Право фізичної особи на життя та здоров"я як об"єкт цивільно-правової регламентації: порівняльно-правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській республіках - Автореферат

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗахист відбудеться 14 травня 2005 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Розглянуто елементи права на життя та здоровя, систематизовано їх характерні риси, на основі яких запропоновано визначення права фізичної особи на здоровя, охорону здоровя, медичну допомогу. Проведено порівняльний аналіз, розглянуто зміст права на життя та здоровя і запропоновано шляхи подолання прогалин у законодавстві. Ключові слова: права людини, особисті немайнові права, право на життя, право на здоровя, право на медичну допомогу, лікарська таємниця, еутаназія, пацієнт, моральна шкода. При этом акцентируется внимание на том, что право на жизнь как субъективное право - это абсолютное право, поскольку защищает от нарушения со стороны всех, кто на него может посягнуть.Це зумовлює доцільність порівняльного аналізу законодавства України, Угорщини, Чехії та Словаччини стосовно права на життя та здоровя як основного права фізичної особи шляхом зіставлення норм цивільного законодавства цих країн, виявлення та аналізу рис, які характеризують схожість та відмінність певних правових явищ. Актуальність дисертаційного дослідження права на життя та права на здоровя як обєктів цивільних прав зумовлена тим, що зміст права на життя та права на здоровя конкретизований у ст.281 Цивільного кодексу України, проте у цій нормі не містяться визначення поняття права на життя та права на здоровя, залишаються не розкритими зміст права на медичну допомогу, не конретизовано права пацієнта, права та обовязки лікаря тощо. Новий ЦК України виходить з того, що право на життя та здоровя треба розглядати як категорію більш широку, обємну, таку, що викликає необхідність перегляду низки юридичних концепцій та вимагає розробки нових підходів до правового регулювання у цій сфері на сучасному етапі. Предметом дослідження є порядок регулювання права на здоровя та життя людини й охорона цих прав, порушення яких може завдати шкоду інтересам власника, система нормативно-правових актів, що становлять сучасний правовий інститут прав людини, особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи, судова практика та літературні джерела щодо юридичної природи та механізму забезпечення і реалізації субєктивного і обєктивного прав людини на життя та здоровя. Дослідження й аналіз результатів цивільно-правової науки, міжнародно-правових актів, чинного законодавства України, Угорщини, Словаччини та Чехії та практики їх застосування у сфері права на життя та здоровя проведено за допомогою системно-структурного, порівняльно-правового й соціологічного методів, за умови, що право на життя та здоров "я становить самостійний елемент особистих немайнових прав людини.Розглянуто поняття прав людини, особистих немайнових прав, підкреслено, що вони є невідємні, оскільки в центрі вчення Локка - система природних прав і свобод особистості, які включають право на життя, право на свободу, право на майно. Єгоров пропонує виділити три основні групи особистих немайнових прав, не звязаних з майновими: 1) право на немайнові блага, що індивідуалізують особистість (право на імя, на власне зображення, на честь і, гідність); 2) право на особисту волю; 3) право на недоторканність особистого життя (права на особисту документацію, на таємницю особистого життя, на таємницю особистого спілкування і на недоторканність житла). Розділ другий "Загальна характеристика права на життя та здоровя фізичної особи" містить три підрозділи, присвячені визначенню поняття права на життя та права на здоровя і дослідженню норм, які регулюють відносини у сфері реалізації права на життя та здоровя. Розглянувши права людини як такі, з яких випливають право на життя, необхідно відмітити, що право на життя не є одним із перших, яке знайшло своє текстуальне закріплення в комплексі нормативних актів, що, обєднані в одне загальне поняття - право прав людини.

Основний зміст дисертації