Право на захист цивільних прав та інтересів - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права імені В.М. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, СТЕФАНЧУК Руслан Олексійович, Хмельницький університет управління та права, проректор з наукової роботи кандидат юридичних наук, доцент, ШИМОН Світлана Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться "10 "червня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М.Правова держава закріплює права і свободи людини й громадянина, зобовязуючись ці права і свободи не тільки не порушувати, але й забезпечити їх системою юридичних гарантій. Слід зазначити, що реалізація й ефективність норм про права й свободи людини в будь-якій державі, суспільстві так чи інакше залежать від багатьох факторів, серед яких можна виділити: ступінь демократичності владних інститутів держави; політичні, культурні, правові традиції; стан законності й правопорядку; наявність ефективного механізму охорони та захисту цивільних прав, свобод та інтересів. Держава покладає на себе обовязок щодо створення такого механізму, надання гарантій захищеності особі, забезпечення її прав в рамках встановленого в суспільстві та країні правопорядку. Хоч конституційні положення щодо захисту прав і свобод отримали своє закріплення в цивільному законодавстві, однак подальший розвиток положень про захист цивільних прав та інтересів вимагає створення реального, дієвого механізму правового захисту, а також активізації зусиль відносно його більш детального дослідження, визначення умов і факторів, які виступають в якості соціального середовища дії даного механізму, розробки нових теоретичних положень як щодо всього інституту, так і його складових (форм, способів, засобів захисту). Мова йде про більш ефективне використання вже наявних форм, способів і засобів захисту, а також розробку нових, які б розширили можливості здійснення цивільних прав та інтересів, а також їх захисту.У підрозділі 1.1 "Право на захист як субєктивне цивільне право" на основі аналізу наукових поглядів і різних концепцій досліджено поняття права на захист в контексті його співвідношення з субєктивним цивільним правом. В обєктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення субєктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Автор робить висновок, що при визначенні елементів субєктивного права, таких як право на власні дії та право на чужі дії, доцільно включати і третій елемент - право на захист, в зміст якого входить не тільки можливість звернення до компетентних органів з вимогою захисту порушеного права, але й можливість особи, право якої порушено, самостійно, без звернення до компетентних органів реалізувати своє право на захист. Обґрунтовано положення про те, що право на захист - це можливість його носія самому вчиняти юридично значимі активні дії в разі порушення його прав та інтересів шляхом звернення до компетентних державних органів або за допомогою застосування особою фактичних дій, які не суперечать закону з метою задоволення особистих інтересів. У підрозділі 1.3 "Поняття і види форм захисту субєктивних цивільних прав та інтересів" на основі аналізу існуючих юридичних концепцій було досліджено правову природу форми захисту субєктивних цивільних прав та інтересів.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні права на захист цивільних прав та інтересів, як можливості його носія відновити порушене, оспорюване чи невизнане право чи інтерес, та зокрема способів, форм захист субєктивних цивільних прав та інтересів. Право на захист - це можливість його носія самостійно вчиняти юридично значимі активні дії в разі порушення його прав та інтересів шляхом звернення до компетентних державних органів або за допомогою застосування особою фактичних дій, які не суперечать закону, з метою задоволення особистих інтересів. В обєктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення субєктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Право на захист є одним із складових елементів будь-якого субєктивного права. Неюрисдикційна форма захисту протікає в рамках матеріального правовідношення і здійснюється, як правило, особою право якої порушено.

Основний зміст роботи

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні права на захист цивільних прав та інтересів, як можливості його носія відновити порушене, оспорюване чи невизнане право чи інтерес, та зокрема способів, форм захист субєктивних цивільних прав та інтересів.

Головні наукові та практичні результати роботи тісно повязуються з її науковими і прикладними положеннями та можуть бути підставою для теоретичного узагальнення й формулювання відповідних практичних рекомендацій заінтересованими субєктами під час нормотворчої діяльності.

Зокрема, такими теоретичними узагальненнями та новими підходами у вирішенні наукової проблеми є наступні положення. Право на захист - це можливість його носія самостійно вчиняти юридично значимі активні дії в разі порушення його прав та інтересів шляхом звернення до компетентних державних органів або за допомогою застосування особою фактичних дій, які не суперечать закону, з метою задоволення особистих інтересів.

В обєктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення субєктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Право на захист є одним із складових елементів будь-якого субєктивного права. Право на захист однакове в усіх осіб, яким воно надане. Саме тому воно є родовою можливістю і розраховане на конкретизацію в кожній окремій ситуації. Субєктивне ж право специфічне для кожного субєкта, оскільки воно характеризується обставинами, які існують у кожному конкретному випадку.

Підставою для розмежування законного інтересу та субєктивного права є кореспондуючий юридичний обовязок. Законний інтерес, на відміну від субєктивного права, є простою правовою можливістю, що має характер прагнення, у якій відсутня вказівка діяти в установленому законом порядку і вимагати відповідної поведінки від інших осіб, тобто можливість не забезпечена конкретним юридичним обовязком.

Юрисдикційна форма захисту реалізується шляхом залучення спеціально уповноважених державою на даний вид діяльності органів, із властивим кожному з них певним процесуальним порядком діяльності. Неюрисдикційна форма захисту протікає в рамках матеріального правовідношення і здійснюється, як правило, особою право якої порушено.

Основні критерії для класифікації способів захисту наступні. Результат застосування, тобто характер наслідків їхнього застосування для порушеного права. При цьому всі способи захисту можна обєднати в три групи: ті, що дають змогу припинити порушення права; ті, які дозволяють попередити порушення права, та ті, що мають на меті відновити порушене право. Характер застосування передбачає поділ способів на загальні, тобто такі, що можуть бути застосовані для захисту більшості цивільних правовідносин і спеціальні, застосовувані лише у виняткових випадках. Субєктний склад передбачає класифікацію способів захисту залежно від компетентного органу чи уповноваженої особи, яка здійснює захист порушеного права. Вказана система критеріїв може доповнюватися іншими, тобто вона не є статичною, оскільки розвиток соціально-економічних відносин в суспільстві вимагатиме її постійного оновлення в силу появи нових способів захисту порушених прав та інтересів.

Вибір способу захисту характеризується тим, що, по-перше, право вибору способу захисту належить особі право якої порушено, невизнано чи оспорено в контексті вчиненого правопорушення. Водночас межі реалізації даного права визначаються специфікою правовідносин у сфері яких було вчинено правопорушення, і наслідками, які настали після нього. По-друге, можливість вибору способу захисту може бути обмежена прямою вказівкою спеціального закону, що регулює конкретне цивільне правовідношення, і визначатиме спосіб захисту порушеного права. По-третє, існують такі способи захисту, які в більшості випадків застосовуються за наявності попередньої взаємної домовленості, а цивільне законодавство лише регламентує порядок їх застосування.

Захист законного інтересу здійснюється тими ж способами, що й захист субєктивного права, але з урахуванням його особливостей. Так, ефективний захист законного інтересу при застосуванні такого способу захисту як відшкодування збитків можливий у разі застосування концепції абстрактних збитків, під якими розуміють такі збитки, які могли настати, але не настали в силу передбачливості кредитора. Порушник у даному випадку повинен відповідати не за реальні конкретні наслідки, а за власні діяння - створення абстрактної можливості несприятливих наслідків, тобто можливу загрозу інтересам, які підлягають захисту.

Самозахист - це правомірні дії, спрямовані на захист субєктивного цивільного права та законного інтересу, забезпечення недоторканності права, припинення порушення й ліквідацію наслідків такого порушення, які здійснюються шляхом самостійних односторонніх дій володільця права, а також самостійних односторонніх дій третьої особи щодо захисту життя чи майна заінтересованої особи в договірних чи позадоговірних відносинах. Даним визначенням пропонується доповнити ч.1 ст. 19 ЦКУ.

1. Ярова Т.М. Право на захист як субєктивне цивільне право / Т.М. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 37. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С.390-396.

2. Ярова Т.М. Поняття і види форм захисту субєктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць.

3. Вип.375: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2007. - С.63-67.

4. Підлубна Т.М. Поняття захисту субєктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Підлубна // Підприємництво, господарство і право. - № 9. - 2008. - С.96-99.

5. Ярова Т.М. Критерії розмежування способів захисту субєктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Підприємництво, господарство і право. - № 8. - 2008. - С.12-15.

6. Ярова Т.М. Поняття способів захисту цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С.386-392.

7. Ярова Т.М. Критерії розмежування способів захисту цивільних прав та інтересів / Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 30 травня 2008р. / М-во освіти і науки України, Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечникова; редкол.: В.І. Захарченко [та ін.]. - Одесса: "Астропринт", 2008. - С.656-661.

8. Ярова Т.М. Законний інтерес та субєктивне право в цивільному праві: питання про їх співвідношення / Проблемні питання цивільного та господарського права: матеріали II Міжнар. наук.-практ. конфер. студентів та аспірантів, 16 лютого 2007р. / М-во освіти і науки України, Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна, юридичний факультет, кафедра цивільно-правових дисциплін; редкол.: І.В. Венедіктова (голов. ред. ) [та ін.]. - Харків: ХНУ ім.В.Н. Каразіна, 2007. - С.504-506.

9. Ярова Т.М. Момент виникнення права на захист в судових органах / Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конфер. студентів, аспірантів та здобувачів, 23 - 24 березня 2007р. / М-во освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, юридичний факультет; редкол.: П.Д. Пилипенко (голов. ред. ) [та ін.]. - Луцьк, Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2007. - С.210-211.

10. Ярова Т.М. Способи захисту законного інтересу в цивільному праві / Цивільний кодекс України: наукові новели та практика застосування: матеріали III Всеукр. наук.-практ. конфер. з цивільного права, 22-23 лютого 2007р. / Львівський національний ун-т ім. І. Франка, Ліга студентів Асоціації правників України [та ін.]. - Львів, Львівський національний ун-т ім. І. Франка, 2007. - С.125-127.

11. Ярова Т.М. Визнання права як спосіб захисту субєктивних цивільних прав / Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: матеріали Міжнар. наук.-практ. інтернет-конфер., березень 2008р. / Тернопільський національний економічний ун-т. - Тернопіль, 2008. - С.161-164.

12. Ярова Т.М. Поняття способів захисту цивільних прав та інтересів / Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: матеріали X Всеукр. наук.-практ. конфер., 11 квітня 2008р. / М-во освіти і науки України, Тернопільський національний економічний ун-т; редкол.: О.С. Башняк [та ін.]. - Тернопіль: ТЗОВ "Терно-граф", 2008. - С.402-404.

13. Ярова Т.М. Право на захист як субєктивне цивільне право / Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конфер., 13 квітня 2007р., частина 2/М-во освіти і науки України, Тернопільський національний економічний ун-т; редкол.: З.С. Гладун [та ін.]. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - С.94-98.

14. Ярова Т.М. Юрисдикційна форма захисту цивільних прав та інтересів / Українське правосуддя: здобутки та перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конфер., 16 травня 2008р. / Чернівецький національний ун-т ім.Ю. Федьковича. - Чернівці, 2008. - С.292-295.

15. Ярова Т.М. Самозахист як форма захисту цивільних прав / Матеріали II Всеукр. цивілістична наук. конфер. студентів та аспірантів, 30-31 березня 2007р. / М-во освіти і науки України, Одеська національна юридична академія, факультет цивільної та господарської юстиції. - Одеса: Фенікс, 2007. - С.248-249.