Загальна характеристика системи конституційних прав людини і громадянина, місце права на судовий захист в даній системі. Поняття і загальна характеристика права громадянина на судовий захист, принципи їх реалізації в міжнародних судових установах.
Вступ Захист свободи і прав людини, їх гарантії - це один зі способів збереження самоцінності особистості, її права на життя, особисту недоторканність, гідне існування, свободу від злиднів і принижень, права на культурну, конфесійну, національну самобутність. У державно - правовому арсеналі засобів, покликаних реально захистити права і свободи людини, важлива роль належить судам. Правосуддя є найбільш ефективним, з усіх вироблених світовою практикою, способом охорони прав і свобод людини і громадянина. Рівень судового захисту - найважливіший показник правового характеру держави та демократичності суспільства. Обєктом дослідження є система суспільних відносин, що складаються у сфері організації та здійснення судової влади, у процесі функціонування суду як найважливішого державно-правового інституту забезпечення прав і свобод громадян. Предметом дослідження є зміст права громадян на судовий захист як конституційне право людини і громадянина. Право на судовий захист в системі конституційних прав людини 1.1 Загальна характеристика системи конституційних прав людини і громадянина конституційний право громадянин судовий Конституційні права громадянина - це встановлені державою та закрiплені в Конституцiї можливості, які дозволяють кожному обирати вид i мiру певноi поведiнки, використовувати наданi йому блага, як в особистих, так i в суспiльних iнтересах. Розділ II Конституції України закріплює права, свободи та обовязки людини і громадянина в Україні. Найчастіше конституційні права й свободи поділяться на чотири групи: права й свободи, що виражають рівноправність громадян (наприклад, рівноправність громадян перед законом); соціально-економічні й культурні права, що створюють юридичні умови для активної участі особистості в соціально-економічному й культурному житті суспільства (наприклад, право на працю, право на використання досягнень культури); політичні права й свободи громадян, повязані з їхньою участю в політичному житті суспільства, що надають їм можливість участі в керуванні суспільством і державою (наприклад, право на обєднання, зокрема, для тиску на державну владу); особисті права й свободи, що гарантують волю, недоторканність, достоїнство особистості. Крім того, прийнято, особливо в міжнародному праві, розрізняти права першого, другого, третього й навіть четвертого поколінь. Однак у багатьох державах (у тому числі майже в усіх, що входять у Раду Європи) страта заборонена. Ці аспекти мають важливе значення, бо судове рішення є безперечним, оскільки вважається, що найвища оцінка належить тільки одній з трьох гілок влади - судовій. Захист прав людини - це, насамперед, діяльність уповноважених державою органів із запобігання правопорушенням або з відновлення порушених прав. Слід також зауважити, що вказане право може належати не тільки фізичним особами, але й колективним суб’єктам, зокрема, юридичним особам; - праву особи звернутися за захистом до суду кореспондує обов’язок незалежного і неупередженого суду розглянути відповідну справу; - захисту підлягають не тільки права та свободи, проголошені в українському законодавстві, але й ті, що містяться в міжнародних нормативних актах, на обов’язковість дії яких дала згоду Верховна Рада України і які, відповідно, стали частиною українського законодавства.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
