Технологія заготівлі люцернового сіна при різній кратності обробки валка в процесі польового висушування з застосуванням нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Розрахунок економічної ефективності заготівлі та використання сіна люцерни.
При низкой оригинальности работы "Поживна цінність люцернового сіна залежно від технології його заготівлі", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Робота виконана в лабораторії механізації, технології заготівлі і зберігання кормів Інституту кормів Української академії аграрних наук та на кафедрі фізіології сільськогосподарських тварин Вінницького державного сільськогосподарського інституту Юрченко Василь Климентійович, Вінницький державний сільськогосподарський інститут, завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Офіційні опоненти: - доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Вудмаска Василь Юрійович, Інститут землеробства і біології тварин УААН, завідувач лабораторії технології кормів і кормових добавок; Захист дисертації відбудеться “_29_ ”__лютого_____ 2000 року о _1100_ годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.004.05 в Національному аграрному університеті за адресою: 252041, м.У звязку з цим вдосконалення головних елементів технології заготівлі сіна, в тому числі оптимальної кратності обробки валка трави люцерни при застосуванні нових кормозбиральних машин під час польового сушіння, має теоретичне і практичне значення. На основі експериментальних даних запропонувати виробництву науково обґрунтовані рекомендації по заготівлі та використанню сіна люцерни, зокрема, по застосуванню нових ефективних прийомів обробки валка. Досліджено хімічний склад скошеної на сіно трави люцерни залежно від кратності обробки валка в процесі заготівлі сіна. Визначено перетравність поживних речовин, баланс азоту у овець та продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на мясо з використанням в раціонах сіна люцерни, заготовленого при різній кратності обробки валка. Лукашівка Липовецького району Вінницької області (акт від 26 серпня 1997 року, економічний ефект - 2.55 грн./т сіна), в дослідному господарстві Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (акти від 3 березня 1999 року, економічний ефект склав 2045 грн. та від 10 серпня 1999 року, економічний ефект - 537 грн.).Результати польових технологічних дослідів, проведених за різних погодних умов при застосуванні багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2, показали, що кратність обробки валка при заготівлі сіна люцерни помітно впливає на його профіль, висоту, ширину, щільність, що в свою чергу створює неоднакові умови втрати вологи при провялюванні маси і в кінцевому підсумку - на поживність сіна. Дослідження показали, що розмір втрат сухих речовин люцерни в процесі заготівлі її на сіно залежить від погодних умов та кратності обробки валка. Оскільки сіно контрольного варіанту не підлягало технологічній обробці і висушувалось в першому досліді 82 год , а в другому - 58 год, біохімічні втрати сухої речовини тут були найбільшими і склали відповідно 8.2% в першому і 5.6% в другому дослідах. Зміни вологості трави люцерни в процесі польового висушування маси в обох дослідах підтверджують вплив технологічних факторів та погодних умов на інтенсивність вологовіддачі люцерни (табл. Проте, в обох дослідах за весь період висушування маси люцерни інтенсивність вологовіддачі була найвищою в другому варіанті, тобто при застосуванні однократної обробки валка, і складала 1.06%/год в першому і 1.65 в другому досліді.Використання багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 з еластичними робочими органами при заготівлі сіна люцерни забезпечує мінімальну кратність технологічних операцій по обробці валка в період польового сушіння скошеної маси та високий рівень збереження поживних речовин, зменшує енергетичні витрати та сприяє підвищенню поживної цінності і продуктивної дії сіна. Застосування багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 при однократній обробці валка в період висушування трави люцерни забезпечує зниження втрат сухих речовин на 2.6-4.5%, позитивно впливає на хімічний склад сіна і створює найкращі умови для збереження поживних речовин та каротину. Заготівлі сіна люцерни з однократною обробкою валка збільшує вихід кормових одиниць на 14.0-16.4 ц і перетравного протеїну - на 171-310 кг з одного гектара, при двократній - відповідно на 4.1-8.1 ц і 90-120 кг порівняно з технологією без обробки валка. Проведення технологічних операцій в режимі одно-, дво-та трикратної обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни сприяє, порівняно з варіантом без обробки валка, підвищенню перетравності поживних речовин вівцями. Згодовування вівцям сіна люцерни, заготовленого при однократній обробці валка, забезпечує підвищення утримання азоту в їх тілі на 15.54% від прийнятого з кормом і на 17.70% від перетравленого порівняно з варіантом без обробки.
Вывод
Механічні та біохімічні втрати сухої речовини під час польового висушування трави люцерни. Результати польових технологічних дослідів, проведених за різних погодних умов при застосуванні багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2, показали, що кратність обробки валка при заготівлі сіна люцерни помітно впливає на його профіль, висоту, ширину, щільність, що в свою чергу створює неоднакові умови втрати вологи при провялюванні маси і в кінцевому підсумку - на поживність сіна.
Проте, при проведенні цих операцій з метою прискорення сушіння спостерігалися втрати сухих речовин корму в обох дослідах (табл. 4).
Дослідження показали, що розмір втрат сухих речовин люцерни в процесі заготівлі її на сіно залежить від погодних умов та кратності обробки валка. В гірших погодних умовах (перший дослід) механічні втрати сухих речовин за варіантами досліду складали: 1 - 12.7; 2 - 11.8; 3 - 14.2 і 4 - 14.9%, або відповідно 16.26; 15.12; 18.18 і 19.08 ц/га. При цьому в результаті проведення ворушіння та обертання валка розмір механічних втрат коливався від 5.4% в другому варіанті до 7.3% - в четвертому варіанті досліду. Найбільші втрати спостерігалися внаслідок підбирання і пресування сіна при вологості маси 21-22%.
В другому досліді втрати сухої речовини були значно меншими ніж в першому, що вважається закономірним при заготівлі сіна за сприятливих погодних умов.
Загальні механічні втрати становили 8.9% в першому, 8.3% - в другому, 9.8% - в третьому варіантах досліду, або відповідно 6.1; 5.69; 6.72 ц/га.
Біохімічні втрати сухих речовин були порівняно меншими, як механічні і залежали в основному від тривалості перебування маси в полі. Оскільки сіно контрольного варіанту не підлягало технологічній обробці і висушувалось в першому досліді 82 год , а в другому - 58 год, біохімічні втрати сухої речовини тут були найбільшими і склали відповідно 8.2% в першому і 5.6% в другому дослідах.
Сумарні втрати (біохімічні механічні) сухих речовин коливалися в межах 16.4-20.9% в першому і 11.9-14.5% в другому дослідах.
Відомо, що механічні втрати при заготівлі люцерни на сіно в основному відносяться до листя - найціннішої частки корму.
Втрати листя під час польового висушування люцерни в наших дослідах характеризує динаміка облиственості (табл. 5).
Таблиця 5
Облиственість трави люцерни і люцернового сіна, %
Технологічна операція Перший дослід Другий дослід варіант варіант
1 2 3 4 1 2 3
При скошуванні 49.1 49.1 49.1 49.1 51.7 51.7 51.7
Перед підбиранням 47.5 46.8 43.4 43.7 50.6 49.3 47.4
Після пресування 37.5 39.0 35.9 36.7 43.5 44.3 42.6
Зниження до початкового рівня 11.6 10.1 13.2 12.4 8.2 7.4 9.1
Дані таблиці 5 свідчать про те, що в усіх варіантах обох дослідів в процесі висушування зеленої люцерни спостерігалося зменшення її облиственості. При цьому найбільш помітними були втрати листя після проведення технологічних операцій ворушіння, обертання валка та при заключних операціях підбирання та пресування сіна.
Загальний розмір зниження показників облиственості в контрольному варіанті першого досліду склав 11.6, а в другому досліді - 8.2% від початкового їх рівня.
Швидкість висушування люцерни в період заготівлі сіна. Зміни вологості трави люцерни в процесі польового висушування маси в обох дослідах підтверджують вплив технологічних факторів та погодних умов на інтенсивність вологовіддачі люцерни (табл. 6).
Таблиця 6
Динаміка вологовіддачі трави люцерни в період висушування в полі, %/год.
Тривалість періоду висушування, год
Варіант загальна в тому числі
0-10 0-34 0-58 початок-кінець
Перший дослід
1 83 1.49 0.96 0.70 0.65
2 51 2.93 1.24 1.06 1.06
3 72 2.32 1.30 0.92 0.77
4 74 1.81 0.98 0.91 0.74
Другий дослід
1 58 2.67 1.31 1.01 1.01
2 34 3.98 1.65 - 1.65
3 34 4.22 1.68 - 1.68
В першому досліді, коли повітря і грунт були насичені вологою, інтенсивність вологовіддачі рослинами була значно нижчою, ніж у другому досліді.
Проте, в обох дослідах за весь період висушування маси люцерни інтенсивність вологовіддачі була найвищою в другому варіанті, тобто при застосуванні однократної обробки валка, і складала 1.06%/год в першому і 1.65 в другому досліді.
Вплив кратності технологічних операцій обробки валка скошеної люцерни при заготівлі сіна на його хімічний склад. Результати, одержані в польових технологічних дослідах, показують, що кратність обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни та погодні умови в певній мірі впливають на його якість та вміст поживних речовин в ньому (табл. 7).
Таблиця 7
Хімічний склад сіна люцерни
Варіант та кратність обробітку валка Суха речовина, г/кг Міститься в сухій речовині, % протеїну жиру клітковини золи БЕР
Перший дослід
Вихідна маса 235.4 15.61 3.20 34.07 7.05 40.07
1- без обробки 807.8 13.43 1.52 39.89 6.87 38.29
2- однократна 845.5 14.81 2.05 35.95 6.35 40.84
3- двократна 854.6 13.69 1.80 40.23 6.56 37.72
4- трикратна 857.4 13.65 1.65 38.92 6.72 39.06
Другий дослід
Вихідна маса 209.9 16.57 3.35 27.48 7.21 45.39
1- без обробки 837.4 13.84 2.05 33.74 7.0 43.37
2- однократна 828.2 15.71 2.66 30.38 7.46 43.79
3- двократна 829.6 15.06 2.61 30.55 7.62 44.16
Як видно з наведених даних, перевага другого дослідного варіанту при заготівлі сіна з однократною обробкою валка над іншими варіантами простежується за всіма основними показниками якісного складу.
Зниження вмісту протеїну і зростання кількості клітковини в процесі сушіння люцерни відбувалося не лише за рахунок біохімічних процесів, які протікають при висушуванні зеленої маси, а й за рахунок втрат листя, в якому вміст протеїну значно вищий, а клітковини - нижчий, ніж в стеблах рослин. Сіно різних варіантів відрізнялося також і за вмістом каротину, кальцію і фосфору.
Таким чином, за всіма показниками вмісту поживних речовин кращою виявилась технологія заготівлі сіна із застосуванням однократної обробки валка на добу, яка відповідає другому дослідному варіанту.
Перетравність поживних речовин сіна люцерни. Дослідження показали, що перетравність поживних речовин сіна люцерни в значній мірі залежить від кратності обробки валка в період його висушування (табл. 8).
Поживні речовини сіна люцерни другого, третього і четвертого варіантів заготівлі перетравлювалися вівцями порівняно краще, ніж першого варіанту (без обробки).
Примітка: * - Р < 0.05, ** - Р < 0.01, *** - Р < 0.001
При цьому відмічено, що поживні речовини сіна, заготовленого при застосуванні однократної обробки (2 дослідна група), перетравлювались найкраще. Одержана наступна позитивна різниця в перетравності вівцями цієї групи в порівнянні з контрольною: протеїну - на 2.6%, клітковини - на 4.8%, БЕР - на 12.4% (Р<0.01). Валахи другої дослідної групи краще перетравлювали суху і органічну речовину, а перетравність жиру у них була на 21.3% вища в порівнянні з контрольною групою (Р<0.001).
Коефіцієнти перетравності поживних речовин сіна вівцями третьої і четвертої дослідної груп були відповідно вищими в порівнянні з контрольною групою: сухої речовині - на 5.7 і 5.5, органічної речовини - 4.0 і 3.5, протеїну - 2.3 і 4.0, клітковини - 1.5 і 1.2, жиру - 11.6 і 12.0 і БЕР - на 7.8 і 5.1.
Отже, перетравність поживних речовин сіна, яке в період висушування піддавали обробці два та три рази на добу, була дещо нижчою, ніж при однократній, але вищою в порівнянні з контрольним варіантом.
Таким чином, відмічена закономірність в підвищенні перетравності поживних речовин сіна люцерни, заготовленого із застосуванням однократної обробки валка при його висушуванні.
В звязку з тим, що сіно люцерни різних дослідних варіантів має різні коефіцієнти перетравності поживних речовин, ми розрахували поживність його залежно від кратності обробки валка при висушуванні та в порівнянні з вихідною масою (табл. 9).
Таблиця 9
Поживність сіна люцерни
Варіант Міститься в 1 кг сухої речовини кормових одиниць перетравного протеїну, г ВЕ, МДЖ ОЕ, МДЖ
1-й дослід
Вихідна маса 0.64 115 19.01 8.91
1 0.51 92 18.67 7.92
2 0.60 110 18.87 8.58
3 0.51 97 18.82 7.94
4 0.53 99 18.71 8.08
2-й дослід
Вихідна маса 0.76 123 18.90 9.45
1 0.55 94 18.63 7.93
2 0.74 116 18.70 9.31
3 0.66 106 18.65 8.29
Одержані результати свідчать про те, що сіно другого варіанту (однократна обробка) в найбільшій мірі наближається за поживністю до вихідної маси. Так, вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини цього сіна становив 0.6, перетравного протеїну - 110 г, валової енергії - 18.87 МДЖ і обмінної енергії - 8.58 МДЖ в першому досліді; 0.74 корм.од., 116 г перетравного протеїну, 18.7 МДЖ валової і 9.31 МДЖ обмінної енергії відповідно в другому досліді.
Використання вівцями азоту протеїну сіна люцерни В результаті проведення балансового досліду на вівцях встановлено, що існує загальна тенденція до підвищення кількості азоту, який утримувався в тілі тварин, яким згодовували сіно люцерни з застосуванням різної кратності обробки валка (2,3,4 групи). При цьому валахи, яким згодовували сіно, заготовлене при однократній обробці (2 група), утримували в тілі азоту більше, ніж їх аналоги з інших дослідних (3, 4) та контрольної (1) груп (табл.10).
Таблиця 10
Баланс азоту у піддослідних тварин
Показник Група тварин
1- контрольна 2-дослідна 3-дослідна 4-дослідна
Прийнято з кормом, г 24.84±0.56 28.00±0.98 25.38±1.43 26.87±0.74
Виділено з калом, г 7.81±0.58 7.27±0.76 7.43±0.96 7.36±0.5
Виділено з сечею, г 9.14±1.35 7.45±0.49 8.24±1.3 9.29±0.12
Перетравилося, г 17.02±0.15 20.74±0.52 17.95±0.89 19.50±0.35
Утрималося в тілі: г 7.89±1.5 13.29±0.99 9.71±1.61 10.22±0.38
% від прийнятого 31.92±6.05 47.46±3.1 38.64±6.3 38.04±1.2
% від перетравленого 46.1±8.4 63.8±3.3 53.8±7.6 52.3±1.24
У валахів другої дослідної групи утримувалось в тілі азоту у відсотках від зїденого на 15.54%, а від перетравленого на 17.70% більше, ніж у валахів контрольної групи, та на 8.82 і 10% більше, ніж у їх аналогів з третьої і на 9.42 та 11.5% - четвертої групи.
Отже, азот сіна, заготовленого при однократній обробці валка, утримувався в тілі валахів в більшій кількості, ніж азот сіна інших дослідних варіантів.
Згодовування сіна люцерни дослідних варіантів молодняку великої рогатої худоби. Різна поживність сіна, обумовлена різними варіантами технології його заготівлі, дещо вплинула на загальну поживність раціонів бугайців, хоча за набором і кількістю кормів вони були ідентичними по групах тварин (3 кг сіна люцерни, 1 кг соломи пшеничної, 20 кг силосу кукурудзяного, 2,5 кг зернових концентратів, 0.7 кг меляси, 50 г діамонійфосфату і 50 г солі кухонної).
Загальна поживність раціону піддослідних бугайців в 1 контрольній групі становила 8.81 кормових одиниць, 109 МДЖ обмінної енергії і 816 г перетравного протеїну, в 2 групі відповідно - 9.26, 112 і 912 і в 3 групі - 9.08, 109 і 870 г в середньому на 1 голову за добу.
Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини в раціонах бугайців 1, 2 та 3-ої груп відповідно складала 9.2, 10.1 і 9.9 МДЖ обмінної енергії , що відповідає оптимальним вимогам годівлі молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на мясо для одержання середньодобових приростів живої маси на рівні 800-900 г.
Приведені раціони та їх поживна цінність забезпечили ріст бугайців, близький до інтенсивного (табл. 11).
Таблиця 11
Прирости живої маси піддослідних бугайців за основний період досліду
Група тварин Жива маса, кг Приріст живої маси Відносна швидкість на початок основного періоду на кінець основного періоду загальний, кг середньодобовий, г росту, %
З даних таблиці 11 видно, що на початку досліду тварини всіх трьох груп були майже однакові за живою масою (різниця між групами не перевищувала 0.3%), а в кінці основного періоду досліду бугайці 2 і 3 дослідних груп мали порівняно вищу живу масу, ніж контрольної групи. Тварини 2 дослідної групи за живою масою переважали своїх аналогів з контрольної групи на 12.7 кг.
Інтенсивність росту, що характеризується рівнем середньодобових приростів, була вищою у тварин 2 дослідної групи - 939 г проти 844 г в контрольній і 902 г в третій дослідній групі.
Дослідження показали, що згодовування бугайцям при вирощуванні їх на мясо сіна люцерни з більш високою поживною цінністю (2 і 3 групи) сприяє підвищенню приростів на 11.2 і 6.8%. Особливо суттєво вплинуло на продуктивність тварин сіно, заготовлене з використанням однократної обробки валка. Витрати корму на 1 кг приросту маси скорочувалися відповідно на 5.6% в другій і 3.6% в третій групі тварин.
Отже, найвищу продуктивність при вирощуванні бугайців на мясо одержано по групі тварин, яким згодовували сіно люцерни, заготовлене з однократною обробкою валка при висушуванні трави люцерни на сіно.
Економічна ефективність одержаних результатів. На основі проведених нами досліджень була підрахована економічна ефективність впровадження у виробництво вдосконаленої технології заготівлі сіна.
Вихідними матеріалами для розрахунків були показники, що характеризують збір сіна та вихід поживних речовин з 1 га, прирости живої маси піддослідних бугайців, одержані в результаті згодовування сіна люцерни, заготовленого з різною кратністю обробки валка та витрати поживних речовин на 1 кг приросту.
Оскільки в раціонах піддослідних бугайців при відгодівлі використовувалось сіно люцерни, заготовлене в другому польовому технологічному досліді, то і економічна ефективність його заготівлі розрахована по цьому ж досліду (табл.12).
Таблиця 12
Економічна ефективність відгодівлі бугайців, в розрахунку на 1 голову
Показник Група тварин
1 - контроль 2 - дослідна 3- дослідна
Тварин в групі, гол. 10 10 10
Приріст живої маси за період досліду, кг 103 114.5 110
Тривалість досліду, днів 122 122 122
Затрати кормів, корм.од. 1075 1129 1107
Затрати кормів на 1 кг приросту, корм.од. 10.44 9.86 10.07
Середньодобовий приріст, г 844 939 902
Виробничі затрати, грн. 197.76 196.83 198.16
В т. ч. на корми, грн. 88.00 87.59 88.18
Собівартість 1 кг приросту, грн. 1.92 1.72 1.80
Собівартість 1 ц корм.од., грн. 8.19 7.76 7.96
Економічний ефект на 1 кг приросту, грн. 0.29 0.49 0.41
Економічний ефект на 1 голову, грн. 29.87 56.10 45.1
Прибуток на 1 ц приросту, грн. 29.0 49.0 41.0
Реалізаційна ціна 1 кг приросту, грн. 2.21 2.21 2.21
Рентабельність, % 15.1 28.5 22.8
Встановлено, що при заготівлі сіна 2 і 3 варіантів вихід кормових одиниць був більший на 14.0 і 8.1 ц/га, ніж в контрольному варіанті. За рахунок цього при порівняно вищих затратах в період заготівлі у вказаних варіантах (254.77 та 260.34 грн./га), собівартість 1 ц корм.од. в них була порівняно з контрольним варіантом нижчою відповідно на 2.03 та 1.15 грн.
Одержані середньодобові прирости живої маси бугайців 2 та 3 дослідних груп, яким згодовували сіно люцерни, заготовлене при одно- та двократній обробці валка, були на 95 і 58 г відповідно вищими в порівнянні з аналогами контрольної групи, що обумовило порівняно нижчу собівартість 1 кг приросту у тварин цих груп.
В результаті одержано економічний ефект при реалізації мяса на 1 голову 56.1 грн. в 2-й і 45.1 грн. - в 3-й групах проти 29.87 грн. на 1 голову в контрольній групі.
На 1 ц приросту в 2-й дослідній групі одержано прибуток 30 грн., а в 3-й дослідній - 18 грн., що на 23 і 11 грн. відповідно вище, ніж в контрольній групі.
Отже, дані проведених досліджень дають підставу стверджувати, що заготівля сіна з одно- та двократною обробкою валка і використання його в раціонах молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на мясо економічно виправдано. При цьому більший економічний ефект одержано в групі тварин, яким згодовували сіно, заготовлене із застосуванням однократної обробки валка.Використання багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 з еластичними робочими органами при заготівлі сіна люцерни забезпечує мінімальну кратність технологічних операцій по обробці валка в період польового сушіння скошеної маси та високий рівень збереження поживних речовин, зменшує енергетичні витрати та сприяє підвищенню поживної цінності і продуктивної дії сіна. При цьому однією з основних переваг при впровадженні даної технологічної схеми є зниження втрат листя в процесі заготівлі сіна люцерни та економія паливних матеріалів.
Показано, що швидкість вологовіддачі скошеної трави люцерни та поживна цінність сіна тісно повязані з дією сонячної радіації та кратністю обробки валка в процесі висушування. Однократна обробка валка в період польового висушування трави люцерни за результатами зоотехнічної і економічної оцінки є оптимальною для одержання сіна високої якості.
Застосування багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 при однократній обробці валка в період висушування трави люцерни забезпечує зниження втрат сухих речовин на 2.6-4.5%, позитивно впливає на хімічний склад сіна і створює найкращі умови для збереження поживних речовин та каротину.
Заготівлі сіна люцерни з однократною обробкою валка збільшує вихід кормових одиниць на 14.0-16.4 ц і перетравного протеїну - на 171-310 кг з одного гектара, при двократній - відповідно на 4.1-8.1 ц і 90-120 кг порівняно з технологією без обробки валка.
Проведення технологічних операцій в режимі одно-, дво- та трикратної обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни сприяє, порівняно з варіантом без обробки валка, підвищенню перетравності поживних речовин вівцями. При цьому перетравність протеїну зростає - на 5.6, клітковини - 4.8, жиру - 21.3 і безазотистих екстрактивних речовин - на 12.1%, що характерно для сіна, заготовленого при однократній обробці валка.
Згодовування вівцям сіна люцерни, заготовленого при однократній обробці валка, забезпечує підвищення утримання азоту в їх тілі на 15.54% від прийнятого з кормом і на 17.70% від перетравленого порівняно з варіантом без обробки.
Заготівля сіна люцерни з застосуванням однократної обробки валка супроводжується найкращим збереженням поживних речовин. За вмістом кормових одиниць (0.6-0.74), перетравного протеїну (110-116 г) та обмінної енергії (8.58-9.31 МДЖ) в 1 кг сухої речовини таке сіно в найбільшій мірі наближається до вихідної маси.
Використання сіна люцерни, заготовленого при мінімальній кратності обробки валка, в раціонах бугайців при вирощуванні на мясо в кількості 19.8% від загальної поживності, підвищує прирости живої маси тварин на 11.2 та знижує витрати корму на 1 кг приросту на 5.6%.
Заготівля сіна люцерни з застосуванням однократної обробки валка призводить до зниження собівартості 1 ц корм. од. на 2.03 грн., а використання цього сіна в раціонах молодняку великої рогатої худоби сприяє підвищенню рівня рентабельності при виробництві яловичини на 12.6%.
На підставі проведених досліджень виробництву пропонується технологія заготівлі сіна люцерни з однократною обробкою валка і застосуванням нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Це дає можливість знизити втрати поживних речовин в процесі польового сушіння люцерни на сіно, підвищити ефективність його використання в раціонах сільськогосподарських тварин.
Список литературы
Журенко Ю.І. Інтенсивність вологовіддачі та поживність люцернового сіна в залежності від кратності ворушіння // Збірник наукових праць ВДСГІ.- Вінниця, 1998 - Вип. 5. - С.258-264.
Юрченко В.К., Журенко Ю.І. Перетравність поживних речовин і баланс азоту у овець при згодовуванні сіна люцерни, заготовленого при різній кратності ворушіння // Збірник наукових праць ВДСГІ - Вінниця, 1999.- Вип.6. - С. 186-192 (експериментальна частина, обробка даних).
Журенко Ю.І. Використання різних технологічних прийомів при заготівлі сіна та його зоотехнічний аналіз // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць .- Біла Церква, 1999. - Вип.8. - ч.2. - С. 85-88.
4. Юрченко В.К., Гарькавий А.Д., Журенко Ю.І. Поживна цінність сіна люцерни, заготовленого при різній кратності ворушіння // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького - Львів, 1999. - Вип. 3, ч.2. - С. 96-98 (експериментальна частина, обробка даних).
анотація
Журенко Ю.І. Поживна цінність люцернового сіна залежно від технології його заготівлі. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів. - Національний аграрний університет, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено вивченню технології заготівлі люцернового сіна при різній кратності обробки валка в процесі польового висушування з застосуванням нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Визначено динаміку вологовіддачі, втрату сухих речовин від оббивання робочими органами машини та хімічний склад сіна люцерни залежно від кратності проведення технологічних операцій по обробці валка в період висушування трави в полі. Визначено перетравність поживних речовин, баланс азоту у овець та продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на мясо з використанням в раціонах сіна люцерни, заготовленого за різними технологіями. Проведено розрахунок економічної ефективності заготівлі та використання сіна люцерни в раціонах сільськогосподарських тварин. Технологія заготівлі сіна з оптимальною кратністю обробки валка базується на забезпеченні високого рівня збереження поживних речовин, зменшенні паливно-енергетичних витрат, сприяє підвищенню поживної цінності та продуктивної дії сіна.
Журенко Ю.И. Питательная ценность люцернового сена в зависимости от технологии его заготовки. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.02 - кормление животных и технология кормов. - Национальный аграрный университет, Киев, 1999.
Диссертация посвящена изучению технологии заготовки люцернового сена при различной кратности обработки валка в процессе полевого высушивания с применением новой многоцелевой кормоуборочной машины БКМ-Ф2 с эластическими рабочими органами. Определено динамику влагоотдачи, потерь сухих веществ в результате оббивания рабочими органами машины листьев и химического состава скошенной массы люцерны в зависимости от кратности проведения технологических операций по обработке валка в период ее высушивания в поле. Изучены переваримость питательных веществ, баланс азота у овец и продуктивность молодняка крупного рогатого скота, выращиваемого на мясо, при скармливании сена люцерны, заготовленного по разным технологиям. Сделаны расчеты экономической эффективности заготовки и использования сена люцерны в рационах сельскохозяйственных животных.
Технология заготовки сена с оптимальной кратностью обработки валка основывается на обеспечении высокого уровня сохранности питательных веществ, уменьшения топливноэнергетических затрат, способствует повышению питательной ценности и продуктивного действия сена.
Использование многоцелевой кормоуборочной машины БКМ-Ф2 при однократной обработке валка в период высушивания люцерны обеспечивает снижение потерь сухих веществ на 2,6-4,5% и положительно влияет на химический состав сена. При этом содержание протеина в нем лишь на 0,81-0,86% ниже, а клетчатки - на 1,88-2,5% выше в сравнении с содержанием этих веществ в исходной массе, в то же время в варианте без обработки валка эта разница составила соответственно 2,18-2,75 и 5,82-6,26%.
Установлено, что проведение технологических операций в режиме однократной обработки валка в процессе заготовки люцернового сена способствует повышению переваримости питательных веществ овцами, а именно: протеина - на 5.6, клетчатки - 4.8, жира - 21.3 и безазотистых экстрактивных веществ - на 12.1%.
Скармливание сена люцерны, заготовленного при однократной обработке валка, овцам обеспечивает повышение удержания азота в их теле на 15.54% от принятого с кормом и на 12.7% от переваренного в организме.
Технология заготовки сена при однократной обработке валка дает возможность повысить выход кормовых единиц на 14-16.4 ц и переваримого протеина на 171-130 кг с каждого гектара, а использование этого сена в рационах растущего молодняка крупного рогатого скота способствует повышению его интенсивности роста на 11.2 и снижению расхода кормов на 1 ц привеса на 5.6%.
Ключевые слова: сено люцерны, технология заготовки, переваримость, баланс азота, питательная ценность, молодняк крупного рогатого скота.
Zhurenko Y.I. Nutritional value of the alfalfa hay depending on the technology of its production. - Script.
A thesis on obtaining the scientific degree of the candidate of agrarian sciences on speciality 06.02.02 - Feeding animals and technology of fodder. - National Agrarian University, Kyiv, 1999.
The given thesis is dedicated to the study of the technology of the alfalfa hay stocking up by different times of shaft processing in the process field curing using the new many purpose fodder collecting BKM-F2 machine. The dynamics of moisture educing, dry matter losses because of the knocking down by the working parts of the machine and chemical composition of the mowed alfalfa mass depending on the times of the processing in the period of the field curing has been stated. Nutrient digestibility, nitrogen balance in sheep and young cattle performance rearing on meat when fed with the alfalfa hay prepared by the different technologies has been determined.
Calculations of the economic efficiency of the laying in and using alfalfa hay in the diets of the farm animals have been carried out.
Technology of the laying in alfalfa hay with the optimal times of processing is based on the providing the high level of nutrients conservation, decreasing the fuel-energy losses, it also facilitates to the increasing the nutritional value and productivity of hay.
Key words: alfalfa hay, technology of laying up, digestibility, nitrogen balance, nutritional value, young cattle.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
