Праслов’янська топонімія балканського ареалу - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукРоботу виконано в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України Науковий консультант - доктор філологічних наук, професор, академік НАН України Скляренко Віталій Григорович, директор Інституту мовознавства ім. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Стоянов Іван Андрійович, Київський Славістичний університет, завідувач кафедри словянської філології доктор філологічних наук, професор Лучик Василь Вікторович, Національний університет «Києво-Могилянська академія», завідувач кафедри загального і словянського мовознавства доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Захист відбудеться «21» квітня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства ім.Вивчення балканського топонімікона завжди було перспективним і популярним напрямком мовознавчих студій, про що свідчить величезна бібліографія досліджень, спеціально присвячених ономастиці цього ареалу, чи таких, де вона просто використана як фоновий фактаж для підтвердження версій, повязаних з інтерпретацією мовних фактів інших частин індоєвропейської діалектної зони. У центрі уваги авторів значної кількості цих досліджень перебуває субстратна топонімія, тобто релікти зниклих автохтонних мов, збережені в корпусах географічних назв сучасних ідіомів балканського ареалу (догрецький шар анатолійського походження, іллірійська, фракійська, кельтська, субстратна романська ономастика та ін.), див. дослідження В.І. Мета дослідження - комплексна реконструкція й етимологічна інтерпретація прасловянського шару в топонімії Греції та в гідронімії південних (балканських) словян як підстава для відновлення фрагментів прасловянського словника, на базі якого можна здійснити опис прасловянських діалектів цього ареалу та визначити їхнє відношення до словянських діалектів інших частин словянської мовної зони. Голомба, присвячені аналізу словянської топонімії Балкан, мають іншу мету), визначено критерії стратифікації словянського топонімікона Греції, схарактеризовано прасловянські діалекти цієї території, визначено їхнє місце серед словянських діалектів інших частин Славії, окреслено межі окремих прасловянських ідомів усередині словянської мовної зони Греції та найдавніші осередки словянського мовлення в межах суч. південнословянської території (за даними прасловянської гідронімії), запропоновано шляхи підходу до етимологічного аналізу та реконструкції архаїчних південнословянських гідронімів зі зруйнованим анлаутом (ряд фонетичних рис, які потрібно враховувати), введено в науковий обіг значну кількість нових етимологічних версій та нових доказів і уточнень уже наявних у літературі етимологій. (зокрема, їхню появу тут у ІІІ-IV ст.); 3) обґрунтуванні нових аспектів гіпотези про паннонський ареал як осередок поширення словянської мовної норми на Балканський півострів та суміжні території (передусім такого аспекту, як теорія реконструкції давніх ексклюзивних паннонсько-балканських ізоглос); 4) обґрунтуванні гіпотези про належність частини прасловянських ідіомів території Греції та суч. південнословянських країн до того ж прадіалекту, якого сягають саме західно-і східнословянські мови (ці давні балканословянські діалекти кваліфікуються як одна з його гілок), але не південнословянські; 5) визначенні приблизних меж ареалу цих ідіомів як підстави для обґрунтування проблеми діалектного членування мовної зони грецьких словян; 6) доведенні факту мовної неоднорідності словянського населення Греції всупереч теорії, за якою його діалекти включено до болгаро-македонської гілки південнословянських мов; 7) реконструкції в південнословянському гідроніміконі двох рядів давніх гідронімних ізоглос, які поєднують окремі південнословянські мови лише зі східно-та/або західнословянськими мовами, як свідчення давньої мовної неоднорідності цієї частини ареалу балканських словян і свідчення поширення тут носіїв словянського мовлення двома потоками.У прасловянському топоніміконі Греції (він відбиває значний фрагмент місцевого діалектного прасловянського словника) виділяються кілька груп лексем: а) назви з широким колом словянських відповідників; б) назви з аналогами у південнословянських мовах; в) назви без точних еквівалентів у словянських ідіомах за межами Греції; г) назви, які мають відповідники лише в лексиці східно-й західнословянських мов (близько 100 одиниць). Проаналізований корпус назв дає підстави констатувати мовну неоднорідність словян Греції: окрім населення, що за рядом мовних показників попередніми дослідниками визначене як болгаро-македонське, тут був наявний ще потік словян, предки яких у межах словянської прабатьківщини, до розселення на нові землі, були носіями того ж прадіалекту, що й частина майбутніх західних і східних словян.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ