Позиція правлячих кіл Росії та громадська думка щодо англо-бурської війни (1899-1902 рр.) - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук ПОЗИЦІЯ ПРАВЛЯЧИХ КІЛ РОСІЇ ТА ГРОМАДСЬКА ДУМКА ЩОДО АНГЛО-БУРСЬКОЇ ВІЙНИ (1899-1902 РР.)Робота виконана на кафедрі історії нового та новітнього часу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Науковий керівник: Сич Олександр Іванович, доктор історичних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри історії нового та новітнього часу. Ореховський Вадим Олегович, кандидат історичних наук, доцент, Чернівецький торгівельно-економічний інститут Київського торгівельно-економічного університету, доцент кафедри соціально-економічних наук. Захист відбудеться 25.11.2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м.Для свого часу, тобто початку XX ст., англо-бурська війна, безумовно, була важливою міжнародною подією. У такій складній міжнародній обстановці події, повязані з англо-бурською війною, вийшли за рамки відносин між Англією і двома південноафриканськими республіками і привернули увагу провідних європейських країн, в тому числі і Росії. В контексті історії цієї події вельми цікавим з науково-пізнавальної точки зору видається дослідження теми ставлення правлячих кіл Росії та громадської думки до англо-бурської війни. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової теми "Актуальні проблеми історії нового та новітнього часу країн Західної Європи та Північної Америки", яка розробляється кафедрою історії нового та новітнього часу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації - 94(470 571)"1899-1902"). З огляду на актуальність та ступінь наукової розробки теми, автор поставив за мету проведення комплексного аналізу позиції правлячих кіл та громадської думки Росії щодо англо-бурської війни.Крім того, вказаний дослідник присвятив окрему статтю висвітленню пресою царської Росії подій на Півдні Африки, в якій намагався проаналізувати позицію російської монархічної та ліберально-буржуазної преси щодо війни на Півдні Африки. Однак, у висвітлення позиції Росії авторка чогось принципово нового не внесла, а про російських добровольців лише згадувала у кількох рядках, констатуючи їх участь, але без будь-якої оцінки. Так, якщо, до Жовтневої революції в Росії панувала майже беззаперечна підтримка бурів, то все змінилося в радянські часи, особливо з 1948 року, коли в Південній Африці був встановлений расистський режим апартеїду. І лише після перегляду офіційної ідеологічної доктрини на межі 1980-90-х років сучасні російські історики почали позбавлятися різного роду ідеологічних упереджень, повертаючись до оцінок англо-бурської війни і позиції щодо неї Росії, які були пануючими в російському суспільстві на початку ХХ століття, але при цьому поглиблюючи історичне уявлення про неї. У другому розділі "Великобританія, Росія та початок англо-бурської війни" розглянуто особливості англійської експансії на Півдні Африки наприкінці ХІХ ст., причини виникнення англо-бурської війни, а також спроби встановлення дипломатичних стосунків Російської імперії з південноафриканськими республіками наприкінці ХІХ ст.Історично довготривала і безкомпромісна конкуренція Британії і Росії на міжнародній арені чітко визначила позицію останньої з питання англо-бурської війни, навіть за умови її повної економічної незацікавленості у переділі Південноафриканського регіону. Однак інтерес російських дипломатів до подій на Півдні Африки був аж ніяк не повязаний безпосередньо з початком англо-бурської війни. Неодноразові спроби російської дипломатії вплинути на хід англо-бурської війни залишалися безрезультатними, оскільки в жодному випадку уряди країн, до яких зверталася російська дипломатія, не виявляли своєї зацікавленості і не підтримували мирних ініціатив Росії у вирішенні цього питання. Додатковим свідченням зваженої російської політики під час англо-бурської війни може слугувати той незаперечний факт, що вже через пять років обидві держави стали союзниками у блоці Антанти. Але, крім дипломатів, царських чиновників та військових, в Росії були ще й звичайні люди, які так чи інакше цікавилися тією війною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.

Історично довготривала і безкомпромісна конкуренція Британії і Росії на міжнародній арені чітко визначила позицію останньої з питання англо-бурської війни, навіть за умови її повної економічної незацікавленості у переділі Південноафриканського регіону.

Однак інтерес російських дипломатів до подій на Півдні Африки був аж ніяк не повязаний безпосередньо з початком англо-бурської війни. Проведений нами аналіз дає підстави вважати, що він виник значно раніше. А події, які привели до розгортання трансваальської кризи, в свою чергу, сприяли зосередженню уваги російських урядовців на цьому регіоні.

Позиція офіційної Росії щодо подій на Півдні Африки визначалася, перш за все, загальним станом англо-російських стосунків в контексті міжнародних відносин. Саме тому російський уряд проводив обережну політику, розробляючи свою лінію щодо англо-бурської війни, прагнучи при цьому врахувати всі міжнародні чинники.

Неодноразові спроби російської дипломатії вплинути на хід англо-бурської війни залишалися безрезультатними, оскільки в жодному випадку уряди країн, до яких зверталася російська дипломатія, не виявляли своєї зацікавленості і не підтримували мирних ініціатив Росії у вирішенні цього питання.

Водночас зовнішньополітичні успіхи російської дипломатії, які мали місце в цей період, здавалось би, не мають прямого звязку з подіями на Півдні Африки, тим не менш останні, тобто африканські події, безумовно, враховувалися російською дипломатією при вирішенні тих чи інших зовнішньополітичних питань. Як свідчать проаналізовані нами матеріали, Росія, звичайно ж, скористалася труднощами противника, але не до такої міри, щоб протиставити себе Англії. Додатковим свідченням зваженої російської політики під час англо-бурської війни може слугувати той незаперечний факт, що вже через пять років обидві держави стали союзниками у блоці Антанти.

Але, крім дипломатів, царських чиновників та військових, в Росії були ще й звичайні люди, які так чи інакше цікавилися тією війною. До речі найглибший слід англо-бурська війна залишила саме у масовій свідомості росіян.

Російська громадськість в цілому надзвичайно активно відгукнулася на події, які відбувалися на Півдні Африки. Вони цікавили практично усі прошарки населення, які співчували боротьбі бурів і одностайно засуджували Великобританію. Підтримка бурів виявилася у найрізноманітніших формах: поява різного роду відозв, закликів, телеграм, листів, книг і брошур; збір пожертвувань на користь поранених бурів (через влаштування концертів, спектаклів, циркових вистав); на честь бурів складали пісні і вірші; за здоровя бурських генералів служили молебні. Не залишалися осторонь від громадських настроїв і відомі громадські діячі, серед яких найбільш цікавою, на думку автора даного дослідження, видається позиція російського письменника Льва Миколайовича Толстого. Не було винятком і українське суспільство, яке так само жваво підтримувало боротьбу бурів на Півдні Африки. Можна навіть констатувати факт поширення в російському суспільстві свого роду "бурофілії", тобто справжнього сплеску любові до бурів.

Достатньо помітним явищем стала діяльність російських санітарних загонів під час війни на боці бурів. Незважаючи на їх коротке перебування на театрі військових дій (РЗЧХ: січень-серпень 1900 р.; РГПЛ: січень-травень 1900 р.), їм вдалося чимало зробити для врятування тисяч життів.

Характерним явищем англо-бурської війни, як нам видається, став російський добровольчий рух, в якому брали участь найрізноманітніші "дійові особи" - від відвертих авантюристів і "шукачів пригод" до справжніх борців за справедливість, які в залежності від характеру і обставин, ще більше утверджувалися або розчаровувалися у своїх переконаннях. Багато з них повернувшись з війни, залишили цікаві спогади, які є, мабуть, одними з найбільш достовірних і багатих за змістом першоджерел.

Однак, як вже відзначалося вище, ані галасливі статті російської преси, ані участь російських добровольців, ані медична допомога російської громадськості не врятувала бурів від поразки. Проте, цікавим є те, що російське суспільство чи не вперше так активно і діяльно підтримувало боротьбу бурів з англійцями. Інше питання, що ця допомога не врятувала нащадків голландських переселенців від того, що їм судилося пережити. Важливий, на нашу думку, той факт, що російська громадськість, яка відчувала безліч власних нагальних проблем, важливих для неї безпосередньо, не залишилася байдужою до подій, які відбувалися на іншому континенті.

Більше того, розходження у позиціях офіційних кіл і громадськості щодо ставлення до англо-бурської війни говорить, на наш погляд, про наявність в тодішній Росії елементів громадянського суспільства, які почали складатися внаслідок реформ 60-70-рр. ХІХ ст. за царювання Олександра ІІ. Їх розвиток гальмувався царським самодержавством, що не сприяло суспільній стабільності та ефективному державному управлінню. Відчуженість суспільства від державної влади, яка виявилася, до речі, в їх ставленні до англо-бурської війни, фатально позначилося на долі Росії, на яку чекало випробування трьома революціями. Створення громадянського суспільства залишається актуальним і для сучасної Росії, проте як і для України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Петраш О.М. Російська дипломатія та англо-бурська війна (1899-1902 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. - Вип. 3: Національно-державне відродження словянських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - С. 329-332.

2. Петраш О.М. До питання про ставлення громадської думки Росії до англо-бурської війни (1899-1902 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Історія. - Вип. 4. - Тернопіль: ТДПУ, 2003. - 277-281.

3. Петраш О.М. Російський доброволець - учасник англо-бурської війни // Р.Ф. Кайндль і українська історична наука. Матеріали Міжнародного наукового семінару "Кайндлівські читання" (Чернівці 22-23 травня 2004 р.). - Ч.1. - Вижниця: Черемош, 2004. - С. 50-56.

4. Петраш О.М. Російська історіографія про англо-бурську війну // Історична панорама: Збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2004. - Вип. 1. - С. 124-135.

5. Петраш О.М. Рішення Гаазької конференції 1899 року та громадська думка Росії щодо англо-бурської війни // Науковий Вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 229-230. Чернівці: Рута, 2004. - С. 225-230.