Правопорушення як вид правової поведінки - Автореферат

Київський національний університет внутрішніх справНауковий керівник доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри управління в органах внутрішніх справ Захист відбудеться “24” грудня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Проведення фундаментальних перетворень у соціальному, економічному, політичному, державному та правовому розвитку України, зокрема конституційної, судової, адміністративної реформ, призвело до того, що поряд з позитивними зрушеннями виникли суперечливі процеси, які зумовили руйнування багатьох інституціональних і нормативних зразків поведінки, зміну соціальних орієнтирів, цінностей тощо. Таким чином, звернення до проблематики правопорушення як виду правової поведінки викликано необхідністю комплексного осмислення усталених поглядів та узагальнення сучасних підходів до розуміння сутності правопорушення, його причин, закономірностей виникнення, соціальної та історичної обумовленості. Водночас за часів незалежності України монографічних досліджень сутності правопорушення в теорії права, не було здійснено, а понятійний апарат теорії правопорушень сформувався ще в радянський період як результат узагальнення переважно розробок наук кримінального й адміністративного права, а тому потребує подальшого розвитку й удосконалення на підставі активізації процесів оновлення та збагачення теоретичних і методологічних засад юридичної науки, відходу від класового праворозуміння, фетишизації нормативного впливу держави на поведінку людей. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження автор застосовував такі методи: діалектичний метод - при дослідженні правопорушення як виду правової поведінки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.3); історичний метод - для дослідження генезису правопорушення та етапів його наукового осмислення (підрозділ 1.1); логічний метод - у процесі визначення закономірностей та найважливіших аспектів розуміння правопорушення, його антисоціальної природи (підрозділ 2.1); системно-структурний метод - при визначенні складу правопорушення та виявленні особливостей його елементів (підрозділ 2.3); функціональний метод - для вивчення ролі, напрямів впливу інститутів держави (державних органів, інститутів громадянського суспільства тощо) на антисоціальну поведінку субєктів права (підрозділ 3.2); прогностичний метод - для виокремлення напрямів та умов подальшого розвитку діяльності інститутів держави щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина (підрозділ 3.2); герменевтичний метод - при аналізі та інтерпретації наукових текстів, а також текстів нормативно-правових та правозастосовних актів, інших правових документів (застосовувався в усіх розділах); порівняльно-правовий метод - при співставленні різних видів правопорушень, їх ознак та елементів складу (підрозділи 2.2, 2.3); формально-догматичний (юридичний) метод - при формулюванні й розкритті поняття “правопорушення” та його складу, аналізі вітчизняного й зарубіжного законодавства (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Зокрема: вперше: - запропоновано періодизацію генезису осмислення правопорушення як виду правової поведінки, що охоплює етапи становлення вчення про правопорушення в епоху Античності, розвитку доктрини правопорушення у правовій думці середньовічних мислителів, розроблення класичної моделі внутрішньої будови правопорушення, сприйняття загальнотеоретичної концепції правопорушення як виду правової поведінки та ін.;У підрозділі 1.1 “Історичні джерела та філософсько-правові основи вчення про правопорушення як виду правової поведінки” розкрито історичне коріння і правові обставини, що обумовили формування загальнотеоретичної концепції правопорушення. Історіографічне дослідження, а також філософсько-правова думка щодо формування вчення про правопорушення дали змогу автору запропонувати періодизацію якісних етапів становлення та розвитку загальнотеоретичної концепції правопорушення: І етап - становлення вчення про правопорушення в епоху Античності та закріплення його складових у джерелах права; ІІ етап - розмежування цивільних правопорушень та злочинів; розвиток доктрини правопорушення у правовій думці середньовічних мислителів та її трансформація у законодавстві; ІІІ етап - розроблення класичної моделі внутрішньої будови (складу) правопорушення та виділення її елементів; IV етап - сприйняття загальнотеоретичної концепції правопорушення як виду правової поведінки в теорії права та її широка реалізація на галузевому рівні; V етап - закріплення поняття правопорушень у нормативно-правових актах та впровадження за їх вчинення юридичної відповідальності; VI етап - модифікація загальнотеоретичної концепції правопорушення в сучасній теорії права та юридичній практиці. У підрозділі 1.

Основний зміст