Правочини з використанням електронної форми представлення інформації - Статья

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна, м.Відповідно до мети поставлено завдання: зясувати місце електронної форми представлення інформації у системі форм вчинення правочинів; встановити, яким чином наявність або відсутність підпису на електронному правочині впливає на його дійсність або на факт його вчинення; зясувати правову природу різних видів електронних підписів. електронний інформація правочин законодавство 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 2 Закону про електронну комерцію така форма визначається як спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка була викладена в новій редакції з прийняттям Закону № 1724-VIII від 03.11.2016 р., визначаються можливі форми укладення договорів і вказується, що зовнішньоекономічний контракт укладається у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Тому не будь-який правочин, умови якого зафіксовані в електронній формі, може вважатися вчиненим у письмовій формі, а лише той, що підписаний його стороною (щодо односторонніх правочинів) або сторонами (щодо дво-і багатосторонніх правочинів).Отже, вчинення правочинів з використанням електронної форми представлення інформації набуває все більшого розповсюдження останнім часом. Швидкі темпи розвитку новітніх технологій, постійна зміна форм і способів вчинення таких правочинів вимагають від юристів нового докорінного переосмислення традиційних правових інститутів і положень національного законодавства. В Україні протягом останніх декількох років відбулися суттєві зміни у сфері регулювання електронної комерції і електронного документообігу. Як відомо, зміни до законодавства покликані, в першу чергу, вдосконалювати стан правового регулювання в тій чи іншій сфері й запобігати виникненню ситуацій правової невизначеності в практиці правозастосування. По-перше, явним недоліком новітнього законодавства є втілення у ньому різних підходів до визначення місця електронної форми представлення інформації серед форм вчинення правочинів: згідно з одними нормативними актами така форма визначається як різновид письмової форми правочину, а згідно з іншими - як самостійний вид форми правочину.

Отже, вчинення правочинів з використанням електронної форми представлення інформації набуває все більшого розповсюдження останнім часом. Швидкі темпи розвитку новітніх технологій, постійна зміна форм і способів вчинення таких правочинів вимагають від юристів нового докорінного переосмислення традиційних правових інститутів і положень національного законодавства. Тому питання, повязані з особливостями укладення і оформлення правочинів за допомогою електронних засобів звязку, все частіше привертають до себе увагу вчених різних країн.

В Україні протягом останніх декількох років відбулися суттєві зміни у сфері регулювання електронної комерції і електронного документообігу. Ці зміни були спрямовані на спрощення процедур укладення електронних договорів і зняття адміністративних барєрів. У цілому слід позитивно оцінити вказані зміни і мету, яка ставилась при їх запровадженні. Водночас не можна переоцінювати значення новел законодавства. Як відомо, зміни до законодавства покликані, в першу чергу, вдосконалювати стан правового регулювання в тій чи іншій сфері й запобігати виникненню ситуацій правової невизначеності в практиці правозастосування.

На жаль, останні зміни до законодавства у сфері електронної комерції й електронного документообігу вказаним стандартам не відповідають. Вони вносять до законодавства колізії, а їх положення допускають різні варіанти потрактування. По-перше, явним недоліком новітнього законодавства є втілення у ньому різних підходів до визначення місця електронної форми представлення інформації серед форм вчинення правочинів: згідно з одними нормативними актами така форма визначається як різновид письмової форми правочину, а згідно з іншими - як самостійний вид форми правочину. По-друге, недосконалість законодавства проявляється й у суперечливості підходів до визначення правового статусу різних видів електронних підписів. Крім цього, з точки зору юридичної техніки, якість визначення різних видів електронних підписів у чинному законодавстві є незадовільною. Все це може негативно вплинути на практику правозастосування. По-третє, доводиться констатувати те, що останні зміни до цивільного законодавства не мають системного характеру, а є, так би мовити, «пунктирними». Тому в цілому вимоги до форми правочинів в Україні залишаються такими, що дедалі менше відповідають найсучаснішим тенденціям і реаліям у сфері укладення договорів. Усі окреслені недоліки можуть бути подолані шляхом внесення нових змін до чинного законодавства.

1. Чучковська А. В. Правове регулювання електронної комерції в Україні / А. В. Чучковська. Київ: Центр учб. л-ри, 2007. 224 с.

2. Желіховський В. М. Правові засади електронної комерції в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / В. М. Желіховський. Київ, 2007. 20 с.

3. Злобін С. В. Світові тенденції розвитку ринку електронної комерції / С. В. Злобін // Науково-технічна інформація. 2007. 1. С. 47-51.

4. Борисова Ю. До проблеми входження «електронної» форми правочину в традиційну класифікацію форм правочину / Ю. Борисова // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Т Шевченка. Юридичні науки. Київ: ВПЦ «Київський ун-т», 2011. Вип. 88. С. 93-95.

5. Greenwood, Daniel F.; Campbell, Ray A. «Electronic Commerce Legislation: From Written on Paper and Signed in Ink to Electronic Records and Online Authentication». Business Lawyer (ABA) 53.1 (1997): 307-340.

6. Kuner, Christopher; Meidbrodt, Anja. «Written Signature Requirements and Electronic Authentication: A Comparative Perspective». EDI Law Review 6. Issues 2 and 3 (1999): 143-154.

7. Finocchiaro, Giusella. «Digital Signature and Electronic Signatures: The Italian Regulatory Framework under the d.lgs. 10/2002». Electronic Communication Law Review 9.2 (2002): 127-144.

8. Савельев А. И. Электронная коммерция в России и за рубежом: правовое регулирование / А. И. Савельев. Москва: Статут, 2014. 543 с.

9. Елин В. М. Правовая характеристика договоров, заключаемых в Интернет-среде / В. М. Елин // Государство и право. 2012. № 12. С. 52-58.

10. Постанова Вищого господарського суду України від 28 вересня 2015 р. у справі № 910/53 78/15-г [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/ Review/51825591.

11. Конвенция Организации Объединенных Наций об использовании электронных сообщений в международных договорах (Нью-Йорк, 2005) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/06-57454_Ebook.pdf.

12. German Civil Code of 1896 [Електронный ресурс]. Режим доступу: http://www.gesetze- im-internet.de/englisch_bgb/index.html .

13. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Галкіної Зінаїди Григорівни щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) від 13 березня 2012 р. № 5-рп/2012) [Електронний ресурс]. Режим доступу: .

14. Bar, C., Clive, E. M., Study Group on a European Civil Code., & Research Group on the Existing EC Private Law. (2009). Principles, definitions and model rules of European private law: Draft common frame of reference (DCFR). Munchen: Sellier. European Law Publishers.

15. UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce with Guide to Enactment 1996 with additional article 5 bis as adopted in 1998 [Електронний ресурс]. Режим доступу: . uncitral.org/pdf/english/texts/electcom/05-89450_Ebook.pdf.

16. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 г. № 51-ФЗ [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://base.garant.ru/10164072/.

17. Domanowski, Steven. «E-Sign: Paperless Transactions in the New Millennium». DEPAUL Law Review 51.2 (2002): 619-676.

18. Moringiello, Juliet M. and Reynolds, William L., Survey of the Law of Cyberspace: Electronic Contracting Cases 2005-2006. U of Maryland Legal Studies Research Paper № 2007-11; Business Lawyer, Vol. 62, № 1, pp. 195-207. November 2006. Available at SSRN: abstract=917391.

19. Типовой закон ЮНСИТРАЛ об электронных подписях (2001 год) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/ml-elecsig-r.pdf.