Право на інформацію в цивільному праві України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Спеціальність 12.00.03 - Цивільне право і цивільний процес;Робота виконана в Інституті держави і права ім. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік АПРН України, заслужений діяч науки і техніки України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПРН України Захист відбудеться 21.04.2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім.В Україні, як і в більшості країн світу, на даний час спостерігається тенденція зростання кількості та значення суспільних відносин щодо збирання, зберігання, обробки та поширення різних видів інформації. Можна цілком стверджувати, що суспільство досягло того рівня розвитку, коли необхідним стає правове регулювання не лише майнових відносин, але й суспільних відносин, котрі виникають з приводу такого нематеріального блага як інформація. Так, чинні нормативно-правові акти містять різні визначення інформації як обєкта правовідносин та права на інформацію, що ускладнює їх застосування. Зокрема, недостатньо дослідженою залишається юридична природа права на інформацію як субєктивного цивільного права, цивільно-правова регламентація його здійснення та захисту. Запропоновано поділити цивільні інформаційні права залежно від їх функціонального призначення на 2 групи: 1) цивільні права, які закріплюють свободу поведінки особи в інформаційній сфері: право на інформацію та похідні від нього права, зокрема право на інформацію про стан свого здоровя, право на ознайомлення з особистими паперами, переданими до фонду бібліотек або архівів, право вільного доступу до інформації про стан довкілля;У роботі виділені головні юридично-значимі ознаки інформації як обєкта цивільних прав, а також наведений перелік основних видів інформації в цивільному праві залежно від правового режиму (відкрита інформація та інформація з обмеженим доступом; інформація, яка може бути товаром, та інформація, яка є невідчужуваним особистим благом; інформація як обєкт права інтелектуальної власності та інформація, на яку відсутні виключні права). «Поняття та зміст права на інформацію - особистого немайнового права фізичної особи» обґрунтовано, що право на інформацію розвинулося з права на свободу слова, права на свободу вираження поглядів, прав вільно збирати та поширювати інформацію. Оскільки легальні визначення досліджуваного субєктивного права є недосконалими, запропоноване власне визначення права на інформацію, під яким пропонується розуміти нормативно забезпечену можливість особи вільно збирати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію у будь-який не заборонений законодавством спосіб. До першої групи відноситься право на інформацію та похідні від нього субєктивні права, котрі закріплюють свободу збирати, зберігати, обробляти та поширювати інформацію, зокрема право на інформацію про стан свого здоровя, право на ознайомлення з особистими паперами, переданими до фонду бібліотек або архівів, право вільного доступу до інформації про стан довкілля. «Цивільно-правова регламентація здійснення права на інформацію» досліджено здійснення права на інформацію, під яким дисертант пропонується розуміти вчинення управомоченою особою конкретних дій щодо збирання, зберігання, обробки та поширення інформації з метою задоволення своїх інформаційних потреб та інтересів.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці права на інформацію, як можливості особи вільно збирати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію у будь-який не заборонений законодавством спосіб. Інформація у цивільних правовідносинах може виступати у якості відкритої інформації, інформації з обмеженим доступом, обєкта права інтелектуальної власності та особистого немайнового блага (честі, гідності, ділової репутації, імені особи тощо). Цивільні інформаційні права залежно від їх функціонального призначення поділяються на цивільні права, які закріплюють свободу поведінки особи в інформаційній сфері (право на інформацію, право на інформацію про стан свого здоровя, право на ознайомлення з особистими паперами, переданими до фонду бібліотек або архівів, право вільного доступу до інформації про стан довкілля) та цивільні права, які спрямовані на встановлення меж інформаційної свободи особи (право на таємницю про стан здоровя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю особистого життя тощо). Правом на інформацію як цивільне особисте немайнове право є нормативно забезпеченою можливістю особи вільно збирати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію у будь-який не заборонений законодавством спосіб. Право збирати інформацію є нормативно забезпечена можливість особи здійснювати комплекс дій, метою яких є поява тієї чи іншої інформації у субєкта.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці права на інформацію, як можливості особи вільно збирати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію у будь-який не заборонений законодавством спосіб.

Теоретичними узагальненнями та новими підходами у вирішенні наукової проблеми є такі положення.

В наш час суспільні відносини в інформаційній сфері регулюються приватним та публічними галузями права, зокрема й цивільним правом. Зазначене дає підстави констатувати існування цивільних інформаційних правовідносинами, під якими пропонується розуміти врегульовані нормами цивільного права суспільні відносини, що виникають з приводу інформації між юридично-рівними особами внаслідок їх вільного волевиявлення. Обєктом цивільних інформаційних правовідносин є інформація як нематеріальне благо. Інформацією як обєктом цивільних прав є нематеріальні результати інтелектуальної (розумової) діяльності людини, які існують у будь-якій формі, доступній для сприйняття людиною чи технічним пристроєм. Інформація у цивільних правовідносинах може виступати у якості відкритої інформації, інформації з обмеженим доступом, обєкта права інтелектуальної власності та особистого немайнового блага (честі, гідності, ділової репутації, імені особи тощо).

Застосування інституту права власності для регулювання цивільних інформаційних відносин є безперспективним. Для впорядкування зазначених відносин повинні застосовуватися спеціальні юридичні конструкції, що передбачають фіксацію немайнових прав на інформацію.

Закріплені у чинному цивільному законодавстві особисті немайнові права, обєктом яких є інформація, позначені терміном «цивільні інформаційні права». Зазначені субєктивні права формують систему, центральне місце в якій займає право на інформацію.

Цивільні інформаційні права залежно від їх функціонального призначення поділяються на цивільні права, які закріплюють свободу поведінки особи в інформаційній сфері (право на інформацію, право на інформацію про стан свого здоровя, право на ознайомлення з особистими паперами, переданими до фонду бібліотек або архівів, право вільного доступу до інформації про стан довкілля) та цивільні права, які спрямовані на встановлення меж інформаційної свободи особи (право на таємницю про стан здоровя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю особистого життя тощо).

Правом на інформацію як цивільне особисте немайнове право є нормативно забезпеченою можливістю особи вільно збирати, зберігати, обробляти і поширювати інформацію у будь-який не заборонений законодавством спосіб. Право збирати інформацію є нормативно забезпечена можливість особи здійснювати комплекс дій, метою яких є поява тієї чи іншої інформації у субєкта. Право зберігати інформацію слід розуміти як нормативно забезпечену можливість особи тримати на будь-яких інформаційних носіях (паперових, електронних та інших) зібрану первинну чи перероблену інформацію певний період часу. Право обробляти інформацію слід розуміти, як нормативно забезпечену можливість особи змінювати певну первинну інформацію. Право поширювати інформацію слід розуміти, як нормативно забезпечену можливість особи здійснювати комплекс дій з метою зробити доступною для визначеного чи невизначеного кола осіб ту чи іншу інформацію.

Здійсненням права на інформацію є вчинення управомоченою особою конкретних дій щодо збирання, зберігання, обробки та поширення інформації з метою задоволення своїх інформаційних потреб та інтересів. Здійснення окремих правомочностей, що входять до складу права на інформацію, в багатьох випадках неможливо без реалізації інших його складових. Право на інформацію як абсолютне право здійснюється шляхом активних дій самої управомоченої особи. Право на інформацію здійснюється юридичними або фактичними способами протягом усього життя фізичної особи відповідно до загальноправових принципів, принципів цивільного права та принципів здійснення цивільних прав. До принципів здійснення цивільних прав слід відносити: принцип вільного здійснення цивільних прав, принцип розумності та добросовісності здійснення цивільних прав, принцип здійснення субєктивних прав у передбачених законодавством межах.

Необхідним елементом механізму реалізації права на інформацію є юридичні гарантії здійснення права на інформацію, під якими пропонується розуміти закріплені у законодавстві спеціальні юридичні засоби, які забезпечують реальність здійснення зазначеного субєктивного права. Основними юридичними гарантіями здійснення права на інформацію є: можливість обмеження здійснення права на інформацію лише у передбачених Конституцією України випадках на підставі закону; заборона необґрунтованого засекречування інформації; доступність офіційної інформації для приватних осіб; свобода діяльності засобів масової інформації; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості; наявність юридичної відповідальності за порушення права на інформацію.

Межами здійснення права на інформацію є передбачені законодавством форми та способи, якими управомочена особа може збирати, зберігати, обробляти та поширювати інформацію. Запровадження меж здійснення права на інформацію обумовлено необхідністю дотримання прав та інтересів інших осіб, а також потребою забезпечення загальнонаціональних інтересів. Межі здійснення права на інформацію, в першу чергу, забезпечуються закріпленням у законодавсті категорії інформації з обмеженим доступом. Здійснення права на інформацію поза межами даного субєктивного права може полягати у розголошенні інформації про приватне життя; порушенні прав інтелектуальної власності; поширенні неправдивої інформації, що порочить честь, гідність чи ділову репутацію особи; поширенні інформації, що розпалює расову, національну, релігійну ворожнечу тощо.

Під захистом права на інформацію пропонується розуміти правомірну реакцію фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави на порушення, невизнання чи оспорювання права на інформацію з метою припинення порушення, поновлення чи визнання зазначеного права або компенсації завданої правомочній особі шкоди. Ключову роль у механізмі захисту права на інформацію відіграє право на захист, яке необхідно розглядати як можливість особи використовувати заходи правоохоронного характеру з метою запобігання протиправним посяганням на субєктивне право на інформацію та поновлювати його у різі порушення.

Право на інформацію захищається за допомогою низки цивільно-правових способів захисту, які можуть бути поділені на загальні та спеціальні; пресікальні, відновлювальні та компенсаційні; міри цивільно-правової відповідальності та способи захисту права на інформацію, які не повязані з мірами цивільно-правової відповідальності. Речево-правові способи захисту не можуть бути застосовані для захисту права на інформацію. Необхідною є фіксація в чинному законодавстві такого спеціального способу захисту права на інформацію, як визнання відкритою інформації, що була безпідставно віднесена до категорії з обмеженим доступом.

1. Гоголь Б.М. Проблеми цивільно-правової охорони комерційної таємниці в Україні / Б.М. Гоголь // Вісник господарського судочинства. - 2004. - № 3. - С. 264-266.

2. Гоголь Б.М. Деякі проблемні питання цивільно-правового регулювання інформаційних відносин / Б.М. Гоголь // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 2. - С. 199-203.

3. Гоголь Б.М. Проблеми визначення інформації як обєкта цивільних правовідносин / Б.М. Гоголь // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 5. - С. 142-47.

4. Гоголь Б.М. Зміст права на інформацію / Б.М. Гоголь // Юридична Україна. - 2008. - № 5. - С. 64-68.

5. Гоголь Б.М. Юридичні гарантії здійснення права на інформацію / Б.М. Гоголь // Університетські наукові записки. - 2008. - №. 3. - С. 94-97.

6. Гоголь Б.М. Цивільно-правове регулювання здійснення права на інформацію / Б.М. Гоголь // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 8. - С. 37-39.

7. Гоголь Б.М. Проблеми цивільно-правової охорони комерційної таємниці у контексті європейської інтеграції України / Б.М. Гоголь // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 28-29 квітня 2004 р.). Збірник наукових праць. В 2 ч. / Редкол.: С.А. Єрохін, В.Ф. Погорілко, Я.М. Шевченко та ін. - К.: Національна академія управління, 2004. Ч. 1. - С. 644-648.

8. Гоголь Б.М. Деякі проблеми цивільно-правового регулювання товарного обігу інформації / Б.М. Гоголь // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки. Всеукраїнська науково-практична конференція до Дня науки (Чернігів, 19 травня 2005 р.). Збірник матеріалів. - Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2005. - С. 254-257.

9. Гоголь Б.М. Право на інформацію як особисте немайнове право / Б.М. Гоголь // Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції (Хмельницький 12 жовтня 2007 р.) : Науково-практичний стіл : Збірник тез наукових повідомлень учасників / Ред. кол. Білоусов Ю.В., Бобрик В.І. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. - С. 181-190.

10. Гоголь Б.М. Особливості здійснення права на інформацію / Б.М. Гоголь // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.): У 4-х частинах. - Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2008. - С. 60-61.

11. Гоголь Б.М. Комерційна інформація - особливий обєкт права інтелектуальної власності / Б.М. Гоголь // Другі цивілістичні читання з питань права інтелектуальної власності, присвячені памяті професора О.А. Підопригори. - Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - 2009. - С. 205-208.

12. Гоголь Б.М. Інформація як обєкт правовідносин в цивільному праві України та РФ / Б.М. Гоголь // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Зб. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка; упор. О.В. Кресів. - К.: Логос, 2009. - С. 475-477.