Аналіз ролі права та політики в житті суспільства. Характеристика гуманістичної, організаторсько-управлінської, виховної, інформаційної, оціночної гносеологічної функції права. Поняття, значення та функції політики. Взаємодія правових та політичних норм.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Теорія держави і права» за напрямом 6.030401 «Правознавство» на тему: «Право та політика: їх політика, значення та взаємозвязок»Але, будучи наповненим реальним, конкретним змістом, право виконує інструментальну, регулятивну роль у державно-організованому суспільстві і в силу цього є також предметом вивчення галузевих юридичних наук. Ця самостійність дозволяє йому впливати на політику, встановлювати межі соціально значимої діяльності держави, гарантувати суспільство від узурпації політичної влади. У процесі історичного розвитку суспільства ступінь використання права була різною. Однак в міру ускладнення суспільного життя, вдосконалення самого права і його можливостей спостерігається стійка тенденція до підвищення ролі права у всіх сферах діяльності людини. Воно може виражатися і в надлишковій використанні тієї чи іншої форми (коли видаються численні правові акти одного рівня, суперечать один одному, коли проводиться необґрунтоване паралельне регулювання родинних відносин тощо) або в урегульованості за змістом (коли здійснюється непотрібне, необґрунтоване юридичне втручання в суспільне життя).Але, як було відзначено, з часом розуміння права змінювалося. Право має регулятивну природу, його суспільне призначення - регулювати (тобто впорядковувати) суспільні відносини. Право має загально соціальну сутність, служить інтересам всього суспільства, забезпечує організованість, впорядкованість, стабільність і розвиток соціальних звязків. Таким чином, право має регулятивну загально соціальну сутність, що виражає стабілізацію й упорядкування суспільних відносин шляхом узгодження поведінки їхніх учасників [1,с. Гносеологічна (пізнавальна) - право саме виступає як джерело пізнання зафіксованих у ньому закономірностей розвитку суспільства, основних культурних надбань, програмних цілей тощо.Даля слово «політика» тлумачиться як наука державного управління, наміри государя, імператора, образ його дій тощо. Сучасне тлумачення політики ґрунтується на тому , що це - поняття, яке визначає відносини, погляди, концепції, дії у звязку з певним державним центром і є сферою діяльності, що виникає в соціально диференційованому суспільстві за існування держави. Таким чином, можна стверджувати, що політика зароджується разом із виникненням держави й існує разом із нею[12,с.7]. Це виявляється насамперед у повсякденному житті, коли політикою називають будь-яку цілеспрямовану діяльність: мистецтво управління суспільством, громадську активність, сферу задоволення амбіційних і користолюбних прагнень людей тощо. Саме тому побутують різні наукові тлумачення, в яких політика постає як одна зі сфер життєдіяльності суспільства; система певних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, держав між собою і з владою; сукупність дій, заходів, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси різних верств населення; прагнення здобуття і використання державної влади, цілеспрямованого впливу на неї; участь у справах держави, у визначенні форм, завдань, змісту її діяльності; наміри, мета і способи дій правлячої еліти та її оточення; прояви хитрощів, обережності, таємничості, ухилянь, обачності.право політика суспільствоНорма права - це загальнообовязкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. Нормі права, як частині системи, в тій чи іншій мірі властиві ознаки, які має право, тому їй можна дати визначення схоже за своїм значенням із визначенням права. Правові норми - це правила поведінки або діяльності, які мають формально визначений (писаний) характер, встановлюються державою або окремими її органами, органами місцевого самоврядування або загальновизнані всім суспільством чи прийняті на загальнодержавних і місцевих референдумах, які мають офіційний характер; є загальнообовязкові для всього населення і державних органів, охороняються державою або суспільством від порушень, виражають юридичні права і обовязки учасників суспільних правовідносин, встановлюють дозволену і заборонену поведінку і діяльність, міру свободи і відповідальності, стимулюють і заохочують субєктів до правомірної діяльності (або навпаки, якщо вони свавільні і волюнтаристські) і направлені на регулювання і охорону суспільних відносин і соціальних цінностей. Норми права виражаються в різних нормативно-правових актах, в т. ч. і, законах держави, в нормативно-правових договорах, в міжнародно-правових договорах, ратифікованих ВРУ, в правових прецедентах, в правових звичаях, в правосвідомості суспільства і в інших формах, які прийняті в суспільстві і державі[11,с.6].