Позакласна дозвільна діяльність школярів-підлітків як фактор корекції аддиктивної поведінки - Дипломная работа

Рис соціальної суб’єктності набувають різні елементи соціального: соціальні групи, інститути, особистість. Останнім часом в західній та вітчизняній соціології все частіше висловлюється думка про розвиток соціальної суб’єктності різних демографічних груп суспільства, зокрема дітей та підлітків. На наш погляд, становлення в Україні та інших країнах СНД такої галузі соціології, як соціологія дитинства, є відгуком саме на ці процеси. Ступiнь вивченостi проблеми. Вітчизняний контекст вивчення проблем дітей та підлітків перш за все пов’язан з поширенням таких негативних явищ у підлітковому середовищі, як безпритульність, бродяжництво, інші форми девіантної та делінквентної поведінки. Проте головна увага в теоретичних та емпіричних дослідженнях багатьох наших колег все ж таки приділяється проблемній поведінці підлітків. При цьому зазначимо, що ця проблемність визначається перш за все з погляду суспільства, зокрема, старших поколінь, а власно підліткові проблеми, їх потреби, ціннісні орієнтації тощо залишаються поза інтересами вітчизняних вчених. Таку оцінку ролі та місця підліткової культури сучасні західні соціологи переймають у М. Мід, яка сприймала підлітків як представників культури, що виникає. Ця культура, за М. Мід, водночас подібна та відмінна від культури батьків і потребує ретельного вивчення науковцями, бо їй належить майбутнє. Таким чином, науковий інтерес до вивчення проблем життєдіяльності підлітків обумовлений теоретичною та практичною потребою виявлення всіх суб’єктів соціокультурної трансформації, яка, в тому числі, детермінована зближенням та все більш інтенсивною взаємодією підліткової та «дорослої» культури. Створені дорослими традиційно недоступні для дітей інтелектуальний та комунікаційний світи за сучасних умов, перш за все завдяки телебаченню, вважає Дж. Мейровіц, стають прозорими [38, c.4]. Проблемна ситуація роботи. Одним із аспектів цієї проблеми є дослідження залежної поведінки в контексті підліткового віку. Важливість вивчення адиктивної поведінки в підлітковому віці зумовлено тим, що цей період є критичним в процесі розвитку людини. Об’єкт роботи - аддиктивна поведінка школярів-пiдлiткiв, а предмет роботи - позакласна дозвільна діяльність як фактор корекції аддиктивної поведінки. До завдань роботи можна вiднести наступнi: - проаналiзувати структурно-функціональну і факторно-функціональну модель аддиктивної поведінки; - розкрити поняття адикції у соціальних науках; - розглянути методологiчнi засади виявлення та профiлактики аддиктивної поведiнки - дослiдити особливості прояву адитивної поведінки серед підлітків; - реалізувати соціально-педагогічну програму. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ 1.1. Про витоки цих проблем та можливі шляхи їх пом’якшення написано чимало. Достатньо згадати, наприклад, теорію розвитку «Его» Е. Еріксона, центральним моментом якої є ідея психосоціальних криз, або стадії розвитку пропріуму в теорії Г.Олпорта. Труднощі, переживання, невдачі, що виникають на шляху формування цілісної ідентичності підлітка, викликають внутрішнє напруження, розрядка якого часто набуває соціально небажаних форм: від постійних конфліктів з батьками до вживання тютюну, алкоголю, наркотиків тощо. Такий відхід відбувається (здійснюється) шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких психоактивних речовин. Адиктивна поведінка є перехідною стадією і характеризується зловживанням одним або декількома психоактивними речовинами в поєднанні з іншими порушеннями поведінки, часом кримінального характеру. Більшість відхилень у поведінці недосконале виховання у сім’ї: бездоглядність, правопорушення, вживання психоактивних речовин, мають у своїй основі одну причину - соціальну дезадаптацію, коріння якої лежать в дезадаптованих сім’ї. У результаті - відхід з сім’ї або зі школи, де неможливі реалізація внутрішніх ресурсів, задоволення потреб розвитку. Таким чином, соціальна дезадаптація, викликана сукупністю чинників соціального, економічного, психологічного та психосоматичного характеру, призводить до ізоляції, позбавлення або втрати підлітком основної потреби - потреби в повноцінному розвитку і самореалізації. Сім’я поступово втрачає свою привабливість і привабливість в порівнянні з групою однолітків, яка відтепер є носієм системи цінностей, норм поведінки і джерелом певного статусу. Неповна сім’я. Особистісні і вікові особливості адиктивного підлітка Провокуючими факторами адиктивної поведінки вважаються нервово-психічна нестійкість, акцентуації характеру (гіпертимний, нестійкий, конформний, істероїдний, епілептоїдний типи), поведінкові реакції групування, реакції емансипації та інші особливості підліткового віку. Реакція групування - об’єднання в групи однолітків. Порушується адаптація до середовища однолітків, яка обмежується невеликою групою підлітків, які ведуть аналогічний, більшої частиною асоціальний спосіб життя. Розглянемо тільки деякі типи, найбільш схильні до проявів девіантної поведінки, описані А. Е. Учитель, психолог, соціальний педа