Дослідницька робота Білецького 20-х років. Розгляди тогочасної прози як класичний набуток українського літературознавства. Характеристика особливостей художнього мислення авторів, точність філологічних спостережень. Бацила вульгарного соціологізму.
Праці Олександра БілецькогоУ 20-х роках він звернув на себе увагу такими розвідками, як "У пошуках нової повістярської форми" (1923), "Двадцять років нової української лірики" (1924), "Сучасне красне письменство Заходу" (1925), "Проза взагалі і наша проза 1925 року" (1926), а також статтями з питань розвитку давньої літератури, передмовами до творів письменників-класиків, а середину 30-х років учений зустрів монографією "К. Хвильового), відповідаючи на які, розкривав усі секрети новизни саме такого типу прози; в іншому випадку пропонував такі підсумкові дефініції, які стосувались уже не стільки якогось одного автора, скільки всієї літератури (пантеїстичний ліризм "перешкоджає авторові утворити справжню прозу - особливий тип художнього мислення, в нашій літературі ще не віддиференційований як слід від поезії віршованої", - про М. Енгельса з літературою майже не розглядалось, а якщо Й розглядалося, то з обмовкою, що вони (перші класики марксизму) про літературу й мистецтво спеціально не писали, звертаючись до цієї галузі лише інколи і принагідно. Енгельс: "...Література як така рідко була предметом спеціальної уваги й обміркування у Маркса і тільки трохи частіше в Енгельса. "Література, - пише дослідник, - одна з надбудов на базі, якій відповідають певні форми суспільної свідомості", а коли це так, то все, що говориться у Маркса-Енгельса про ці "надбудови" (юридичні, політичні, філософські, релігійні й інші ідеологічні форми), можна прикласти повною мірою і до літератури, і літературознавець повинен це взяти на увагу".
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
