у її межах уже сформованих правових цінностей та ідеалів, які є показником високого рівня розвитку суспільства та держави, з метою їх подальшого збереження, а також формування нових ціннісних орієнтацій у правосвідомості субєктів права, що б забезпечило подальший розвиток громадянського суспільства.

9. Громадянська позиція особи визначається рівнем її правосвідомості. Відповідно, позитивний чи негативний вплив на рівень громадянської активності правова свідомість здійснює виходячи із характеру відображення у ній ряду подій та явищ правової дійсності, що знаходяться із правовою свідомістю особи та суспільства у безпосередньому взаємозвязку. Серед них потрібно особливо відзначити революційні події, спрямовані на повалення нелегітимної влади, процеси глобалізації, рівень консолідації суспільства, розвиток волонтерського руху, благодійництва та меценатства, участь індивідів у громадських організаціях та політичному житті суспільства та держави.

10. У період демократичного транзиту правосвідомість володіє особливостями, що відображаються у ідеологічній та психологічній її складових. Так, характерними рисами правосвідомості в цей період у аспекті правової психології є специфічна мотивація дотримання закону громадянами, у якій переважає страх, а також байдуже чи негативне ставлення до суспільних та державних справ. Особливостями правової ідеології в умовах транзитної демократії є низький рівень правових знань, ідеологічна невизначеність або відсутність правової ідеології у суспільстві, підміна правової ідеології на політичну, негативне ставлення до явища ідеології.

11. Запровадження системи ефективного правового виховання та освіти в Україні є однією з першочергових умов підвищення правосвідомості її громадян. У звязку з цим важливо нормативно закріпити чіткі та зрозумілі, а головне прогресивні форми такого виховання, а також охопити ними усі верстви населення. На сьогоднішній день правова освіта в нашій державі спрямована лише на одну категорію населення - молодь. Проте, важливо поширити її на більш широкі суспільні верстви, залучаючи до цього процесу дошкільні навчальні заклади та заклади післядипломної освіти, громадські організації та приватних осіб. При цьому, метою правового виховання та освіти повинно бути у першу чергу засвоєння загальних понять про право, державу та громадянське суспільство, їх основних принципів і лише у другу чергу вивчення законодавчого масиву. В той же час формування поваги до Конституції України повинно стати одним з основних пріоритетів у процесі правового виховання населення, адже лише за цієї умови вона може бути реальним та ефективним регулятором суспільних відносин.

1. Панчук І.О. Загальні риси професійної правосвідомості суддів [Електронний ресурс]// І.О. Панчук / Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". - 2013. - № 1 (7). - Режим доступу: http://lj.oa.edu.ua/articles/2013/n1/13piopps.pdf.

2. Панчук І.О. Особливості правової ідеології у перехідних суспільствах (транзитних демократіях) в контексті досвіду вітчизняного державотворення / І.О. Панчук // Наукові праці МАУП. - 2014. - Вип. 1. - С. 105-110.

3. Панчук І.О. Правосвідомість та становлення громадянського суспільства в Україні / І.О. Панчук // Вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. - 2014. - № 2. - С. 40-43.

4. Панчук І.О. Аналіз політико-правових аспектів громадянської правосвідомості / І.О. Панчук // Правничий вісник університету "Крок". - Вип. 20. - 2014. - С. 113-117.

5. Панчук И.О. Индивидуальное правосознание как фактор демократических преобразований в государстве и обществе: украинский опыт / И.О. Панчук // Legeasiviata. - 2015. - №1. - С. 69-72.

6. Панчук І.О. Правосвідомість як фактор забезпечення законності / І.О. Панчук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія "Право". - 2015. - № 33. - С. 25-28.

7. Панчук І.О. Роль індивідуальної та суспільної правосвідомості у здійсненні волонтерської діяльності / І.О. Панчук // Університетські наукові записки. - 2015. - № 2 (54). - С. 21-26.

8. Панчук І.О. Проблема правосвідомості у контексті основних теорій праворозуміння / І.О. Панчук // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Малиновські читання", м. Острог, 14-15 листопада 2014 року. - Острог: Видавництво національного університету "Острозька академія", 2014. - С. 53-54.

9. Панчук І.О. Вплив правосвідомості на розвиток правової системи держави / І.О. Панчук // Теорія і практика конституціоналізму: український та зарубіжний досвід: матеріали учасників Першої науково-практичної конференції (Львів, 30 квітня 2015 р.). - Львів: ННІПП НУ "Львівська політехніка", 2015 р. - С. 114-118.