Дослідження основних показників культивування релігійної толерантності. Виокремлення головних питань, які здатні спровокувати практичні прояви інтолерантності. Характеристика практики співіснування віросповідань у поліконфесійному суспільстві України.
ПРАКТИЧНИЙ РІВЕНЬ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ В УКРАЇНІУтім, аналіз наукової літератури свідчить, що, незважаючи на широкий діапазон розвідок у вивченні питання релігійної толерантності в Україні, поза належною увагою залишається проблема релігійної толерантності на практичному рівні, в умовах повсякдення сучасного українського суспільства. Під релігійною толерантністю «розуміються відносини, що складаються між субєктами - представниками конфесій - і які базуються на повазі та сприйнятті існуючого розмаїття релігій, конфесій та віросповідань як різноманітних форм самовираження і самовиявлення людини; на визнанні не лише за своєю конфесією, а й за всіма іншими права на свободу совісті, зокрема релігійну свободу, на правову рівноправність і рівність можливостей для всіх конфесій, віросповідань та окремих людей» [2, с. Конституція України, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», інші правові документи закріплюють визначальні принципи і норми толерантних відносин у релігійній сфері, зокрема: взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги до віруючих різних віросповідань, та їх релігійних організацій; поваги до традицій та внутрішніх настанов релігійних організацій; рівності всіх релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом; невстановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших; непроповідування в будь-якій формі ворожнечі, нетерпимості до віруючих інших віросповідань; зобовязаність викладачів релігійних віровчень і релігійних проповідників виховувати своїх слухачів у дусі терпимості й поваги до віруючих інших віросповідань [6]; «жодна релігія не може бути визнана державою як обовязкова» [7] тощо; «Соціальна концепція Української православної церкви», Декларація Ювілейного помісного собору Української православної церкви Київського патріархату «Церква і світ на початку третього тисячоліття», «Компедіум Соціальної доктрини Церкви», «Соціальна концепція мусульман України», «Основи віровчення та богослужбової практики Церкви християн віри євангельської пятидесятників України», «Визнання віри євангельських християн-баптистів та практика християнського життя і служіння» та соціальні доктрини інших церков сприяють поступовому подоланню у практиці міжрелігійного діалогу рис нетерпимості, непоступливості, безкомпромісності тощо; знаковою подією для утвердження релігійної толерантності в державі стало створення Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій міжконфесійного представницького органу, який обєднує більше ніж 90 % усіх релігійних організацій України та є виразником консолідованої позиції щодо актуальних проблем не тільки сакрального простору, але і соціальних, суспільно-політичних викликів загалом. Практика утвердження релігійної толерантності в Україні засвідчує такі її прояви: Період активної поліконфесіоналізації, який розпочався у 90-х роках ХХ століття та заявив про себе різким зростанням кількості релігійної мережі, віруючих, появою новітніх, нетрадиційних для держави релігійних течій та рухів, спровокував неготовність більшості українців до нових умов існування в координатах нових цінностей.
Список литературы
1. Декларація принципів толерантності. Свобода совісті та віросповідання в контексті міжнародних й українських правових актів та релігійних документів. Вид. 2 / упор., М. Ю. Бабій. К., 2006. С. 31-35.
2. Климов В. Міжконфесійні відносини: їх форми і шляхи толерантизації. Практичне релігієзнавство / за ред. А. Колодного і Л. Филипович. К. : Українська конфедерація журналістів та Українська асоціація релігієзнавців, 2012. С. 237-256.
3. Смирнов М. Религиозная толерантность в свете традиционных и нетрадиционных религий. Релігійна свобода : зб. наук. ст. з теми «Свобода релігії і демократія - старі і нові виклики» / за заг. ред. А. Колодного. К. : УАР, 2010. № 15. C. 51-57.
4. Колодний А. Конфесійне багатоманіття України як відображення її історії і перспектив. Релігійна свобода. Спецвипуск № 2 : зб. наук. ст. з теми «Міжконфесійні відносини у їх сутності і виявах в Україні» / за заг. ред. А. Колодного і В. Климова. К. : Світ знань, 2010. С. 19-24.
5. Релігійні організації в Україні (станом на 01.01.2017) / Релігійно- інформаційна служба України. URL : .
6. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 23.04.1991 р.
7. Конституція України. К. : Паливода А. В., 2014. 64 с. («Закони України»).
8. Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози : у 2 ч. / П. І. Косуха (відп. ред.), В. Є. Єленський, А. М. Колодний. К. : Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України, ч. 1. 1994. 175 с.
9. Саєнко Ю. Динаміка страху - тенденції на збурення. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін 2015. Вип. 2 (16). С. 211-218.
10. Церква, суспільство, держава у протистоянні викликам і загрозам сьогодення: інформаційні матеріали до Круглого столу [«Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин»], (м. Київ, 24 травня 2016 р.) / Центр Разумкова, Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні. К. : Центр Разумкова, 2017. 48 с.
11. Колодний А. Україна в її релігійних виявах. Львів : Сподом, 2005. 334 с.
12. Паращевін М. Релігія та релігійність в Україні / за ред. С. Макеєва. К. : Інститут політики, Інститут соціології НАН України, 2009. 68 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
