Цивілізація як історичне буття культури. Генезис уявлень про право і законність у процесі становлення цивілізаційного суспільства. Право, правова держава, громадянське суспільство як досягнення цивілізації. Церква в системі державно-правових режимів.
ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ внутрішніх справпоказати генезис уявлень про право і законність у процесі становлення цивілізаційних основ суспільства; показати феномени права, правової держави, громадянського суспільства як досягнення цивілізації; розкрити взаємозвязки права і релігії, держави і церкви; показати місце церкви в системі державно-правових режимів; розкрити правовий статус церкви в Україні.Проблема цивілізації, її сутності, рушійних сил, перспектив розвитку, критеріїв прогресу набуває особливого значення в переломні історичні періоди, коли формується її новий історичний тип.Обєднання в громадянське суспільство, тобто цивілізацію, дає роду людському недосяжні переваги, порівняно з іншими живими істотами, - індустрію, освіту, культуру, здатність забезпечити процвітання, щастя і прогрес. Деякі автори ототожнюють цивілізацію та культуру, інші, навпаки, протиставляють їх. Вона регулює відносини між людьми, між суспільством і природою, формує конкретно-історичний тип особи. Проблема співвідношення суспільства та особи, цивілізації та культури в давніх-давен привертала увагу мислителів. Цивілізація нищить культуру, яка є "квітами мистецтва та наук", змушує людей любити своє рабство.Протидіючи найбільш забезпеченим формам зла, право стоїть на сторожі добровільно вибраного добра, проти спроб насильницького "ощасливлювання" і "вдосконалення" людей. Ніякої різниці між правом і законом не було, а сам закон ототожнювався з указом государя (монарха). З допомогою наочних прикладів і переконливих інтелектуальних експериментів просвітителі показали, що в державі, де право є лише піднесеною до рівня закону волею правителя, життя, власність і свобода підданих гарантується не краще, ніж в умовах повного беззаконня. Останній писав: "Жоден вчинок не може вважатися злочином, окрім тих, що їх закон чітко визначив як такі; жоден злочин не може ставитися людині в провину без предявлення суддями юридичних доказів його вчинення1. Право ще не є право, з погляду ідеалу права, поки сама держава не стала правовою державою, тобто політичною владою, яка безумовно визнає верховенство закону.У чому полягає цінність права для цивілізації, чи завжди воно являло таку цінність, які перспективи розвитку цивілізації та права, є воно гарантом свободи людини чи засобом спонукання слідувати чиїйсь волі? Підхід до права як до державного виразу волі панівного класу є яскравим проявом юридичного позитивізму, прибічники якого тлумачать право як своєрідний "агрегат" правил, установлених державною владою. Локк обгрунтував правовий принцип індивідуальної свободи: свобода людей, які знаходяться під владою уряду, полягає в тому, щоб мати постійне правило для життя, обовязкове для всіх у цьому суспільстві, встановлене в ньому законодавчою владою; це - свобода слідувати своєму власному бажанню в усіх випадках, коли цього не забороняє закон, і не бути залежним від постійно невизначеної, невідомої свавільності іншої людини. Оскільки держава конституює право, видаючи закони та інші нормативні акти, і лише вона робить закони обовязковими для громадян, держава використовує право як інструмент утілення своєї влади. Через одержавлення права субєктивні права громадян перетворювалися в їхні обовязки, скажімо, право на працю - в обовязок працювати, право на демонстрацію - в обовязок брати в них участь, право на відпустку - в обовязок її використання і т. д.Демократизація і гуманізація суспільства, побудова правової держави, пріоритет загальнолюдських цінностей над партикулярними, плюралізм світоглядів дозволяють позбутися не лише старих ідеологічних стереотипів, а й поновити нові наукові пошуки й дослідження складних соціально-духовних явищ. Релігія, як форма сенсу людської активності, самовизначення людини у світі, духовно-практичного перетворення світу, органічно включається в сучасні процеси активної життєдіяльності індивіда. Будучи найбільш догматичною ідеологією, якій не зуміла протистояти навіть уся історична секулярна філософія, релігія активно виявляла себе в неперервному потоці зміни соціокультурних цінностей, впливаючи певним чином на їхній зміст. Відображаючи трансцендентні сфери буття, релігія, безперечно, найбільш віддалена і незалежна від права, яке є більш адекватним виразником соціуму, людським виміром екзистенціальної дійсності. Моделюючи відносини імперативів релігії та права, слід виокремити декілька проблем філософії права, а саме: Чи є спільні духовні джерела у релігії та праві?Імперативи складають ядро духу, найважливішу його частину; крім того, дух інколи набуває форми, коли в ньому взагалі панують лише імперативи (мораль, релігія), але ніколи не буває так, що дух існує, або діє без імперативів. Дух існує у формах політики, права, моралі, релігії, філософії тощо. За витлумаченням сучасних релігієзнавців, ядром будь-якої релігії є віровчення, яке містить відповіді на питання про сенс людської активності2.
План
План
1. Цивілізація як конкретно-історичне буття культури
2. Генезис уявлень про право і законність у процесі становлення цивілізаційних основ суспільства
3. Право, правова держава, громадянське суспільство як досягнення цивілізації
4. Право і релігія, держава і церква
4.1 Релігія і право як форми духу
4.2 Релігійні витоки держави і права
4.3 Релігійні норми і право
4.4 Церква в системі державно-правових режимів
4.5 Правовий режим церкви в Україні
Ключові поняття
Цивілізація, культура, громадянське суспільство, правова держава, гуманізм права, влада, референдум, парламентська демократія, релігійне право, релігійні норми.
Література
1. Зотов В.М. Вступ до релігієзнавства”. - Запоріжжя, Нова-Прес, 2007.
2. Зотов В.М., Клімачова А.В., Таран В.О. Словник культорологічних термінів.- “Видавництво учбової літератури”, Київ. - 300 с.
3. Зотов В.М., Мурзін В.Ю. Історія релігій та правові аспекти сучасної релігійної ситуації в Україні. - Донецьк, 2009.
4. Общая теория права и государства /Под ред.. В.В.Лазарева. - М., 1996.
5. Релігієзнавчий словник. - К., 1996.
6. Таран В.О. Ідеологія перехідного суспільства. - Запоріжжя. - 2002.
7. Таран В.О., Зотов В.М., Рєзанова Н.О. Соціальна філософія: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 272 с.
