Правоохоронна діяльність: природа, сутність, гуманізм (теоретико-правові та методологічні аспекти) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВОфіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПРН України, ЯРМИШ Олександр Назарович, МВС України, заступник начальника Департаменту роботи з персоналом кандидат юридичних наук, доцент ГУСАРЄВ Станіслав Дмитрович, Київський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника кафедри теорії держави і права Захист відбудеться “___” червня 2006 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.009.01 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Автором проаналізовано подвійну природу правоохоронної діяльності як особливого різновиду соціальної діяльності та державно-правового аспекту соціального управління. Автором визначені протиріччя правоохоронної діяльності, що обумовлюють її сутність, зміст, природу та функції, проаналізована взаємодія прав людини та правоохоронної діяльності, розкрито поняття та зміст нормотворчої діяльності правоохоронних органів та обґрунтовано шляхи удосконалення правоохоронної діяльності.Саме правопорядок є основою та невідємним атрибутом правової держави, що визначає реальність права, обсяг прав та свобод громадян і держави та співвідношення цих прав і свобод у реальній суспільно-політичній дійсності. Дослідження проблем правоохоронної діяльності повязується не лише з аналізом її сутності, змісту та природи, а і належить до тих питань, які потребують переосмислення у відповідності до змін пріоритетів у розвитку суспільства. Ключова роль людини у побудові правової держави, у встановленні правопорядку, у правоохоронній діяльності і визначила основну ідею цієї роботи - дослідити правоохоронну діяльність під кутом зору місця і ролі в ній людини. Правоохоронні органи, з однієї сторони, покликані виконувати вимоги законів, що закріпляють права та свободи людини, з іншої - вони наділені відповідними розпорядчими повноваженнями, у тому числі і правом розробляти і приймати підзаконні акти нормативного характеру, націлені на регулювання „технологій” реалізації прав та свобод громадян. У вітчизняній юридичній та філософській літературі проблеми соціального регулювання, правопорядку та правоохоронної діяльності завжди займали важливе місце та активно досліджувались.У першому розділі „Правоохоронна діяльність: природа, сутність, методи, взаємодія з правом та правами людини” аналізується філософський аспект соціальної природи, сутності та методів правоохоронної діяльності, природа взаємодії правоохоронної діяльності і права, а також взаємодія і взаємозалежність прав людини та правоохоронної діяльності. Наголошується на тому, що визначення природи правоохоронної діяльності повязується з характеристикою соціальної необхідності правоохоронної діяльності; сутності цього виду діяльності; методів, засобів та способів її здійснення; мети і субєктів правоохоронної діяльності та факторів і умов, що визначають її суспільну корисність та ефективність. Правоохоронна діяльність має суто соціальний характер, тому її природа і сутність визначаються як природою та сутністю самої людини, так і способом сумісної життєдіяльності людей. Основними серед них є обєкт і субєкт цієї діяльності, а також природа і сутність тих відносин, які виникають між людьми в процесі цієї діяльності. Основними з них є співвідношення рівності юридичної (формальної) і рівності правової (реальної) у правоохоронній діяльності; співвідношення обєктивного (наданого законом) і субєктивного (індивідуального) в діяльності субєктів правоохоронної діяльності, а також співвідношення права та норм свободи, що надається людині і може бути реалізованою.Наукові ідеї окремих вчених були присвячені таким складовим проблемам правоохоронної діяльності, як функції цього виду діяльності, забезпечення законності та правопорядку у правоохоронній діяльності, її завдань, структури та мети. Правоохоронна діяльність має соціальну природу та сутність, що зумовлюється її здійсненням у суспільстві, соціальною природою її субєктів, способом сумісної життєдіяльності людей та факторами, що визначають її суспільну корисність і ефективність. Це спричинило обєктивну необхідність у особливому різновиді соціальної діяльності - діяльності по управлінню соціальним співтовариством як єдиним цілим, одним з аспектів якого є правоохоронна діяльність. Розрізняють правоохоронну діяльність у широкому значенні як діяльність субєктів, націлену на забезпечення прав і свобод людини, закріплених у міжнародно-правових документах (правозахисна діяльність) та у вузькому значенні як діяльність держави чи її органів по забезпеченню і охороні прав і свобод, закріплених національним законодавством (суто правоохоронна діяльність).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ