Цивільно-правові відносини, що складаються в процесі застосування на практиці строків позовної давності. Правові засади позовної давності за законодавством України. Види строків, їх обчислення. Підстави переривання та зупинення перебігу позовної давності.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет "Львівська політехніка" КУРСОВА РОБОТА з цивільного права на тему: "Позовна давність у цивільних правовідносинах"У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного субєктивного права і право отримати такий захист. Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права, звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного субєктивного права законодавець ніяких строків не встановлює. Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятками, передбаченими безпосередньо в ЦК або в інших нормативних актах. Інститут позовної давності стимулює учасників цивільних правовідносин, права яких порушені, своєчасно предявляти вимоги про захист порушених прав, так як із закінченням терміну позовної давності особа позбавляється судового захисту свого права. Перший розділ дає тлумачення строків у цивільному праві, розкриває їх значення, другий розділ безпосередньо розкриває особливості позовної давності, зокрема - поняття позовної давності, види позовної давності та їх характеристика, обчислення позовної давності, а третій розділ розкриває підстави переривання і зупинення перебігу позовної давності.Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називаються строками. Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого законодавець повязує певні правові наслідки. Це строки, з перебігом яких законодавець повязує припинення певних правовідносин, окремих прав та обовязків. По закінченню цих строків припиняються одні права та обовязки і виникають інші. За підставами встановлення строки розрізняють: законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом).Претензійний строк - це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту. Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК). Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками. Нарешті, позовна давність стимулює активність учасників цивільного обігу у здійсненні прав і виконанні обовязків. З урахуванням значення цього інституту позовна давність встановлена безпосередньо законом і може змінюватися угодою сторін лише у бік збільшення строку, але не скорочення.Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Спеціальна позовна давність, що встановлюється законодавством для окремих видів вимог та враховує специфіку цих відносин, може бути як скорочена, так і більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; Позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Також прикладом різноманітності термінів позовної давності може слугувати Франція, у законодавстві якої передбачено три основні групи термінів позовної давності: ЗО років - для всіх вимог, якщо законом у цьому випадку не передбачено інше; 5 років - для вимог за зобовязаннями, які підлягають виконанню з певною періодичністю та у встановленому обсязі; від 6 місяців до 2 років - для вимог за зобовязаннями, докази виконання яких можуть бути втраченими у разі встановлення триваліших строків.Оскільки позовна давність є видом строків, при її обчисленні використовуються загальні правила ст. ст.253-255 ЦК. Тобто, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Отже, позовна давність спливає у відповідні місяць та число останнього року строку о 24 годині. За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня виникнення права на позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК). Існуючі підходи до визначення початку перебігу строку давності пояснюються тим, що при порушенні відносних (зобовязальних) правовідносин особа дізнається про порушення свого права в момент закінчення строку виконання зобовязання, тобто одночасно, а при порушенні абсолютних прав (права власності, інших речових прав, авторських прав тощо) можливий розрив у часі між самим фактом порушення права і моментом, коли особа, чиє право порушено, дізнає
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття та види строків у цивільному праві
Розділ 2. Правові засади позовної давності за законодавством України
2.1 Поняття та правове значення позовної давності
2.2 Види строків позовної давності
2.3 Обчислення строків позовної давності
Розділ 3. Переривання та зупинення позовної давності
3.1 Переривання строків давності
3.2 Підстави зупинення перебігу позовної давності
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
