Свідомість і підсвідомість з позиції християнської антропології. Архетипи православної свідомості. Об"єктивне розуміння релігійного досвіду в психіатрії. Ставлення психіатра до релігійних переживань хворого, священика - до патологічних проявів у психіці.
”Православне віровчення про сенс людського буття” Зміст Вступ 1. Таємниці і глибини людського буття 1.1 Етимологія слова людина 1.2 Базаві закони 1.3 Особистість і індивідум 1.4 Свідомість і підсвідомість з позиції християнської антропології 1.5 Архетипи православної свідомості 1.5.1 Два типи релігійності 1.5.2 Висновки 1.6 Введення у характерологію 1.7 Психоаналіз первородного гріха 2. Психіатрія і проблеми духовного життя 2.1 Пошуки цілісного вчення про людину (синтетична теорія особистості) 2.2 Трихотомічне розуміння будови особистості в християнській антропології 2.3 Спроби об’єктивного розуміння релігійного досвіду в сучасній психіатрії 2.4 Ставлення лікаря-психіатра до релігійних переживань хворого та ставлення священика до патологічних проявів у психіці (загальні положення) 2.5 Хвороба і здоров’я в психіці людини Висновки Література Вступ Довірити себе Богові означає для людини, що він з цього моменту не буде поглинений сумом про будь-що або страхом перед будь-чим і не буде, знову ж, мучений думкою, подібно до того, хто думає, що ніхто не клопочеться про нього. Ісак Сірін Стережись, щоб не стати тобі невіруючим. Кіркегор Це людський Ерос, спрямований до Божественного Еросу. Св. Григорій Палама. Людина - це тварина, котра здобула повеління стати богом. Свт. Симеон Новий Богослов Я не звертаюсь до щасливців, що мають віру, але до тих багатьох людей, для яких згасло світло, таємниця затьмарилась і Бог помер. Якщо ми хочемо зрозуміти релігійні проблеми, то лишається, вірогідно, єдиний вихід - психологічний підхід. православне віровчення священик психіатр Я пишу не для віруючих, котрі вже володіють істиною у всій її повноті, а швидше для невіруючих, але розумних людей, котрі хочуть зрозуміти дещо важливе. Поставляє на землі іншого ангела, з різних порід складеного прихильника (Богові), глядача видимої тварі…Один і той же дух і плоть. Як пише Іоан Дамаскін, людина має дещо спільне з неістотами, причетний до життя розумного і має розумне мислення (ангельське). З неістотами людина має схожість у тому, що має тіло і складається із чотирьох стихій. З рослинами - у тому ж самому, а крім того, що має здатність харчуватися, зростати, відтворювати насіння і народжувати, а з нерозумними до того ж, що має потяг, тобто доступний гніву і хотінню, що наділений почуттям і здатністю іти за внутрішніми покликами. Біблія надає центральне положення людини у Всесвіті, так як після створення людина була поставлена господарем над чутливим світом і, що важливо, потім Сам Син Божий сприйняв саме людську природу, став Сином Людським, відповідно, і Земля є духовним центром світобудови, тому що вона створена для людини. Його тіло відповідно із землі, а душа належить іншому світу - духовному. Душа людини - безсмертний струмінь дихання Божества, як говорить свт. Григорій Богослов. Святі отці розділяються у думках про склад людської природи. Якщо зазирнути до православного календаря, то можна дійти такого висновку: більшість святих, зазначених там були здебільшого суто церковними людьми (кліриками) або керівниками держав. Адже нас оточують прості миряни, котрі займаються своїми справами, згідно з їх службових обов’язків (медики, інженери, робітники усяких професій). Об’єктом є людина, її поведінка у цьому житті,розглянуто відхилення від норм психіки. Аналізуються різні аспекти характерів. Мета дослідження. У другому розділі я викладу підхід до психічних хвороб православними лікарями психіатрами, котрі знайомі зі Святим Письмом та творінням святих отців, спробую описати психосоматичні проблеми з духовної позиції, яка розширить кут зору на проблеми та поліпшить процес та ефективність лікування. Тому тільки та психотерапевтична допомога буде діючої, котра наверне людину до Христа та, під керівництвом священика або віруючого лікаря, спонукає її каятися й виправляти своє життя. У цьому випадку слово лікаря або духівника буде підкріплюватися благодатною силою Божою, здатною лікувати найважчу душевну хворобу. Відмінні ознаки останнього від людиноподібного організму як представника людської стаї проявляються, передусім, у тому, що він перебуває у Живій зоні, реалізує природжену здібність формувати власну душу і таким чином самоздіснює Божий задум і промисел - індивідуалізації і трансформації (тобто стати подібним до Бога за благодаттю). Провівши паралелі таким чи іншим чином спонукають нас звернутися до порівняльного розглядання понять, котрі у побуті часто плутають і замінюють одне іншим - Я і Его, між тим як між ними пролягає істотна різниця. За дотепним зауваженням Фредеріка Перлза тонка різниця між цими поняттями така: вираз я хочу визнання у повній мірі можна замінити, як моє Его потребує у визнані. Я - спонтанне, вільне, автентичне, тобто рівне собі і природне, як природна мить, коли дитина вимовляє це слово, дізнаючись про своє місце у навколишньому світі. І тому Я співвідноситься із сенсовим рядом Життя - Жива Зона - Індивідуум. Воно - провідник чужих бажань, тому стає джерелом особистих проблем. Семантичне поле: Я - Явище - Воля - Сл
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
