Право приватної власності на об’єкти тваринного світу - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з наукової роботи. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.З іншого боку, певна абсолютизація майнового характеру відносин власності щодо обєктів тваринного світу іноді не дозволяє ефективно забезпечувати виконання природоохоронних функцій, враховувати особливості тваринного світу як обєкта екологічного права. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити поняття та зміст інституту права приватної власності на тваринний світ, основні правові заходи і механізми його забезпечення, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства для ефективного розвязання проблем реалізації громадянами, підприємствами, установами та організаціями - власниками таких обєктів - своїх субєктивних прав за умови ефективного збереження та використання тваринного світу. · вивчити досвід інших країн щодо регулювання права приватної власності на тваринний світ, визначити основні напрямки реалізації міжнародно-правових стандартів права приватної власності та міжнародної співпраці в цій сфері; · сформулювати шляхи вдосконалення чинного законодавства для комплексного вирішення проблем реалізації права приватної власності на тваринний світ в Україні. Системно-структурний метод використовувався при дослідженні міжнародно-правових стандартів реалізації права приватної власності на обєкти тваринного світу, економічного стимулювання власників обєктів тваринного світу, юридичної відповідальності за порушення права приватної власності на обєкти тваринного світу (розділ 3).Етап новітньої історії, з точки зору поглядів на право приватної власності на обєкти тваринного світу, розділяється на два діаметрально протилежні напрямки: розвиток інституту права власності на тваринний світ в умовах лібералізації економіки в капіталістичних країнах та формування й розвиток права власності на тваринний світ в умовах держав так званого соціалістичного табору, зокрема Радянського Союзу, у складі якого перебувала і Україна. Дано характеристику конституційних норм щодо регулювання відносин приватної власності на обєкти тваринного світу, якими закріплено надзвичайно важливі для розуміння та дослідження інституту права власності на тваринний світ положення: природні ресурси в межах території України, а також її юрисдикційних повноважень є обєктами права власності Українського народу; обмежений характер права власності; гарантування державного захисту права власності; загальні засади володіння, користування та розпорядження майном; соціалізований (обмежений) характер прав власності на природні обєкти, непорушність права власності та обмеження щодо його примусового відчуження. Таким чином, правове регулювання повинно здійснюватися шляхом якісного розвитку, кількісного збільшення та диференціації правових приписів щодо здійснення права власності на обєкти тваринного світу, в першу чергу в спеціальному законодавстві, зокрема Законі України „Про тваринний світ”, шляхом виділення в ньому окремого розділу - „Право власності на тваринний світ”. Дисертантом аргументується висновок про необхідність удосконалення положень Закону України „Про тваринний світ” щодо розмежування права власності на тваринний світ, закріпивши, що в державній власності перебувають усі обєкти тваринного світу, крім тих, що вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі, набуті іншим не забороненим законом шляхом. Законодавством про тваринний світ передбачено такі адміністративно-правові підстави набуття права власності на обєкти тваринного світу: надання дозволу на їх вилучення з природи в порядку спеціального використання тваринного світу та прийняття рішення про передачу обєктів тваринного світу з державної у приватну власність.У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей правового регулювання відносин щодо реалізації права приватної власності на обєкти тваринного світу. Правове регулювання інституту права власності на обєкти тваринного світу, який одночасно перебуває під впливом двох тенденцій: з одного боку - посилення права власників та формування системи державних гарантій щодо його абсолютизації та непорушності, а з другого (в силу специфіки предмета правового регулювання) - захисту самих обєктів права власності, обмеження здійснення права власності щодо них з урахуванням принципів моральності та гуманності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ