Позов в адміністративному судочинстві: теорія, правове регулювання, практика - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукАдміністративний позов є одним із ключових інститутів адміністративного процесуального права, і дослідження його правової природи, структури, видів, а також права на адміністративний позов має як теоретичне, так і практичне значення. Зясування правової природи адміністративного позову є визначальним для розуміння права на адміністративний позов як складної юридичної конструкції, що охоплює правомочності особи із звернення до адміністративного суду з вимогою та її задоволення, визначення підстав для реалізації цих правомочностей. Однак у цих працях досліджувалися окремі аспекти адміністративного позову, зокрема такі як: форма звернення до суду за розвязання адміністративно-правового спору; підстава відкриття провадження в адміністративній справі; право на адміністративний позов та його реалізація. Відповідно до мети визначено такі задачі дослідження: охарактеризувати стан наукових досліджень позову та позовної форми захисту прав та сформувати теоретико-методологічне підґрунтя для подальших досліджень адміністративного позову як правової категорії; 2.1, 3.2], формально-логічний метод використано для розмежування та формулювання таких термінів як «адміністративний позов», «право на адміністративний позов», «позовна заява», «звернення», «заява», [п.п.Розділ 1 «Теоретико-методологічні та правові засади інституту позову в адміністративному судочинстві» містить три підрозділи, в яких здійснено аналіз стану наукових досліджень щодо проблематики адміністративного позову та позовної форми захисту прав, визначено методологічні засади наукового пізнання правової природи адміністративного позову, здійснено аналіз правового регулювання права на судовий захист через можливість звернення до суду з адміністративним позовом. «Стан наукових досліджень правової природи адміністративного позову та позовної форми захисту прав» проаналізовано становлення та розвиток правової категорії «адміністративний позов» через дослідження напрацювань правників у царині цивільного процесуального права, що дало можливість виокремити такі три етапи: 1) формування визначення позову та позовної форми захисту прав як загальної процесуальної форми розгляду та розвязання правових спорів; 2) формування трьох підходів розуміння позову з точки зору ролі його матеріальної і процесуальної складової; 3) визначення категорії «адміністративний позов» як універсального засобу захисту прав, свобод, законних інтересів та реалізації повноважень у сфері публічних правовідносин, що повязується з вирішенням публічно-правового спору. Перший етап - формування визначення позову та позовної форми захисту як загальної процесуальної форми розгляду та розвязання правових спорів (ХІХ - початок ХХ ст.) характеризується початком активного дослідження поняття позову та права на позов. Акцентовано увагу на тому, що більшість дореволюційних вчених-процесуалістів так чи інакше визначала позов як вимогу позивача до суду, тобто правова категорія «позов» розглядалася у процесуальному сенсі, який являє собою вимогу у формі позовної заяви про винесення судом певного рішення. На цьому етапі виникає концепція єдиного розуміння позову, яка полягає в тому, що позов, будучи єдиним поняттям, внутрішній зміст якого викладено у позовній заяві, поєднує в собі дві вимоги: 1) матеріально-правову, спрямовану до відповідача; 2) вимогу процесуального характеру про захист субєктивного права, спрямовану до суду.Визначено, що закріплена у КАС України форма захисту прав, свобод, інтересів та реалізації повноважень у сфері публічно-правових відносин базується на принципах змагальності, рівності перед законом і судом, диспозитивності. До таких підходів належать: 1) дуалістичний підхід, за якого категорія «адміністративний позов» розглядається у процесуальному (звернена до адміністративного суду вимога про захист порушених права, свобод, законних інтересів чи реалізації повноважень) та в матеріальному (матеріально-правова вимога позивача до відповідача) аспектах; 2) процесуальний підхід, відповідно до якого адміністративний позов розуміється як суто процесуальний інститут, тобто як звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод, законних інтересів чи реалізації повноважень у сфері публічно-правових відносин; 3) єдиний підхід, що відображує органічне поєднання матеріально-правової та процесуальної сторони адміністративного позову. Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративний позов» як зверненої через адміністративний суд матеріально-правової вимоги позивача до відповідача щодо захисту прав, свобод, інтересів чи реалізації повноважень у сфері публічних правовідносин шляхом вирішення публічно-правового спору на засадах рівності та змагальності сторін.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ