Православне чернецтво в Україні: релігієзнавчий аналіз суспільно значущої діяльності в проблемному дискурсі національної історії - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Православне чернецтво в Україні: релігієзнавчий аналіз суспільно значущої діяльності в проблемному дискурсі національної історії»Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Науковий консультант: доктор філософських наук, професор (Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, заступник директора - керівник Відділення релігієзнавства) Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Захист відбудеться 17 жовтня 2008 р. о 14-й год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м.Під суспільно значущою діяльністю православного чернецтва розуміється діяльність, яка за своїми позитивними, конструктивними впливами та наслідками відповідає життєвим інтересам і потребам усього суспільства, а не лише корпоративним цілям церкви, монастирів або чернецтва. Тривале існування української спільноти в умовах відсутності власної державності, в координатах політичних, церковних та духовно-культурних пріоритетів інших держав, замовчування національної специфіки монастирів та чернецтва надовго призвели до зневілювання й вилучення національної складової в оцінках діяльності, місця та значення цього інституту, до втрати національно акцентованих аксіологічних критеріїв у оцінці діяльності чернецтва в Україні. Мета дослідження полягає у здійсненні з позицій світського релігієзнавства комплексного системного релігієзнавчого аналізу суспільно значущої діяльності православного чернецтва в Україні на тривалому відтинку національної історії, що давав би надійні підстави для узагальнень та висновків стосовно реального внеску цього інституту в духовний розвиток української спільноти, зясування змісту, характеру та причин його діяльності в конкретних сферах життєдіяльності; дослідження шляхів і динаміки впливу чернецтва на різні аспекти буття києворуського, а згодом - українського суспільства, якими б суперечливими та нелінійними вони не були. Концептуально-системний релігієзнавчий аналіз соціально значущої діяльності православного чернецтва з позицій світської науки дав підстави для висновку, що ця діяльність, будучи спричиненою церковно-релігійними цілями та інтересами, в умовах Київської Русі, а згодом - України вийшла за сакральні координати і на практиці набула загальносуспільної значущості, своїми результатами відповідаючи життєвим інтересам і потребам усієї української спільноти, а не лише власне монастирів чи церкви. Особливостями цієї моделі були: неприйняття вітчизняним чернецтвом візантійських крайнощів аскетизму, ортодоксальних позицій, засвоєння чернечих концепцій і практик у помякшених, поміркованих формах; фундація монастирів здебільшого не у віддалених місцях, пущах, а поблизу міст, населених пунктів; якісна диференціація в позиціях монастирів, фундованих представниками світської влади і власне чернецтвом; тривалий час децентралізоване функціонування мережі монастирів і повязана з цим відносна самостійність монастирів від світської та церковної влади; виразно акцентований Богородичний культ; зорієнтованість значної частини чернецтва не на пасивну споглядальність, а на активну включеність у діяльність загальносуспільного значення, на виконання ним функцій ідеолога певних політичних та церковних курсів Русі, а згодом - України; відкритість вітчизняного чернецтва до інших культур, зумовлена впливом геополітичного чинника, співіснуванням на українських землях дотичних різноконфесійних спільнот, українською ментальністю та ін.;У першому розділі - «Суспільно значуща діяльність інституту українських православних монастирів і чернецтва як обєкт релігієзнавчого аналізу» - досліджується стан вивчення проблеми, аналізуються найпоширеніші та авторитетні концепції щодо зазначеної проблематики у працях українських та зарубіжних філософів, істориків, зокрема істориків церкви, історіософів, істориків літератури, джерелознавців, культурологів та богословів. До XVIII - початку ХІХ ст., тобто до виокремленням історії церкви в самостійну науку, не доводиться говорити про наукове дослідження феномену православного чернецтва та змісту його діяльності, а тим більше - чернецтва в Україні. Слабким місцем праць синодального періоду була їх конфесійна заангажованість, надмірна увага до організаційних та економічних аспектів діяльності монастирів, тенденційна неувага до національної складової діяльності чернецтва та монастирів. У часи незалежності України на зміну публікаціям з їх релігійно-романтизованим піднесенням 90-х років ХХ ст., що зображали цю структуру перебільшено позитивно, а тому ненауково, зявилися серйозні наукові дослідження щодо конкретних періодів, проблем чи аспектів діяльності монастирів та чернецтва в Україні.

Основний зміст роботи