Право монастирської земельної власності на Лівобережній Україні (середина ХVII – остання чверть ХVІІІ ст.) - Автореферат

Право монастирської земельної власності на Лівобережній Україні (середина XVII - остання чверть XVIII ст.)Актуальність теми дослідження визначається, по-перше, роллю церкви та її інституцій у розвитку інституту права власності на землю на українських територіях, що увійшли 1654 р. до складу Московської держави, та, по-друге, тією обставиною, що ґрунт для соціально-правових конфліктів у релігійно-майновій сфері в новітній історії України було закладено саме у досліджуваний період. Запропонована наукова праця покликана сприяти поглибленню знань юристів щодо різних аспектів правового регулювання церковного нерухомого майна (зокрема, земель) в XVII-XVIII ст., а отже, сприяти пошуку шляхів розвязання сучасних майнових конфліктів між церквами. Врахування унікального вітчизняного досвіду та його розумне використання дасть змогу сучасним правникам удосконалити законодавство, що визначає статус релігійних організацій в Україні; уточнити їх права та обовязки у сфері земельних правовідносин. Правовий аспект монастирського землеволодіння на українських землях у XVII-XVIII ст., а саме, специфіка прав церкви як власника земель у зазначений період не були досліджені до сьогодні. визначити на основі сучасних теоретико-правових підходів ключові поняття дослідження - «право власності монастирів на землю», «захист права власності монастирів на землю» та ін.;«Історіографія проблеми, джерельна база та понятійно-категоріальний апарат дослідження», який складається із двох підрозділів, проаналізовано праці, присвячені різним аспектам реалізації та захисту права власності монастирів на землю; описано джерельну базу дослідження, його методику та зміст основних термінів, що потребують пояснення. Відповідно до хронології та наближення змісту до суті проблеми автором поділено на кілька груп дослідження, присвячені праву власності монастирів на землю та способам захисту цих прав періоду України-Гетьманщини. «Фактори зростання обсягу монастирської земельної власності та джерела її формування», характеризуючи право власності монастирів на землю, дисертантка приділила увагу місцю православної церкви в житті тогочасного суспільства, окремої особи та держави, що зумовило матеріальну підтримку церкви - розвиток права подання, яке полягало у піклуванні, в т. ч. матеріальному, заможною особою про окрему церковну інституцію, засновником або меценатом якої вона виступала. З боку світських землевласників, по-перше, спостерігалися масові порушення існуючих норм (захоплення та пограбування монастирських господарств) та, по-друге, намагання правовими засобами, через урядові та судові установи, оскаржувати право власності монастирів на певні території, право на здійснення монастирями окремих видів господарської діяльності, яку ті вели на власних землях, та намагання уникнути відповідальності за вчинені проти монастирів правопорушення шляхом подання зустрічних позовів та затягування справи. Другій підрозділ присвячений аналізу документів, що встановлювали право власності монастирів на землю; третій - складовим права власності на землю - володінню, користуванню та розпорядженню.

Основний зміст дисертації

1. Волощенко О.М. Правовий звичай як джерело (форма) права // Правовий звичай як джерело українського права: історико-юридичне дослідження. - К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 35-57.

2. Волощенко О.М. Держава і релігійні обєднання // Правова ідеологія і право України на етапі становлення тоталітарного режиму. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 114-128.

3. Волощенко О.М. Церковне землеволодіння в Україні: історико-правовий огляд // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 3. - К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 1999. - С. 30-38.

4. Волощенко О.М. Правове регулювання монастирського землеволодіння в Україні-Гетьманщині // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 28. - К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 164-170.

5. Волощенко О.М. Проблеми законодавчого регулювання обмеження монастирського землеволодіння та секуляризації церковних земель на Лівобережній Україні у XVIII ст. // Часопис Київського університету права НАН України. - 2005. - №2. - С. 38-44.

6. Волощенко О.М. Канонічне право як окрема система права // Часопис Київського університету права НАН України. - 2006. - №2. - С. 52-56.

7. Волощенко О.М. Норми церковного права в системі соціальних норм // Християнство на межі тисячоліть: економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти: Матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції (м. Київ, 15-16 березня 2001 р.). - К., 2001. - С. 178-181.

8. Волощенко О.М. Вітчизняні школи дослідження канонічного /церковного права // Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи: Матеріали VIII-ої Міжнародної конференції істориків права (м. Феодосія, 15-18 вересня 2002 p.). - Сімферополь, 2003. - С. 280-287.

9. Волощенко О.М. Канонічне /церковне право як наука та навчальна дисципліна // Юридична наука та освіта: історія, сучасність, перспективи: Матеріали ІХ-ої історико-правової конференції (м. Рівне, 6-8 червня 2003 p.). - К., 2004. - С. 221-225.

10. Волощенко О.М. Специфіка та своєрідність норм канонічного (церковного) права // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти: Матеріали ХІІІ-ої історико-правової конференції (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.). - Чернівці, 2005. - С. 359-364.

11. Волощенко О.М. Канонічне право: природа та особливості. // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Косів Івано-Франківської обл., 27 січня - 2 лютого 2006 p.). - Вип. 7. - К., 2006. - С. 92-94.

Размещено на .ru