Право фізичної особи на власні персональні дані в цивільному праві України - Автореферат

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництваРоботу виконано у науковому відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Захист відбудеться «17» червня 2010 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м.В сучасних умовах внаслідок стрімкої інформатизації українського суспільства значно збільшується обсяг приватноправових відносин, у процесі яких відбувається автоматизована та неавтоматизована обробка документації, що містить інформацію про фізичну особу (її персональні дані). Ці фактори у поєднанні з міжнародно-правовими зобовязаннями України імплементувати європейські стандарти захисту фундаментальних прав людини і, зокрема, права на повагу до особистого життя зумовлюють необхідність створення дійового цивільно-правового механізму здійснення прав і законних інтересів фізичних осіб, персональні дані яких стають обєктом приватноправових відносин. Разом із тим у вітчизняній доктрині та законодавстві поки що не вироблено цілісного розуміння персональних даних як специфічного обєкта субєктивних цивільних прав фізичної особи. В працях цивілістичного спрямування розглядаються лише окремі аспекти зазначеної проблематики, зокрема, при дослідженнях права на особисте життя, права на таємницю про стан здоровя, права на імя, інших особистих немайнових прав, а також при розробці механізмів цивільно-правового регулювання інформаційних відносин. Встановлено, що зміст права фізичної особи на власні персональні дані становлять: активні правомочності (одержувати доступ до власних персональних даних та інформації про засади їх використання (право на доступ), а також заперечувати проти використання персональних даних, в тому числі вимагати їх коригування або знищення (право на заперечення)); пасивні правомочності (одержувати повідомлення про зміст та засади використання персональних даних (право на повідомлення); запит на згоду на використання персональних даних (право погодження та право на безпеку персональних даних)); а також правомочність захисту.Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика персональних даних як обєкта цивільного права» присвячено встановленню змісту поняття «персональні дані» як мовної та юридичної категорії та обєкта цивільного права в умовах еволюційних процесів інформаційного суспільства. У Підрозділі 1.1 «Визначення поняття «персональні дані» досліджено визначення поняття «персональні дані» в українському та зарубіжному законодавстві, міжнародно-правових документах, а також у науковій літературі. Трапляються спроби представити персональні дані у вигляді конкретного переліку відомостей; розробити аналітичні критерії віднесення до персональних даних біографічно важливих або інших видів інформації; диференціації між поняттями «дані» та «інформація», за якої під «даними» мається на увазі лише інформація, певним чином стандартизована для подальшої обробки. Обґрунтовано, що в умовах стрімкої розбудови інформаційного суспільства та світової глобалізації інформаційного обігу на законодавчому рівні доцільно адаптувати визначення, запропоноване в Конвенції Ради Європи № 108, відповідно до якого персональними даними слід вважати будь-яку інформацію, яка стосується встановленої (ідентифікованої) або встановлюваної (такої, яку можна ідентифікувати) фізичної особи. У підрозділі 1.2 «Еволюція концепції про персональні дані як обєкт цивільного права» розглянуто історію становлення ідеї про персональні дані як обєкт субєктивного цивільного права в розрізі двох періодів: доінформаційного (охоплює аграрну та індустріальну добу) та інформаційного (охоплює компютерну та мережеву добу) суспільства.У теорії цивільного права під персональними даними (або інформацією про особу) слід розуміти будь-яку інформацію, яка індивідуалізує фізичну особу в суспільних відносинах, в тому числі інформацію про особисте життя фізичної особи. Системний аналіз положень діючого законодавства дозволяє стверджувати, що персональні дані на сьогодні є обєктом субєктивного цивільного права фізичної особи. З метою оптимального захисту інтересів фізичної особи при визначенні, чи є інформація достатньою для її ідентифікації, слід враховувати не тільки те, які персональні дані наявні у субєкта, який проводить ідентифікацію, а також можливість одержання ним додаткової інформації з розумно доступних джерел (так звана субєктивно-можлива ідентифікація).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ