Право і держава в концепції правосвідомості І.О. Ільїна - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьНауковий керівник доктор юридичних наук, професор Оборотов Юрій Миколайович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри теорії держави і права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Скакун Ольга Федорівна, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права кандидат юридичних наук, професор Музиченко Петро Павлович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри історії держави і права. Захист відбудеться “16” вересня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.Можна стверджувати, що розробка права і держави в концепції правосвідомості І.О. З урахуванням сьогоднішніх досягнень і проблем багато його ідей про право і державу не втратили своєї актуальності. Разом з тим, існуюча вітчизняна література по темі дисертації свідчить про те, що дана проблематика не була предметом спеціального дослідження, а окремі публікації, присвячені концепції його правосвідомості, не спроможні як забезпечити глибину освоєння проблематики права і держави в розробці І.О. Ільїна, так і не дозволяють вийти до використання його правової спадщини в справі вдосконалення державної діяльності і правової політики України. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії, відповідною фундаментальній темі "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави" (державний реєстраційний номер 0101U001195), науковій програмі Міністерства освіти і науки України "Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України", а також плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки.Ільїна про правосвідомість і природне право, про державу як єдиний народний духовно-етичний організм і співвідношення держави і релігії на основі творчої взаємодії, визнається Гегель. Наукова цінність визначення правосвідомості через її аксіоматичне коріння в концепції, що розглядається, дає підставу для його включення в сучасне розуміння правосвідомості, як розділу теорії держави і права. "Значення правосвідомості в затвердженні права і держави" наголошується, що в сучасній юриспруденції виражена тенденція переходу від розуміння надбудовного характеру правосвідомості, у відношенні до права і держави, до визнання визначної ролі правосвідомості в затвердженні права і держави. Звязок права і правосвідомості висловлюється мислителем так: право потребує правосвідомості для того, щоб стати життєвою творчою силою, а правосвідомість потребує права для того, щоб придбати предметну основу і обєктивну реальність. Тісна взаємодія і взаємопроникнення свідомості і права обумовлює особливу значущість формування правосвідомості, як важливого чинника подальшого зміцнення законності і правопорядку в суспільстві і державі.Правова спадщина Івана Олександровича Ільїна, його концепція правосвідомості, характеристика права і держави має сьогодні наукове і практичне значення, оскільки визначає шлях до оновленої держави, яка базується на вітчизняній правовій, політичній і релігійній спадщині. Для нашої держави, яка прагне проводити ефективну правову політику, ідеї мислителя важливі не стільки з погляду відновлення і дослідження правової спадщини, скільки значущі для подальшого розвитку права і держави. Практичну цінність представляє становлення і формування концепції правосвідомості, відображення положень даної концепції в роботах її дослідників, а також виконаний в дисертації аналіз для визначення напряму змін права і держави, що забезпечують їх ефективність. Таке розуміння специфіки держави обумовлює категорія правосвідомості, що підкреслює її визначальну роль не тільки у формуванні душевно-духовної сутності права, але і держави. Серед аксіом державної влади в концепції правосвідомості: державна влада не може належати нікому крім правового повноваження і носій правового повноваження (законодавець) повинен володіти духовною компетентністю; державна влада повинна бути єдиною; державна влада завжди повинна здійснюватися кращими людьми; політична програма може включати тільки такі заходи, які переслідують загальний інтерес і державна влада не повинна служити інтересам окремої особи; програма влади може включати тільки здійсненні заходи і реформи; державна влада принципово звязана справедливістю, що розподіляє.

2. Основний зміст

Сучасний світ характеризується зростаючою нестабільністю, збільшенням природних катаклізмів і суспільних потрясінь, зростанням людських потреб і розвитком новітніх технологій. Ця змінна дійсність позначається на розвитку правової сфери і державного життя. Швидкоплинність змін нового часу вельми нагадує початок ХХ століття, що відрізнявся крахом і зміною основоположних принципів в суспільному і політичному житті. Цей виток історії, дає підставу для звернення до ідей, що відзначають своє століття. Правова спадщина Івана Олександровича Ільїна, його концепція правосвідомості, характеристика права і держави має сьогодні наукове і практичне значення, оскільки визначає шлях до оновленої держави, яка базується на вітчизняній правовій, політичній і релігійній спадщині. Власне ці цілі переслідував при написанні своїх робіт І.О. Ільїн.

Для нашої держави, яка прагне проводити ефективну правову політику, ідеї мислителя важливі не стільки з погляду відновлення і дослідження правової спадщини, скільки значущі для подальшого розвитку права і держави. Саме в такому сенсі можуть бути використані одержані в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції.

1. Становлення і формування концепції правосвідомості І.О. Ільїна обумовлене сукупністю чинників як незалежних від волі і свідомості мислителя у вигляді історичних подій початку ХХ століття, так і залежних від його розуміння, тобто оцінка цих історичних подій. Практичну цінність представляє становлення і формування концепції правосвідомості, відображення положень даної концепції в роботах її дослідників, а також виконаний в дисертації аналіз для визначення напряму змін права і держави, що забезпечують їх ефективність.

2. Правосвідомість, за І.О. Ільїним, - це воля до права, воля до мети права і здатність "самозаконно" мотивувати свої вчинки свідомістю цієї мети. Для того, щоб подолати кризу правосвідомості, яку він констатував і яка продовжує існувати зараз, необхідно зрозуміти сутність "захворювання" правосвідомості, і спробувати відродити в своїй душі джерела здорової правосвідомості. У його концепції правосвідомість виражена в покликанні людини до добровільного поставлення собі законів своєї держави, до вірного розуміння їх і покорі їм відповідно до відчуття вільно визнаного обовязку.

3. Аксіоматичне коріння правосвідомості - це повага людини до самої себе, відчуття власної духовної гідності (закон духовної гідності), уміння управляти самою собою, встановлюючи межі для себе самої без свавілля (закон автономії), а також взаємна повага і довіра сторін, що є підставою, як приватних, так і публічних правовідносин (закон взаємного визнання).

4. Для І.О. Ільїна правосвідомість це сукупність переконань щодо права, держави, всієї організації суспільного життя. Правосвідомість - головне джерело природного права, а також універсальний звязок між правом і мораллю, між природним і позитивним правом. Духовно здорова і вірна правосвідомість, якою володіє нова людина, ось те головне, чого потребують право і держава для свого процвітання.

5. Відповідність позитивного права природному, його властивостям, визначає здатність вдосконалення права при здійсненні вимог закону. Формула І.О. Ільїна щодо застосування права і забезпечення віри в право виражає універсальність і значення для формування правової держави, відображає етико-нормативний підхід до праворозуміння.

У мислителя поняття права має не тільки юридичний, але і соціально-філософський зміст, при цьому у ньому наявні важливі елементи духовних і соціальних ідей, убачаються процеси внутрішнього вдосконалення людської особистості. Відтіняючи "зовнішню" природу права, він затверджує її "внутрішню" душевно-духовну сутність. Увесь сенс правової концепції, за своєю сутністю, полягає в тому, що "воля до права" тотожна "волі до духу", що відповідає природно-правовому характеру загальнолюдського усвідомлення. Тут право виступає як абсолютна цінність для всього різноманіття існуючих культур і цивілізацій.

6. Уявлення І.О. Ільїна про опір злу силою полягає в тому, що чинити опір злу потрібно із свідомістю того, що це єдине, що залишилося, це не "виправданий" засіб, а прийнятий у порядку духовного компромісу. Така межа застосування сили в боротьбі із злом, з протиправними явищами. Застосування сили в праві повинно бути обмежене необхідністю і засноване на здоровій правосвідомості і чіткому розмежуванні понять сили і насильства - таке сучасне розуміння виходу з трагічної антиномії співвідношення сили і права.

7. Держава, за визначенням мислителя, є союзом людей, який організований на засадах права, обєднаний пануванням над єдиною територією і підпорядкуванням єдиній владі. Держава є батьківщина, оформлена і обєднана публічним правом, або інакше: численність людей, повязаних спільністю духовної долі, що зжилися в єдність на ґрунті духовної культури і правосвідомості. Таке розуміння специфіки держави обумовлює категорія правосвідомості, що підкреслює її визначальну роль не тільки у формуванні душевно-духовної сутності права, але і держави.

Визначення держави як організму зявляється під абсолютно іншим кутом зору, відрізняючись від прийнятого в сучасній юриспруденції. Сутність держави в його теорії полягає в органічному житті всіх її громадян, а її метою виступає реалізація загальних інтересів і громадян держави, як дійсного, живого та етичного організму.

8. Серед аксіом державної влади в концепції правосвідомості: державна влада не може належати нікому крім правового повноваження і носій правового повноваження (законодавець) повинен володіти духовною компетентністю; державна влада повинна бути єдиною; державна влада завжди повинна здійснюватися кращими людьми; політична програма може включати тільки такі заходи, які переслідують загальний інтерес і державна влада не повинна служити інтересам окремої особи; програма влади може включати тільки здійсненні заходи і реформи; державна влада принципово звязана справедливістю, що розподіляє.

Для сучасної державної науки аксіоми влади, сформульовані І.О. Ільїним, мають практичне значення. Засвоєння їх, по суті - просування до загальноцивілізаційних цінностей у владних відносинах. Особливо виділимо аксіому, яка свідчить, що правити повинні кращі. Оскільки люди не рівні за своєю природою, за своїм природним рангом, не говорячи вже про соціальний ранг, який ще більше посилює нерівність людей, то потрібно прагнути до того, щоб природний і соціальний ранг співпадали і добиватися розуміння і усвідомлення значення політики, здійснюваної кращими людьми. Поліпшення якісних характеристик не тільки правлячої еліти, але і різних категорій населення благотворно відобразиться на суспільстві в цілому. Духовність, моральність, здорова правосвідомість сприятимуть рішенню задач, повязаних з формуванням правової держави в Україні.

9. Співвідношення церкви і держави в концепції правосвідомості І.О. Ільїна - яскравий приклад необхідності симфонії між ними, взаємодії у сфері духовно-етичній. Не тільки розділення в церковно-державних відносинах, але і їх гармонізація. Тільки вона приведе до повнішого і ефективнішого здійснення в Україні прав і свобод людини, оптимізації державно-правових відносин, взаємовигідним і рівноправним відносинам держави і релігійних організацій.

10. У проблемі визначення і вибору державної форми, мислитель бачив устрій життя і живу організацію народу, де кожен народ і кожна країна виступає як індивідуальність, зі своєю неповторною історією, душею і природою. Кожному народу відповідає своя, індивідуальна державна форма і конституція. Такої форми держави, яка була б найбільш доцільною для всіх часів і народів, в природі не існує. Що ж до найбільш придатної форми, то вона понад усе відповідає основним аксіомам правосвідомості.

11. Для сучасної юриспруденції важливо використовувати концепцію правосвідомості, за допомогою якої затверджуються: етико-нормативний підхід в праворозумінні; межа застосування сили в праві, аксіоми державної влади і політики; ідея симфонії церкви і держави; оптимальна форма держави; шляхи досягнення правозаконності.

Вищезазначені ідеї мислителя про закон, справедливість і їх забезпечення - це складові філософії правозаконності. Для становлення правозаконності, формування правової держави і забезпечення верховенства права необхідно керуватися принципами справедливості, але справедливість повинна бути такою, що не зрівнює, а що знімає несправедливі нерівності і встановлює справедливі і корисні привілеї, відповідно до правил природної, здорової і творчої правосвідомості.

Концептуальні ідеї І.О. Ільїна про право і державу цілком прийнятні для використання при формуванні державної і правової політики України. Його знахідки у галузі правосвідомості, держави, права, політики забезпечують збереження і розвиток вітчизняної правової спадщини, вибіркове відношення до використання досягнень інших правових культур в Україні.

1. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про аксіоми правосвідомості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - Одеса: Астропринт, 2001. - № 1. - С. 44-47.

2. Мельничук О.С. Особенности монархического правосознания в понимании И.А. Ильина // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2001. - № 10. - С. 329-334.

3. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про аксіоми влади // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2001. - № 11. - С. 69-72.

4. Мельничук О.С. Проект державного відродження І.О. Ільїна // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2002. - № 16. - С. 103-106.

5. Мельничук О.С. Взаємозвязок приватної власності і правосвідомості у І.О. Ільїна // Юридичний вісник. - 2003. - № 3. - С. 135-138.

6. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про збереження і розвиток правової спадщини // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 17. - С. 154-160.

7. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про характер державної влади: Зб. наук. праць студентів і аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології”. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - С. 123-127.

8. Мельничук О.С. Концепція правосвідомості І.О. Ільїна // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 18. - С. 75-78.

9. Мельничук О.С. Головна аксіома політики - правити повинні кращі // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 21. - С. 38-42.

10. Ільїн І.О. Ідея рангу (Пер. на укр. О.С. Мельничук) // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 21. - С. 339-334.

11. Мельничук О.С. І.О. Ільїн про душевно-духовну сутність права / Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - С. 91-95.

12. Мельничук О.С. Опір злу: про межі застосування сили в праві у І.О. Ільїна // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2004. - № 22. - С. 83-89.