Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) - Курсовая работа

Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)Зміна функцій знання та культури в цивілізації кінця ХХ століття призвела до різкого збільшення обсягів використання результатів інтелектуальної діяльності. Економічної цінності набула й інформація, що є основним виробничим продуктом засобів масової інформації. Нині тиражування матеріальних носіїв - обєктів авторського права - сформувалося в потужну індустріальну галузь, яка містить підгалузеві структури: книговидання, друк періодичної продукції, тиражування кінофільмів, аудіо-та відео матеріалів. На цьому тлі особливо актуально постало питання правомірності використання цих творів - обєктів авторського права та визначення обсягу прав на них. Нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення, бо містить прогалини з питань визначення правового статусу авторів обєктів права інтелектуальної власності.Історію законодавства про авторське право в світовій практиці протягом трьох останніх століть можна розглядати як пошук розумного балансу інтересів, своєрідного «соціального контракту» між автором і суспільством; як безперервну низку спроб «збалансувати» потреби суспільства у вільному потоці ідей і знань із зацікавленістю автора у справедливій винагороді за творчу працю. Перехід України до приватної власності й ринкової економіки зумовив необхідність реформування в цьому ж напрямі правової бази тих суспільних відносин, які повязані з охороною та використанням результатів інтелектуальної діяльності. Насамперед, в Україні (як і всьому колишньому Радянському Союзі) законодавством не забезпечувався належний рівень правової охорони як авторів, так і тих осіб, які здобували права на використання творчих досягнень. Термін охорони авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва становив лише 25 років після смерті автора; права виконавців та інших власників суміжних прав законом взагалі не охоронялися. Авторське законодавство дозволяло викуп субєктивних прав на твори у власників таких прав і передбачало можливість видання примусових дозволів на їх використання.Нині законодавча база, що стосується авторського права в Україні практично сформована. Розглянемо систему нормативних актів з авторського права в Україні, до яких належать: - Конституція України; Стосовно сфери інтелектуальної творчої діяльності в Основному Законі йдеться : про свободу літературної, художньої та наукової творчості, право володіти, користуватися й розпоряджатися результатами своє творчої діяльності; право на захист інтелектуальної власності, авторських прав громадян, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у звязку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин «має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності» та ніхто не може використовувати чи розповсюджувати ці твори без згоди автора, якщо інше не встановлене законом (статті 41 і 54 Конституції України). До нормативно-правових актів українського законодавства, що регулюють авторські правовідносини, належать закони України: «Про авторське право і суміжні права», «Основи законодавства про культуру», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про власність», «Про видавничу справу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на обєкти права інтелектуальної власності» та ін.Проголошений Україною курс на інтеграцію з ЄС ставить цілу низку проблем у сфері авторського права та суміжних прав. Для їх вирішення Україна повинна виконати дуже суворі вимоги, закріплені в офіційних документах ЄС: мати дієздатну національну систему охорони авторського права та суміжних прав у межах спільного ринку ЄС , дотримуватися правил і принципів регулювання, встановлених ЄС, тощо. Аналіз сучасної ситуації в цій галузі дає підстави для висновку про те, що основний напрям взаємодії України з ЄС протягом останніх років був зосереджений на виконанні Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, що містить зобовязання України щодо забезпечення рівня охорони прав на всі обєкти інтелектуальної власності, аналогічного тому, що існує в ЄС. Як правонаступник Радянського Союзу, наша держава підтвердила участь у Всесвітній конвенції про авторське право, взявши на себе зобовязання охороняти в Україні твори зарубіжних авторів, починаючи з травня 1973 р., - від часу приєднання СРСР до цієї Конвенції. Найпродуктивнішим у контексті гармонізації українського законодавства у сфері інтелектуальної власності з нормами ЄС став 2001 р.

План

Вступ

Розділ 1. Становлення та сучасний стан системи авторського права в Україні

1.1 Історичні передумови виникнення вітчизняної системи охорони авторського права

1.2 Законодавча база з авторського права в Україні

1.3 Міжнародне співробітництво у сфері охорони авторського права

Розділ 2. Обєкти та субєкти авторського права

2.1 Обєкти авторського права

2.2 Субєкти авторського права

Розділ 3. Права авторів. Захист авторського права

3.1 Права авторів

3.2 Цивільно-правовий захист авторського права

3.3 Кримінально-правовий захист авторського права

Висновки

Список використаних джерел