Мотиваційний компонент як складова психолого-педагогічної основи уроку рідної мови в початкових класах. Місце наочних посібників на уроках читання, при вивченні правопису та граматики. Використання комп’ютера як багатофункціонального технічного засобу.
Зміст Вступ Розділ 1. Мотиваційний компонент як складова психолого-педагогічної основи уроку рідної мови в початкових класах 1.1 Психолого-педагогічні основи уроку рідної мови 1.2 Роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови Розділ 2. Наочні засоби як методичний компонент формування позитивних мотивів навчання 2.1 Місце наочних посібників у структурі уроку рідної мови 2.1.1 Наочні методи навчання 2.1.2 Наочність в процесі навчання української мови. Види наочності 2.1.3 Технічні засоби для унаочнення навчального матеріалу 2.1.4 Використання комп’ютера як багатофункціонального технічного засобу 2.1.5 Наочність при навчанні грамоти 2.1.6 Використання наочності на уроках читання 2.1.7 Використання наочності при вивченні граматики і правопису 2.1.8 Використання наочних засобів на уроках розвитку мовлення 2.2 Експериментальне дослідження обґрунтованості використання наочності для формування позитивних мотивів навчання Висновки Список використаних джерел Додаток А Додаток Б Додаток В Додаток Г Додаток Д Додаток Є Додаток Ж Додаток З Додаток І Додаток К Вступ Наочність у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших принципів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. Цей принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським, а в подальшому розвинений Й.Г. Песталоцці. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського, одного з перших розробників форм наочного навчання [69; 119]. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку. Адже ефективність засвоєння інформації учнями зростає за умови залучення до цього процесу якомога більше органів чуттів. Найефективніше діти засвоюють інформацію подану на слух та на зір з подальшим її обговоренням [50]. Відтак проблемою використання наочності в початковій школі займаються чимало українських та російських педагогів-практиків, серед них слід особливо виділити Бабійчук Т, Габдулхакова Ф.А., Ісмаілову А., Корепіну Л., Проць М. та ін. Уперше теоретичне обґрунтування принципу наочності навчання ввів чеський педагог Я.А. Коменський (ХVІІ ст.), який в своїй праці “Велика дидактика сформулював правило, що мало на меті безпосереднє знайомство учнів з об’єктами, які вивчаються. Ушинський надавав величезного значення наочному навчанню як методу, що має бути використаним найчастіше на уроках у початковий період, адже він [95]: розвиває мовлення учнів; стимулює розумові процеси. Завдання, які ми поставили для виконання мети: проаналізувати досвід використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови в початковій школі; вивчити вплив наочних засобів навчання на психологічні якості молодших школярів; з’ясувати, яке місце наочні посібники займають у структурі уроку рідної мови; проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні української мови; розробити та теоретично обґрунтувати систему методів та прийомів використання наочності в навчальному процесі уроків рідної мови; розробити методичні рекомендації щодо застосування наочності для формування позитивних мотивів навчання; експериментально перевірити ефективність запропонованої методичної системи. Мотиваційний компонент як складова психолого-педагогічної основи уроку рідної мови в початкових класах 1.1 Психолого-педагогічні основи уроку рідної мови Кожна наука, в тому числі й методика мови, керується філософським, інакше кажучи, найбільш загальним, підходом до пізнання предмета дослідження. Спираючись на діалектичне тлумачення суб’єктно-об’єктних відношень, методика мови рекомендує будувати весь навчальний процес на усвідомленій взаємодії об’єкта навчання - учня і суб’єкта навчання - вчителя. Вона націлює діяльність педагога на практичне здійснення такого взаємозв’язку - на сумісну дію вчителя й учня. Це знаходить відображення в різноманітних способах спостережень над мовними одиницями, застосуванні аналізу і синтезу, індукції й дедукції в освоєнні предмета науки [33; 124]. Вона сформульована такими словами: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики - такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об’єктивної реальності. Здобуті знання у вигляді формулювань і правил учні застосовують у практиці безпосереднього спілкування, яке кожного разу здійснюється на більш високому рівні, ніж до того, як вони почали освоювати правила. У досягненні цього - одне із суттєвих завдань школи, зокрема уроків рідної мови [47; 234]. До того ж школярам різного віку властивий неоднаковий ступінь доступності навчального матеріалу. Поряд з тим, що розглядаються звуки і слова, набуваються навички правильної вимови звуків і розрізнення семантики слів, діти навчаються конструювати речення (граматично і за смислом пов’язані слова), а також формувати текст (послідовність речень, необхідних для передачі закінченої інформації, повідомлення). Наочність на уроках мови - це не тільки використання картин, портретів, таблиць, діафільмів, а й „мовна наочність”. Психологічні дослідження Мухі
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
