Право на доступ до інформації в Україні: конституційно-правовий аспект - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО УДК 342.727 дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України, академік Академії правових наук України; доктор юридичних наук, професор Колісник Віктор Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України. Захист відбудеться «27» червня 2008 р. о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м.А в роботах, присвячених безпосередньо доступу до інформації, розглядаються проблеми, повязані із реалізацією доступу до інформації і майже не аналізуються теоретичні засади цього права. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання: - дослідити правову природу, зміст права на доступ до інформації, його співвідношення з правом на інформацію та місце в системі конституційних прав і свобод людини та громадянина; розглянути шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення права на доступ до інформації та на цій основі виробити власні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання права на доступ до інформації; Історичний та порівняльно-правовий методи дозволили простежити ґенезу утвердження права на доступ до інформації в національних правових системах та на міжнародно-правовому рівні, дослідити роль спеціалізованих інституцій у механізмі забезпечення права на доступ до інформації зарубіжних країн. Були також використані: статистичний метод вибіркового дослідження фактів порушення права доступу до інформації (за матеріалами відповідей на інформаційні запити) і конкретно-соціологічний метод вивчення документів при проведенні дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації органами влади через інформаційний запит.„Сутність, зміст та обсяг права на доступ до інформації” досліджено правову природу, характерні риси, що відрізняють право на доступ до інформації від інших суміжних з ним прав; встановлено співвідношення понять „свобода інформації” (свобода масової інформації), „право на доступ до інформації”, „право на інформацію”, „гласність”; розкрито форми реалізації права на доступ до інформації. Запропоновано основні підходи щодо змісту та обсягу права на доступ до інформації поділити на: 1) класичний підхід (право на доступ до інформації розглядається як право на одержання офіційних документів та інформації про діяльність органів виконавчої гілки влади або від усіх органів державної влади); 2) розширений підхід (право на доступ до інформації, окрім юридичних можливостей пошуку та одержання інформації від органів державної влади та органів місцевого самоврядування про їх діяльність та можливість ознайомлення з відомостями про себе в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, включає також отримання будь-якої інформації із засобів масової інформації, можливість ознайомлення з літературними, науковими працями, перегляд фільмів, спектаклів, свободу доступу до джерел інформації (Інтернет, бібліотеки)); 3) обмежений підхід (право на доступ до інформації - це право знайомитися з відомостями про себе. Доведено, що суспільно значущою інформацією є будь-яка інформація державно-політичного характеру, а також інформація, що належить приватноправовим юридичним особам, якщо це інформація про корупційні дії або інші зловживання посадових та службових осіб; використання бюджетних коштів; екологічна інформація; фінансова інформація, що здатна негативним чином вплинути на фінансовий стан та доходи громадян; інформація про військові угоди України з іншими країнами; інформація щодо охорони здоровя населення, інформація про продукти харчування, косметологічну продукцію, інформація про засновників та власників засобів масової інформації та інша інформація, що становить суспільний інтерес. Зясовано, що, перш ніж право на доступ до інформації як окреме субєктивне право знайшло своє закріплення в більшості правових систем, воно пройшло декілька етапів: 1) зародження права на доступ до інформації в рамках свободи слова та друку; 2) перші законодавчі спроби закріпити право на доступ до інформації в Швеції, Франції, штаті Вірджинія, штаті Массачусетс (США); 3) закріплення в конституціях європейських держав принципу публічності та відкритості при здійсненні державної влади та повільне утвердження гласності в Російській імперії (ХІХ ст.); 4) визнання на міжнародному рівні свободи інформації фундаментальним правом людини (1948 р.); 5) закріплення права на доступ до інформації на національному рівні в країнах усталених демократій (70-ті роки ХХ ст.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ