Суб’єкти спірного матеріального правовідношення. Позивач – це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, що охороняється законом. Процесуальні права та обов’язки сторін господарського процесу. Оскарження судового рішення в суді.
"Права та обовязки сторін у господарському процесі"В першу чергу варто зазначити, що тема даної роботи є доволі актуальною, адже виникають постійні наукові дискусії щодо процесуальних прав та обовязків суду, практичного застосування процесуальних прав та обовязків учасниками судових процесів та сторонами, обсягу процесуальних прав та обовязків тощо. Дискусійність цих питань зумовлена різними підходами до визначення понять процесуальних прав та процесуальних обовязків, їх видів, механізмів дії, форм вияву, наявності чи відсутності їх меж тощо. Відсутність предметних наукових праць з цих проблем обумовлює актуальність нашої роботи. Теоретичною та методологічною основою даного дослідження стали роботи багатьох учених і практиків різних галузей процесуального права, зокрема В.Б. Ясинка та інших науковців, праці яких, без сумніву, мають теоретичну і практичну значущість для зясування змісту та особливостей понять процесуальних прав та обовязків учасників судових процесів.Балюка, то позивач і відповідач виступають як субєкти спірного матеріального правовідношення, однак доки не прийнято рішення з приводу їх прав і обовязків, господарський суд виходить із наявності спірного права (передбачення його) у однієї сторони та обовязків (передбачення такого) у другої сторони. Тому обидві сторони господарського процесу (позивач і відповідач) - це тільки передбачувані субєкти спірного матеріального правовідношення, яке буде предметом розгляду в господарському процесі. Позивач - це особа, яка передбачувано є володарем спірного права або інтересу, що охороняється законом, і яка звертається до господарського суду за захистом, оскільки вона вважає, що її право порушено або необґрунтовано оспорюється відповідачем. Слід зазначити, що оскільки позовна заява подається особою або в її інтересах, на захист особи з матеріально-правового відношення, тому, коли від позову відмовляється особа, яка подала позов в інтересах іншої, остання має право вимагати розгляд справи по суті, але коли відмовляється від позову особа, в інтересах якої він поданий, це тягне за собою залишення позову без розгляду, за виключеннями, встановленими законодавством. Відповідач - це особа, яка, за ствердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і яка внаслідок цього притягується до відповіді за позовом і проти неї порушено справу.Характерними особливостями процесуальних прав сторін у науковій літературі визнають: а) виключну їх індивідуалізаційну приналежність; б) застосування лише на підставі диспозитивної волі сторін; в) індивідуалізацію їх процесуального закріплення; г) легітимність таких прав; д) обмеженість прав межами процесуальної форми судових засідань. У своєму дослідженні ми виділяємо три групи процесуальних прав: а) виключні процесуальні права сторін; б) загальні процесуальні права учасників судового процесу; в) спеціальні права інших учасників судових процесів. Лише загальними процесуальними правами користуються треті особи, їх представники, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Невиконання такого обовязку говорить про незастосування особою своїх процесуальних прав, а це зумовлює негативні наслідки процесуального характеру щодо особи, яка не використала своїх процесуальних прав, щоб виконати процесуальні обовязки. Добросовісність в користуванні належними сторонам правами означає, що сторони не мають права зловживати своїм правами.Помилковим є судження, що лише статтею 22 ГПК України регулюється питання статусу сторін у господарському процесі, маючи назву "права та обовязки сторін". Права та обовязки сторін окреслюються у кожному розділі ГПК України, а тому не можна стверджувати, що господарсько-процесуальні обовязки сторін визначені лише статтею 22 ГПК України. Практика господарського судочинства красномовно вказує на те, що норма, яка покладає на сторони обовязок добросовісно діяти в процесі, сьогодні є суто декларативною та не має реального змісту, оскільки практично не дотримується сторонами та не застосовується судом. З практичної точки зору можна стверджувати, що недобросовісні процесуальні дії спрямовані, головним чином, не на досягнення необхідного позитивного результату у справі, а скоріше - на створення певних негативних наслідків для іншої сторони у процесі. Маємо на увазі, що для реалізації стороною свого права на апеляційне оскарження, вона зобовязана дотриматися строку, передбаченого статтею 93 ГПК України, тобто надати апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня оголошення рішення місцевим господарським судом (або з дня підписання рішення, якщо в судовому засіданні була оголошена лише вступна та регулятивна частина рішення).Позивач - особа, на захист субєктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої відкривається господарська справа у суді та розпочинається господарський процес.
План
План
Вступ
1. Поняття сторін у господарському процесі
2. Процесуальні права та обовязки сторін господарського процесу
3. Характеристика окремих процесуальних прав та обовязків сторін господарського процесу
Висновок
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
