Право інтелектуальної власності - Реферат

Реферат на тему: Право інтелектуальної власностіТворчість визначається як цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Країни з ринковою економікою давно усвідомили значення використання і належної охорони результатів творчої діяльності, обєднуваних у понятті "інтелектуальна власність", для темпів соціального та промислового розвитку. Початком становлення українського законодавства про інтелектуальну власність є прийняття Закону "Про власність", який містить спеціальний розділ "Право інтелектуальної власності". Можна вважати, що саме він заклав початок формування системи спеціального законодавства України про інтелектуальну власність. Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність містяться у ст.41 Конституції, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Визначаючи поняття "право інтелектуальної власності", слід враховувати, що воно може вживатися у субєктивному та обєктивному розумінні, а також нерідко вживається, у тому числі у ЦК (наприклад, ч.2 ст.418), для позначення елементу правосубєктності (правоздатності) особи. Право інтелектуальної власності в субєктивному сенсі у ч 1 ст.418 ЦК визначається як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законодавством. Право Інтелектуальної власності в субєктивному сенсі-це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати від порушень з боку усіх інших субєктів права результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший обєкт права інтелектуальної власності, визначений законом. Отже, право інтелектуальної власності є правом творця (та інших осіб, вказаних у законі) на одержаний ним результат інтелектуальної, творчої діяльності, який законом визнається обєктом правового регулювання і охорони. Згідно зі ст.419 ЦК право інтелектуальної власності та право власності на річ існують як самостійні правові категорії, що повязане з наявністю між обєктами права інтелектуальної власності і матеріальними обєктами права власності таких відмінностей: 1) результат Інтелектуальної діяльності може бути визнаний обєктом права інтелектуальної власності лише при точній відповідності з вимогами закону;Субєктами права інтелектуальної власності можуть бути два види субєктів: 1) творець (творці) обєкта права інтелектуальної власності; Творець - це особа, результати інтелектуальної, творчої діяльності якої є або можуть бути визнані обєктами права інтелектуальної власності. Інші особи визнаються субєктами права інтелектуальної власності, якщо відповідно до ЦК, іншого закону чи договору їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор відповідно до закону повністю або частково передав майнові права інтелектуальної власності - видавець літературного твору, який уклав відповідний договір з автором (ст.427 ЦК). Такі права належать творцеві цього обєкта і лише у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на вказаний обєкт можуть належати замовникові (ч.І ст.430 ЦК).Характер та спрямованість можливої поведінки субєкта права інтелектуальної власності, а отже, і напрямів здійснення цього права в загальному вигляді визначаються ст.41 Конституції, яка встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. До вказаних правомочностей субєкта права інтелектуальної власності має також бути додане право легітимації, тобто право автора результату інтелектуальної, творчої діяльності на визнання такого результату, за наявності умов, встановлених законом, обєктом права інтелектуальної власності. Відповідно до цього принципу субєкт права інтелектуальної власності має право укладати будь-які договори з приводу інтелектуальної власності, дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності, взагалі будь-яким чином використовувати цей обєкт на власний розсуд з додержанням при цьому вимог щодо здійснення цивільних прав, зокрема вимоги не порушувати права інших осіб. Абсолютний характер права інтелектуальної власності означає, що використання обєкта права інтелектуальної власності іншою особою за загальним правилом має здійснюватися дозволу особи (того, хто створив обєкт інтелектуальної власності, уповноваженої ним особи, спадкоємців тощо), яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності. Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі під загрозою його нікчемності, але законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

План

1. Поняття та види інтелектуальної власності

2. Право інтелектуальної власності як вид речового права

3. Субєкти, обєкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності

4. Зміст права інтелектуальної власності

5. Здійснення права інтелектуальної власності

6. Захист права інтелектуальної власності

1. Поняття та види інтелектуальної власності