Православні храми та монастирі Криму як осередки духовного життя грецького населення (кінець XVIII – 30-і роки ХХ ст.) - Автореферат

Національна академія наук України Інститут історії УкраїниРобота виконана у відділі "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України" Інституту історії України НАН України. Науковий керівник кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Терентьєва Наталія Олексіївна, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу "Кабінет українсько-грецьких відносин НАН України" Захист відбудеться "22" лютого 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, м. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України - Інститут історії України НАН України, Київ, 2001.Актуальність теми полягає в необхідності осмислення місця духовної спадщини грецької діаспори в історії народу України для створення обєктивної картини суспільної свідомості кінця XVIII - 30-х рр. Від часів заснування античних колоній на берегах Понту Евксінського (VII ст. до н. е.) елліни складали певну частину населення Криму. Відродження грецької людності Криму наприкінці XVIII ст. після приєднання Криму Російською імперією проходило під час колонізації Новоросії при умілому використанні етноконфесійного фактора. Тому традиційне для греків обєднання у православні громади зберігалося в Росії, Україні і Криму. храм грецький релігійний Окремі православні комплекси в Криму та парафії деяких храмів Таврійської єпархії Російської православної церкви ми будемо називати грецькими, адже нами простежується фіксація памятки в джерелах як "грецький монастир", "грецька церква", а також характерними ознаками грецької парафії були: присутність греків серед ченців або парафіян; проведення церковної служби грецькою мовою; призначення священиків та причту церкви (іноді навіть настоятелів окремих монастирів) із греків або з осіб, що володіють грецькою мовою.Описи середньовічних храмів й монастирів у Криму підготували вчені М. XX ст. внесок грецької діаспори в культурно-світовий розвиток розглядався, головним чином, під гаслами участі греків у національно-визвольному русі. Грецький християнський спадок у Криму, розвиток парафій греків наприкінці XVIII ст. було розглянуто при використанні справ фонду Одеського товариства історії і старожитностей (ф. Для зіставлення шляхів реалізації "коренизації" у Криму та в Україні були корисними документи фонду Всеукраїнського центрального виконавчого комітету радянських робочих, селянських та червоноармійських депутатів по роботі серед греків Маріупольщини (ф. У розділі 2 "Етноконфесійні громади греків Криму наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст." простежені етапи грецької колонізації на Кримському півострові; аналізуються відомості про давні храми та монастирі, навколо яких селилися переселенці; простежується внесок грецьких громад у відновлення православя в регіоні; розглядається заснування навчальних закладів для греків Криму, Росії, України.простежено, що відродження грецької етнічної групи у Криму відбувалося під час освоєння та колонізації територій, приєднаних Російською імперією (1783 р.) і при збереженні історично зумовлених етнокультурних особливостей громад греків Криму, що існували у першій половині XIX ст. як національно-адміністративні одиниці; зясовано, що урахування наявності грецької історико-культурної спадщини в історії Криму до певної міри сприяло успіху державної політики Російської імперії наприкінці XVIII ст., а саме давні церкви й монастирі Криму виступали як центри, навколо яких групувалися нові грецькі міграційні групи. на конкретному історичному матеріалі доведено, що у другій половині ХІХ ст.

Основний зміст

простежено, що відродження грецької етнічної групи у Криму відбувалося під час освоєння та колонізації територій, приєднаних Російською імперією (1783 р.) і при збереженні історично зумовлених етнокультурних особливостей громад греків Криму, що існували у першій половині XIX ст. як національно-адміністративні одиниці;

зясовано, що урахування наявності грецької історико-культурної спадщини в історії Криму до певної міри сприяло успіху державної політики Російської імперії наприкінці XVIII ст., а саме давні церкви й монастирі Криму виступали як центри, навколо яких групувалися нові грецькі міграційні групи. На початку XIX ст. в Росії, Україні та у Криму під впливом ідей грецького етнокультурного відродження почалося створення національно-парафіяльних освітніх закладів;

на конкретному історичному матеріалі доведено, що у другій половині ХІХ ст. зміцнення централізаторського курсу Російської імперії призупинило розвиток громад греків Криму як цілісних національно-адміністративних обєднань і сприяло інтеграції греків у російське суспільство;

висвітлено, що у другій половині XIX ст. розвиток парафій греків, які зберігали моноетнічний характер та національні особливості проведення церковного богослужіння, був складовою укріплення позицій Російської православної церкви в Криму;

показано, що у сфері релігійної обрядовості грецьких етнічних груп у Криму було наявним збереження етнокультурних елементів, що сприяло консервації національно-православних традицій на побутовому рівні;

доведено, що діяльність парафіяльних благодійних і освітніх закладів, утворених у другій половині XIX ст. під час реформ у Російській імперії, була спрямована на збереження етнічної самосвідомості греків, однак, кількість і рівень шкіл не могли задовольнити потреби всіх греків Криму;

визначено, що події 1917 - 1920 рр. викликали корінні зміни в житті грецьких спільнот Криму. У 20-і рр. XX ст. діяльність грецьких парафіяльних обєднань у напрямку збереження православної духовно-релігійної спадщини була ускладнена заходами богоборчої політики радянської держави;

висвітлено процес ліквідації грецьких парафіяльних обєднань та закриття церков греків у 30-і рр. XX ст., що прискорило асиміляцію греків регіону іншими етнічними групами радянського Криму.

1. Духовно-релігійне життя греків Криму наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. / Історичні зошити. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2000. - 95 с.

2. Грецькі громади Криму в 1917 - 1938 рр. (Етноконфесійний аспект) / Історичні зошити. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2001. - 65 с.

3. Священики парафій греків Криму наприкінці XVIII - XX ст. // Подвижники й меценати. Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII - XIX ст. Історико-біографічні нариси. Зб. наук. ст. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 68 - 81.

4. Церковноприходские учебные заведения греков Крыма в конце XVIII - начале XX ст. // Культура народов Причерноморья. - № 22. - Август, 2001. - С. 69 - 76.

5. Християнські храми Керчі та Єнікалє в житті грецького населення наприкінці XVIII - XX ст. // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. Український культурологічний центр. - Вересень, жовтень. - 2001. - С. 87 - 90.

6. Церковь Иоанна Предтечи и ее роль в истории Керчи // Проблемы греческой культуры. Мат. междунар. науч.-практ. конф. (Севастополь, 1997 г.). - Симферополь, 1997. - С. 95 - 97.

7. Страницы истории греческой общины Керчи в документах городских архивов // Україна - Греція: Архівна та книжкова спадщина греків України. Наук. зб. - К., 1998. - С. 13 - 17. (У співавторстві з Бейліним Д.В. Автором написані с. 13 - 15).

Размещено на .ru