Розгляд соціально-економічних, політичних та соціокультурних умов виникнення праворадикальних рухів в Європі в 20-30-тих рр. ХХ ст., а також відмінностей та спільних напрямків в соціально-економічному та політичному розвитку Німеччини та Італії.
Научная новизна предложенного исследования состоит в том, что фашизм был определен как видовая модель идеологизированных антидемократических режимов, а также выделено идеологические вариации в определении приоритетов внешней политики фашистской Италии и нацистской Германии. The new created Fascist and Nazi parties had common and distinguishing demands in the programs of radical reorganizations in the ideological and practical activity of the political conditions. Італійський фашизм і німецький націонал-соціалізм підкреслювали особливість своїх систем світосприйняття, своєї ідеології, що базувались на революційності, нових орієнтирах у формуванні моделі суспільства та держави, яка віддавала абсолютну перевагу спільноті перед особою. Суттєвим для визначення впливу радикальних ідеологій на суспільство було те, що ідеологи, лідери рухів і партій зверталися до всього суспільства з пропозицією щодо відродження величі держави, з програмами виходу з системної кризи. Геффернен, аналізуючи італійський фашизм і німецький націонал-соціалізм, пише, що «на відміну від Муссоліні, який розглядав фашизм як ідеологію «на експорт», яка здатна змінити Європу, Гітлер наполягав, що нацизм був винятково німецьким політичним кодексом, до якого «нижчі» раси ніколи не зможуть піднестися».
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
