Православ’я в його інституційному розвитку: історіософський аналіз - Автореферат

Інститут філософії імені Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРоботу виконано у відділі філософії релігії Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. Науковий консультант: доктор філософських наук, професор Колодний Анатолій Миколайович, заступник директора - керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Бондаренко Віктор Дмитрович, Голова Державного Комітету України у справах релігій. доктор філософських наук, професор Гордієнко Микола Семенович, професор Російського державного педагогічного університету імені О.І. Герцена. доктор філософських наук, професор Кралюк Петро Михайлович, завідуючий кафедрою релігієзнавства Національного університету “Острозька Академія” Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. Дисертація є цілісним релігієзнавчим історіософським дослідженням, в якому вперше у вітчизняному релігієзнавстві здійснено комплексний аналіз особливостей інституційного виокремлення й розвитку православ‘я як християнської конфесії, причини його кризового стану і можливих трансформацій консервативності та самостійності.Незнання специфіки й особливостей розвитку цих модифікацій, зокрема замовчуваних періодів церковного колоніалізму, що часто йшов поруч із колоніалізмом політичним, не дозволяє робити обєктивні узагальнюючі висновки щодо специфіки не лише інституційного, але й канонічно-обрядового розвитку православ‘я, не дає можливості зясувати причину нинішнього занепаду останнього та можливі шляхи виходу конфесії з існуючої кризи. Для українських наукових і богословських розвідок, які, на жаль, й досі йдуть у руслі російського бачення розвитку православ‘я як конфесії, також важливою є необхідність здолання багатьох хиб в оцінці подій, що відбулися й відбуваються у православ‘ї, підтасовування фактів, які характерні для більшості представників російсько-православної історіографії. Для подолання цих та багатьох інших стереотипів у розумінні православ‘я як Україні, так й іншим країнам масового поширення конфесії необхідна власна школа дослідження суперечливих і неоднозначних процесів, які відбуваються у православ‘ї як самобутньому напрямі християнства. Зясувати причини нинішнього кризового стану православ‘я як конфесії та визначити чинники і можливі напрямки вирішення його сучасних проблем, функціонування в поліконфесійному світі й протистояння з іншими християнськими конфесіями. Така "зупинка" змістила акценти у процесах функціонування православ‘я із доґматично-канонічних на етнополітичні чинники, збільшила роль людського фактору (через можливість субєктивного витрактування доґматично-канонічної й традиційно-обрядової сфер буття православ‘я та фактичний дозвіл [ідея симфонії] втручання у церковне життя світських осіб) в процесах становлення православної інституційності, що, в цілому, є не лише постійним джерелом різноманітних негараздів конфесії в умовах модерну й постмодерну, а водночас максимально ускладнює можливі трансформації її консервативності.А тому головна увага при формуванні історіографії дослідження була зосереджена лише на тих богословських та релігієзнавчих розвідках, в яких автори максимально наблизилися до цілісного підходу в аналізі інституційного розвитку православя, розглядали останнє як релігійний феномен, який має певні спільні риси для всіх Помісних православних Церков, подавали закономірності однакового вирішення тих чи інших богословських чи соціальних питань тощо. Тому обєктивний характер дослідження забезпечувався і завдяки залученню великого масиву знакових досліджень представників багатьох Помісних православних Церков, які у своїх працях інколи вступають у конфлікт із існуючою історіософською традицією у витрактуванні інституційного становлення Церков, зокрема у питанні щодо шляхів отримання автономії чи автокефалії, можливості чи не можливості подальшого богословського розвитку конфесії, можливості змін в її обрядово-культовій сфері тощо. Серед праць, які мають методологічний характер для розкриття теми, а саме подають основні закономірності взаємовпливу православ‘я (в усіх його проявах, в т.ч. й інституційному) та соціуму на різних етапах їх розвитку, у розділі виокремлено дослідження: М. Це дозволило пояснити з наукової точки зору активні процеси “онаціональнення” православя в умовах його розвитку в різних націокультурних середовищах, довести правомірність понять “грецьке", “московське”, “українське" православя та ін.

2. Основний зміст роботи