Прагматика української офіційно-ділової документації XVI-XVII століть - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Хрустик Надія Михайлівна, доцент кафедри української мови Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. кандидат філологічних наук, доцент Нарушевич-Васильєва Оксана Вікторівна, доцент кафедри українознавства та лінгводидактики Одеської національної академії харчових технологій. Захист відбудеться «26» листопада 2009 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І.Значення і стилістичний ефект тексту розглядають як продукт діалогічної взаємодії між автором, текстом і контекстом, де контекст містить різноманітні соціоісторичні, культурні та інтертекстуальні фактори (М. М. Усталені сполучення слів (мовні штампи, кліше) допомагають зробити текст відповідним цій вимозі, оскільки типові форми уможливлюють розуміння та запамятовування зафіксованої інформації. Документи XVI-XVII ст. укладалися за чітко визначеними принципами, з використанням традиційних висловів у кожній структурній частині, проте мали і специфічні риси, характерні для живого мовлення. Актуальність дисертації зумовлена тим, що поглиблення уваги до комунікативного аспекту староукраїнської ділової документації допомагає зрозуміти особливості формування норм ділового стилю в українській мові, зокрема виникнення типових висловів, що полегшують продукування і розуміння офіційних текстів. Інтерес до дослідження іллокутивних функцій документів XVI-XVII ст. зумовлено також важливістю тогочасних подій для історії України, непересічністю постатей адресантів і адресатів та різноманітним призначенням таких текстів.Прагматичні установки автора - це передумови породження будь-якого тексту, тому вибір мовних одиниць спричинено завданнями адресанта, ситуативними умовами акту спілкування та прийнятими в даному функціональному стилі способами використання мови. У досліджуваних документах функціонують мовленнєві акти директиви (наказ, заборона, прохання, порада, застереження, дозвіл), комісиви (промісиви, менасиви), репрезентативи (повідомлення, припущення), експресиви (позитивна/негативна оцінка, похвала, подяка, побажання, неприємне здивування, догана, вибачення) та фатичні метакомунікативи (початок та завершення тексту). За допомогою застереження мовець звертає увагу на певні можливі події, яким краще було б не відбутися, оскільки вони містять загрозу для мовця, адресата чи для обох: «Остерегаєм, жеби на вас неубезпечоних не напали тиє погане» [ДБХ: 598]. Як у XVII ст., так і тепер дієслово «обіцяти» вважається найбільш нейтральним і вживається в будь-якій ситуації, інші використовуються тоді, коли обіцянка є більш важливою для будь-кого з комунікантів або її виконання може підпадати під сумнів з боку однієї із сторін (такі модифікатори, як «ЩИРЂ упевняемъ», «винни зостаєм», «завдячит и заслуговат повинни будем»). Прості непоширені та поширені речення функціонують у досліджуваних документах переважно як частини складних, а також як звертання до адресата, прикінцеві формули-підписи, називання дат та адрес, тобто для оформлення комунікативної рамки тексту залежно від жанру.

Основний зміст роботи