Практика європейського суду з прав людини щодо застосування статті 2 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на життя) - Статья
Розвиток сучасного правового суспільства. Фундаментальні права людини. Положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тлумачення норм про право на життя Європейським судом з прав людини та Європейською комісією з прав людини.
При низкой оригинальности работы "Практика європейського суду з прав людини щодо застосування статті 2 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на життя)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД (ПРАВО НА ЖИТТЯ)Матузов, "право на життя - перше фундаментальне природне право людини, без якого всі інші права втрачають сенс" [5, с. З метою визначення єдиної позиції щодо окремих аспектів даного права, в тому числі з принципових моментів його реалізації та захисту в міжнародно-правовому аспекті, було б доцільно звернутися до положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також відповідного тлумачення норм про право на життя Європейським судом з прав людини та Європейською комісією з прав людини. Так, стаття 3 зазначеного акту містить положення про те, що "кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість". Однак, сучасна спільнота, коли говорить про міжнародний захист права людини на життя, перш за все керується положенням статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка містить заборону умисного позбавлення життя, а також Протоколом № 6 до Конвенції від 28 квітня 1983 року та Протоколом 13 до Конвенції від 03 травня 2002 року, що передбачають скасування смертної кари. Велікоредчаніной "стаття 2 не закріплює саме право на життя, а покладає на державу обовязок захищати право кожного на життя і містить заборону на навмисне позбавлення життя ...Як бачиться, сучасні розбіжні погляди на окремі аспекти права на життя можуть призвести до правового конфлікту не тільки внутрішньодержавних правових систем, але й к істотним протиріччям в сфері застосування міжнародного права та здійснення міжнародного правосуддя. Як вбачається з наведених вище прикладів, найчастіше досить вузька правова характеристика, що міститься безпосередньо у правовій нормі, може бути істотно розширена в судовому рішенні по конкретній справі, та стати, фактично, частиною данної норми.
Вывод
Як бачиться, сучасні розбіжні погляди на окремі аспекти права на життя можуть призвести до правового конфлікту не тільки внутрішньодержавних правових систем, але й к істотним протиріччям в сфері застосування міжнародного права та здійснення міжнародного правосуддя. Тим часом, єдині стандарти оцінки тих чи інших дій здатні в подальшому призвести до формування не тільки єдиної юридичної, але й філософський точки зору на те чи інше питання. У цьому сенсі неможливо не відзначити роль Європейського суду з прав людини. Як вбачається з наведених вище прикладів, найчастіше досить вузька правова характеристика, що міститься безпосередньо у правовій нормі, може бути істотно розширена в судовому рішенні по конкретній справі, та стати, фактично, частиною данної норми. Найбільш яскраво це відображують положення про смертну кару, про обмеження права на життя, розглянуті справи про евтаназію та аборт. Очевидним є, що саме Європейський суд з прав людини володіє безсумнівним авторитетом та є одним з найбільш яскравих зразків міжнародного правосуддя, рішення якого мають обовязкову юридичну силу для країн, що підпадають під його юрисдикцію. Оскільки рішення Європейського суду зачіпають найбільш помітні й спірні моменти сучасного міжнародного права, визначення Судом єдиної аргументованої позиції щодо окремих аспектів права на життя дозволить значно упростити розгляд справ щодо стосуються застосування смертної кари, права на життя ембріону, легальності аборту та евтаназії.
Список литературы
1. Гомьен Д. Путеводитель по Европейской конвенции о защите прав человека. - Страсбург, Совет Европы, 1994. - 162 с.
2. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская Конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: Изд-во МНИМП, 1998. 600 с.
3. Глотов С.А., Петренко Е.Г. Права человека и их защита в Европейском Суде. - Краснодар: Издательский дом "Юг", 2000. - 142 с.
4. Матузов Н.И. Право на жизнь в свете Российских и международных стандартов. Правоведение. - 1998. № 1. - С. 198.
5. Международное право. Под ред. Ковалева А.А., Черниченко С.В. М., Омега-Л, 2006.
6. Мірошниченко О.А. Право людини на життя (теорія та практика міжнародного співробітництва) : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук : 12.00.11 / О.А. Мірошниченко. Х., 2004. - 191 с.
7. Мірошниченко О. А. Право людини на життя (теорія та практика міжнародного співробітництва: автореф. дисс. канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 / О.А. Мірошниченко. Х., 2004. - 20 с.
8. Параграф 84-86 Рішення ЄСПЛ по справі "Во проти Франції" від 08.07.2004.
9. Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за всіх обставин від 03.05.2002 р.
10. Семенов И.С. Право на жизнь: международно - правовой аспект: диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00 Дипломат. акад. МИД РФ. - Москва, 2009. - 224 с.
11. Фомиченко Т.М. Конституционно-правовые проблемы обеспечения в Российской Федерации права на жизнь в свете правовых стандартов Совета Европы: диссертация ... кандидата юридических наук: 12.00.02 / Т.М. Фомиченко. - Москва, 2004. - 222 с.
12. Concurring opinion of judge De Meyer Soering v UK (1989) Application № 1/1989/161/217 Европейский суд по правам человека. Избранные решения. В 2-х т.-Т. 1. - С. 656-658.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
