Право користування чужою земельною ділянкою для забудови - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукНауковий керівник: - доктор юридичних наук, професор, академік АПРН України, заслужений діяч науки і техніки Шевченко Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України ДЗЕРА Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права; Захист відбудеться 22.09.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в інституті держави і права ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім.Становлення права приватної власності на землю зумовило відродження і розвиток цивільно-правового обороту земель. Врегулювати будівельні правовідносини в умовах існування лише одного права власності на землю виявляється неможливим, тому виникає потреба в користуванні чужою земельною ділянкою. Регулювання правовідносин забудови чужої земельної ділянки в Україні відбувається за допомогою договору користування земельною ділянкою на умовах оренди або укладається суперфіціарний договір як альтернатива договору оренди. Застосування норм договірного права, яке за своєю природою є зобовязальним, не в змозі забезпечити гарантій права власності на будівлю, що знаходиться на чужій земельній ділянці, адже звичайний договір укладається на визначений строк і може бути розірваний з певних підстав. Разом з тим, більшості проблем, повязаних з використанням чужої земельної ділянки для забудови, вітчизняні науковці не приділяли достатньо уваги.Розділ перший «Історія суперфіція» складається з двох підрозділів, в яких було досліджено історію виникнення та розвитку суперфіція в римському праві, розкрито еволюцію розвитку подібного інституту права забудови в СРСР з урахуванням сучасних особливостей його регулювання. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови набуло приватного характеру разом з такими змінами: виникнення приватної власності на землю; уповноваження приватних осіб надавати землю в користування для забудови іншим особам; набуття державою статусу субєкта цивільно-правових відносин; договірний характер права користування чужою земельною ділянкою для забудови та ін. Регулювався суперфіцій за принципом «superficies solo cedit», відповідно до якого все, що міцно звязане із земельною ділянкою, є складовою частиною цієї ділянки, тому власник земельної ділянки набував право власності на нерухоме майно, що знаходилося на чужій земельній ділянці. Аналізуючи зміст права забудови, передбаченого цими нормативними актами, розглянуто поняття і суть права забудови, підстави його виникнення і припинення, права і обовязки забудовника, а також засновані на титулі інструменти захисту забудовника. Таким чином, найбільш вдалим для забудови можна вважати право безстрокового користування, завдяки якому, навіть за відсутністю права власності на землю, був зроблений величезний прорив у розробці права забудови на шляху до становлення сучасного суперфіція, який полягав у повноцінності права власності землекористувача на будівлю.На підставі проведеного дослідження у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні правового регулювання відносин суперфіція в законодавстві України. Відсутність визначення суперфіція в сучасному законодавстві України та наявність суперечностей між положеннями Цивільного та Земельного кодексів України дає нам підстави зробити висновок про необхідність закріплення поняття суперфіцій у статті 413 Цивільного кодексу України. 413 Цивільного кодексу України невдало сформульовано пункт 1, відповідно до якого власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва побутових, промислових, соціально-культурних та інших споруд і будівель (суперфіцій), і таке право виникає на підставі договору. З огляду на те, що суперфіцій, на відміну від звичайного договору оренди землі, повязаний з правом власності на будівлю, запропоновано створити механізм, за допомогою якого необхідно повязати строк дії договору суперфіція з правом власності на нерухоме майно. Зроблено пропозицію про закріплення у Цивільному кодексі України положення, відповідно до якого договір про встановлення суперфіція підлягає державній реєстрації прав на нерухоме майно і моментом виникнення суперфіцію необхідно вважати факт такої реєстрації.

2. Основний зміст роботи

На підставі проведеного дослідження у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні правового регулювання відносин суперфіція в законодавстві України. Проведено комплексне дослідження виникнення, історичного розвитку, запровадження інституту суперфіція в законодавство України. Проведено порівняльний аналіз суперфіція в законодавстві України із суперфіцієм, закріпленим в законодавстві зарубіжних країн. Це дозволило сформулювати такі основні висновки: 1. Відсутність визначення суперфіція в сучасному законодавстві України та наявність суперечностей між положеннями Цивільного та Земельного кодексів України дає нам підстави зробити висновок про необхідність закріплення поняття суперфіцій у статті 413 Цивільного кодексу України.

2. У ст. 413 Цивільного кодексу України невдало сформульовано пункт 1, відповідно до якого власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва побутових, промислових, соціально-культурних та інших споруд і будівель (суперфіцій), і таке право виникає на підставі договору. Дана позиція є не коректною, оскільки надання земельної ділянки в користування є безумовним повноваженням власника і ніякої умови неповинно ставитися для його реалізації.

3. Оскільки строк експлуатації будівлі (споруди) може перевищувати 50 років, пропонується виключити ч. 5, ст. 413 Цивільного кодексу України.

4. З огляду на те, що суперфіцій, на відміну від звичайного договору оренди землі, повязаний з правом власності на будівлю, запропоновано створити механізм, за допомогою якого необхідно повязати строк дії договору суперфіція з правом власності на нерухоме майно.

5. Зроблено пропозицію про закріплення у Цивільному кодексі України положення, відповідно до якого договір про встановлення суперфіція підлягає державній реєстрації прав на нерухоме майно і моментом виникнення суперфіцію необхідно вважати факт такої реєстрації.

6. У пункті 1 ст. 416 Цивільного кодексу України передбачено, що суперфіцій припиняється у разі нездійснення будівництва протягом трьох років. Оскільки процедура отримання дозвільних документів може тривати більше 3 років, пропонується збільшити цей строк до 5 років.

7. У разі припинення права користування чужою земельною ділянкою, на якій споруджена будівля (споруда), правові наслідки такого припинення повинні визначатися законом або договором. У звязку з чим пропонуємо внести зміни до ч. 1, ст. 417 Цивільного кодексу України.

8. Необхідно доповнити ч. 6, ст. 413 Цивільного кодексу України, в якій закріпити положення щодо істотних умов суперфіція, відносячи до них: предмет суперфіція, строк суперфіція та правові наслідки припинення суперфіція.

9. З огляду на те, що у юридичних осіб може існувати не лише статутний фонд, а й статутний капітал пропонується до ч.3, ст. 413 Цивільного кодексу України внести відповідне доповнення.

10. Виходячи з того, що Цивільним кодексом України передбачено виникнення суперфіцію на підставі договору або заповіту, з метою узгодження п. 1, ст. 415 Цивільного кодексу України з даним положенням, пропонується викласти вказану статтю в наступній редакції: «Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором або заповітом».

11. Пропонується внести зміни до абзацу 2 ч. 2 ст. 414 Цивільного кодексу України та викласти його у наступній редакції: «Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг прав землекористувача».

1. Яценко Д. Адаптація українського законодавства до сучасних правовідносин у сфері надання чужої земельної ділянки під забудову / Д. Яценко // Право України. - 2007. - № 3. - С. 93-96.

2. Яценко Д. Роль суперфіція як засобу правового регулювання соціально-економічних відносин / Д. Яценко // Право України. - 2007. - № 4. - С. 53-57.

3. Яценко Д. Звязок інституту суперфіція з іншими правовими інститутами / Д. Яценко // Малий і середній бізнес. - 2007. - № 2. - С. 99- 104.

4. Яценко Д.М. Протидія корупційним проявам у сфері користування чужою земельною ділянкою для забудови / Д.М. Яценко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2006. - № 14. - С. 241-246.

5. Яценко Д.М. Проблема правового регулювання суперфіція / Д.М. Яценко // Наукова робота - важлива складова діяльності сучасного університету : матеріали наук.-практ. конф. (3 лютого 2005 р.). - К., 2005. - С. 265-267.

6. Яценко Д.М. Проблема регулювання набуття права користування чужою земельною ділянкою для забудови / Д.М. Яценко // Проблеми викладання юридичних дисциплін студентам економічних спеціальностей : матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. (16 лютого 2006 р.). - К., 2006. - С. 131-133.