Право на життя в системі прав людини - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО ПРАВО НА ЖИТТЯ В СИСТЕМІ ПРАВ ЛЮДИНИРобота виконана на кафедрі теорії держави та права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Цвік Марко Веніамінович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри теорії держави та права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Гуренко Марина Миколаївна, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, професор кафедри теорії і філософії права кандидат юридичних наук, доцент Шевчук Станіслав Володимирович, Міжнародний Соломонів університет, професор кафедри публічного права Захист відбудеться 21 червня 2006 року о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м.По-третє, право на життя як унікальний правовий феномен, що визначає сферу вільної самореалізації та розвитку соціобіодуховної істоти - людини, потребує надійних та ефективних гарантій з боку держави. По-четверте, не зважаючи на загальновизнану цінність життя людини та її права на життя, законодавча та правозастосовча практика України та інших держав світу не завжди в повній мірі відповідає вимогам гарантування та захисту цього права, створення умов його вільної реалізації. Отже, різні аспекти права людини на життя привертали і привертають увагу багатьох дослідників, а правові уявлення про сутність цього фундаментального права поступово збагачуються як завдяки здобуткам теорії держави та права, так і завдяки теоретичним надбанням інших юридичних наук. Проаналізувати філософсько-правову ідейну спадщину щодо права на життя, визначити етапи та риси поступового формування сучасної концепції права людини на життя. Дослідити практичну сторону реалізації права людини на життя як універсального юридичного явища в різних напрямках державної діяльності та галузях права. життя людина право юридичнийРозділ 1 "Ґенеза та розвиток державно-правової та загально-філософської концепції права людини на життя" складається з трьох підрозділів, висновків до розділу, в яких аналізується ґенеза ідей про право на життя в філософсько-правовій та теоретико-правовій думці. Визначається місце права на життя в системі прав людини, уточнюється система засад та формулюються принципи, на яких будується захист права на життя. На відміну від попередньої історії людства, яку можна визначити як позитивізація права на життя у вузькому сенсі і встановлення відповідних санкцій за свавільне позбавлення людини життя, із XVIII ст. відбувається поступове опрацювання ідеї права на життя як багатоаспектної правової та філософської категорії. "Права людини у сучасній теорії права: від позитивізму до природно-правового мислення" сприйнята спроба наукового аналізу деяких чинників, які мали найбільший вплив на процес формування концепції прав людини і, зокрема, права на життя, а саме природно-правової методології та методології позитивізму. "Право людини на життя в теорії держави і права" присвячено аналізу різних точок зору щодо місця права на життя в системі прав людини.Право людини на життя - це свобода людини безпосередньо реалізовувати можливості, які вона має внаслідок своєї належності до виду Homo sapience, та задовольняти необхідні сутнісно-якісні біологічні, соціальні, духовні, економічні та інші потреби, неподільні із самою людиною, що обєктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути всезагальними. По-третє, це права, що випливають з заборони посягання на життя іншої особи та можливості захисту власного життя: право на домагання, яке полягає в можливості звернутися до держави щодо ефективного правового захисту свого життя, захищати власними силами своє життя і здоровя, біологічну, соціальну та духовну ідентичність від протиправних посягань й т.і. Правомоччям, що випливають із права на життя, кореспондують певні обовязки як самої людини, так і інших субєктів права: утримуватися від протиправних чи свавільних порушень прав інших людей, надати допомогу, в тому числі правову, для захисту права на життя, притягнути винних у порушенні цього права до відповідальності. Виходячи з широкого розуміння безпеки, зроблено висновок про числення напрямки її додержання для реалізації права на життя: безпечне довкілля; профілактика найбільш небезпечних форм злочинності; безпека новітніх технологій та наукових експериментів на людях, що створюють загрозу життю та здоровю; система заходів для безпеки життя людини на транспорті, на виробництві; створення системи антитерористичних органів та заходів.

Основний зміст роботи