Поява перших людей на території сучасної України. Теорії походження Давньої (Київської) Русі. Закріплення Радянської влади в Україні - Курс лекций

Міністерство освіти і науки України Бердичівський коледж промисловості економіки та праваСтуденти повинні вміти: порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб; оцінювати події та діяльність людей в історичному процесі з позиції загальнолюдських цінностей; орієнтуватися у науковій періодизації історії України; Основні поняття курсу: Автономія, археологічна культура, асиміляція, багатопартійність, влада, власність, герб, гімн, гетьман, гривня, громада, громадянське суспільство, гуманізм, геноцид, демографія, демократія, держава, державна мова, діаспора, демагогія, дисидент, дипломатія, експансія, етнос, закон, звичаєве право, імперія, індустріальне суспільство, історія, історична школа, історичні закономірності, козацька рада, козацький стан, конституція, літопис, метрополія, міжнародна політика, модернізація, монархія, народництво, нація, національно-визвольний рух, національна меншина, парламентаризм, первісне суспільство, племена, політика, популізм, політична партія, політична еліта, право, промисловий переворот, протекторат, революція, релігія, референдум, реформи, рід, символіка, суверенітет, тоталітаризм, українське питання, українська революція, "українізація", універсал, установчі збори, шістдесятники, федерація, християнство, цивілізація, громадянське суспільство. Нарис історії України.«Historia magistra vitae» (Історія - вчителька життя) - цей вислів давньоримського мислителя Цицерона перевірено віками. Світ вивчає історію задля того, щоб, пізнаючи минуле, розуміти сьогодення і бути спроможним передбачати майбутнє. Цим терміном позначається наука що вивчає минуле людства, якому за розрахунками вчених близько 3 млн. років. На вивченні історії свого народу мусить формуватися патріотична свідомість громадян України. На разі, історична наука розробляє платформи дослідження, які охоплюють усі сторони життя людей у різні епохи, використовує усі наявні принципи та методи: принципи - історизму, єдності соціального та гносеологічного аналізу, обєктивності, системності тощо;Формування на основі козацтва нової української політичної еліти (старшини), яка визначала національні інтереси і сформувала цілі українського руху. Періодизація національно-визвольної війни: В історичній літературі існує кілька концепцій. Радянська історіографія (довідники - радянські підручники) встановлювала основні періоди війни в межах 1648 - 1654 рр. (від початку до Переяславської угоди з Росією). Хмельницький, заручившись підтримкою кримського хана, рушив полякам назустріч. Львів біля фортеці Замостя та 21 листопада 1648 р. уклав перемиря з новобраним королем Яном Казимиром і відвів війська від західних кордонів з Польщею.освітня: система загальної шкільної освіти, народні школи, ремісничі училища, реформування гімназій, відкрито університети, які звільнялися від впливу єзуїтів; У господарствах сіяли пшеницю, жито, ячмінь, поширене було садівництво і господарство і у тваринництві переважало розведення великої рогатої худоби та вівчарство. Густота населення: найменшою вона була к землях Запорізької Січі та Закарпатті, за ними Полісся, Волинь і Слобідська Україна (від 10 до 20 осіб на 1 кв. км.); більшою на Лівобережній Україні (Гетьманщині: від 20 до 30); найбільшою на Поділлі, Львівщині та Прикарпатті (від 50 до 70). Центром культурно-освітнього життя України була Києво-Могилянська академія, яка найбільшого розвитку досягла за часів І. Викладачі та студенти запрошувалися у словянські країни, перш за все Росію, де відкривали духовні училища, а Стефан Яворський відкрив у Москві Словянсько-греко-латинську академію - Перший вищий навчальний заклад у Росії.Наймасовішою партією було Українське національно-демократичне обєднання (УНДО) - центриська партія, що виступила за незалежну демократичну Україну. У боротьбі за національне і соціальне визволення була Компартія Західної України (КПЗУ). Відображала інтереси тих українців що бажали воззєднання з Радянським Союзом у складі СРСР. Значний вплив на український визвольний рух мала греко-католицька церква, особливо її митрополит А.Р.Шентицький, прихильник незалежності України, але був противником терору, вважав що в Україні можуть мирно виживати різні народи.

Інтернет-ресурс на Google «Курс історії України».

2. Найдавніша історія України

2.1 Поява перших людей на території сучасної України

Всесвітня історія бере свій початок від появи перших людей на Землі - приблизно 3-2 млн. років тому. Вчені вважають, що це територія сучасних африканських держав Танзанія, Кенія та Ефіопія, а також Йемена, що знаходиться на півдні Аравійського півострова і омивається водами Червоного моря та Аденської затоки (Індійський океан).

Історія України бере свій початок з появи перших людей на її території - приблизно 1 млн. р.р. тому. Найдавніше поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті (р. Тиса, недалеко від смт. Виноградове).

На думку сучасних істориків, розселення людей територією України відбувалося південно-західними та західними шляхами (тобто з Балканського півострова і Центральної Європи).

Історична довідка с. Королеве - надзвичайно привабливий куточок у західній часині Українських Карпат. Має унікальний клімат, довкола багата флора та фауна, густі змішані ліси, річка Тиса, щедра на рибу, родючі ґрунти. Тож не дивно, що первісні люди скористалися цим раєм на землі й оселилися тут майже 600 тис. років тому. Різні історики називають різні дати, але усі одностайні в одному - це найдревніше поселення людей в Європі.

Первісне суспільство не мало класів і держави. Класи - це поділ людей на соціальні групи, наприклад: вищі, середні, нижчі. В основу поділу покладено майновий стан і приналежність до панівних верств. Первісне суспільство мало дві форми суспільних відносин: первісне стадо і родоплемінна община. Первісна організація життя існувала на півдні України до І тис. до н.е., на іншій її території - до по поч. н.е.

У розвитку первісного суспільства виділяються такі періоди: камяний вік, бронзовий вік і ранній залізний вік.

Камяний вік поділяється на палеоліт, мезоліт, неоліт та енеоліт.

Палеоліт (1 млн. - Х тис. до н.е.) в Україні відомо близько 1 тис. поселень (див. Атлас за 7 клас);

на території України проживали люди кілька типів. Послідовно: пітекантроп, неандерталець, з кінця останнього зледеніння (?35-26 тис. до н.е.) зявилася сучасна людина - кроманьйонець (Homo Sapiens);

у кроманьйонців на зміну первісному стаду прийшла родова община, в якій родові звязки велися по материнській лінії (матріархат);

основними заняттями були збиральництво та полювання. Вироблялося знаряддя праці з каменю, одяг зі шкіри, споруджувалося житло, добувався вогонь;

почали зароджуватися мистецтво та релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм. (фетишизм - поклоніння предметам неживої природи; тотемізм - віра в спільного предка: тварина чи рослина; анімізм - віра в духів та існування душі; магія - чаклунство, вірування, обряди).

Мезоліт (IX тис. - VII тис. до н.е.) памятки мезоліту по всій території України;

відбулося танення льодовика і утворення близьким сучасним природно-кліматичних умов;

винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, камяні сокири, гачки;

почалося приручення тварин (собака, бик, порося);

основним заняттям було рибальство, зароджується тваринництво.

Неоліт (VII тис. - IV тис. до н.е.) перехід від привласнення дарів природи до продуктивного господарювання: землеробства і скотарства. Цей процес має назву Неолітичної революції;

завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління;

зявилися перші штучні матеріали, створені людиною: обпалена глина або кераміка (початок ремесла);

виникає ткацтво, житлові землянки змінюються хатами;

на зміну родовій общині утверджується племя.

2.2 Трипільська культура та її основні памятки

Трипільська культура - наймогутніша культура епохи енеоліту (мідно-камяного віку). Існувала трипільська культура з IV тис. до III тис. до н.е. Ареал розселення людей трипільської культури - переважно Правобережна Україна, Молдова і Румунія (див. Атлас за 7 клас). Першість відкриття трипільської культури належить чеському археологу Вікентію Хвойко, у 1899 році біля села Трипілля на Київщині.

Досягнення людей часів енеоліту і трипільської культури: люди освоїли перший метал - мідь, а з часом окремо олово;

подальший розвиток відтворювального виробництва: перехід від мотичного до орного землеробства;

високого рівня досягло гончарство. Трипільці виробляли чудовий на той час глиняний посуд білого, чорного, червоного і жовтого кольорів з орнаментом і пласким дном. Орнаменти містили інформацію про духовний світ трипільців;

трипільцям приписують винайдення колеса і воза;

будували протоміста площею до 400 га. На Уманщині існували поселення-гіганти - до 450 га. Будинки були одно-, дво- та триповерховими. Археологи знаходили на Півдні України і чотирьохповерхові будівлі;

високого рівня досягла духовна культура: існувала писемність - буквено-звуковий алфавіт, один із найстаріших у світі. Найстаріші писемні знахідки в Україні датують цим же самим періодом, але за давністю відводять першість петрогліфам (наскельні зображення), знайдених у Камяній могилі (пронтошумерські написи, схожі з тими, що знайдені у сучасному Іраку, на місці держави Ур). Малюнкам печери вік ще старіший - 22 - 14 тис. до н.е.

Трипільська культура виникла загадково і так само зникла. Існують різні теорії походження трипільців та їх подальшої долі.

2.3 Бронзовій вік та його місце в суспільному розвитку

Бронза - перший метал, створений людиною штучно (мідь олово, мишяк, свинець, сурма). Поява знарядь з бронзи суттєво прискорило виробництво, підвищило продуктивність праці то обороноздатність чи військову агресивність.

Бронзовий вік - це перший розподіл праці: скотарство і землеробство. Відбулися зміни і в соціально-економічному плані: патріархат замінив матріархат, на зміну родовій общині прийшла сусідська, а з нею диференціація власності - почалося розшарування суспільства за майновим станом.

У бронзовий вік зявляються перші держави на півдні України.

Повторення вивченого: Коли первісні люди почали заселяти територію України?

Заповніть таблицю і зробіть порівняння: Питання для порівняння Палеоліт Мезоліт Неоліт Бронзовий вік

Час 1 млн. - IX тис. до н.е. IX - VII тис. до н.е. VII - IV тис. до н.е. II - I тис. до н.е.

Знаряддя праці найпростіші складніші лук і стріли штучно-камяні бронза

Матеріали грубі камяні оброблений камінь шліфований і пиляний камінь бронза

Способи обробки матеріалів збиралися грубо оброблялися технічна обробка ливарництво, ковальство

Способи добування засобів життя збирання, мисливство, рибальство ті самі тваринництво виробництво благ ті самі на вищому рівні

Колективи, якими жили люди первісне стадо родова, общинна общинна, родова сусідська, общинна

Духовне життя фетишизм, тотемізм, анімізм тіж самі тіж самі Писемність

Література.

Світлична В.В. Історія України. - с. 11-14

Бойко О.Д. Історія України. - с. 9-22

Історія України. Частина І. YUOTUBE - 174:26 год, озвучка Б.Ступка. Відео.

3. Найдавніша історія України

3.1 Залізний вік: формування цивілізованого суспільства

Відкриття та поширення заліза започаткували нову еру в історії людства - залізну. На разі людство знаходиться на завершальному етапі залізного віку.

Перші залізні вироби сучасними людьми мали космічне походження і були виготовлені з уламків метеоритів ще у ІІІ - ІІ тис. до н.е. у Давньому Єгипті та Месопотамії (зокрема, у гробниці фараона Тутанхамона (1332 - 1323) знайдено кілька залізних предметів, оправлених у золото).

На території України перехід до залізного віку наприкінці ІІ тис. до н.е. - початку І тис. до н.е. значною мірою був зумовлений: зміною клімату, він став більш посушливим, і, як слідок, екологічною кризою;

міграцією населення з Азії, а наприкінці І тис. до н.е. - з Європи;

дефіцити міді та бронзових, здебільшого привозних, виробів;

розвиток місцевого залізорудного виробництва;

розрив старих економічних звязків.

Завдяки появі заліза суттєво зросла продуктивність праці, вперше людина змогла створювати додатковий продукт понад можливого мінімуму. Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від скотарства. Посилюються торгівельні звязки, класове розшарування родової общини і перетворення її в територіальну. Виникає воєнна еліта, розпочинаються перші великі завоювання: залізо стало знаряддям праці, а війна - ремеслом.

3.2 Історична доля Півдня України

Першим етнічним утворенням на території України, про яке залишилася згадка у писемних джерелах, були кіммерійці (IX - перша пол. VII ст. до н.е.). дані про народ кимрів-кобилодойців знаходять у поемі Гомера «Одисея», працях Геродота, Каллімаха, Страбона, ассирійський джерелах («Гамірра»).

Розселення кіммерійців - від р. Дон до р. Дністер та Кримський півострів. На північ від кіммерійців територія України була заселена племенами чорноліської культури, яких називають праславянами (Атлас 7 клас, стор. 4). Кіммерійці на території України першими навчилися добувати, виплавляти з болотної руди залізо. Кіммерійський вершник озброєний сокирою, булавою і мечем - грізний воїн тих часів. Кіммерійці першими відмовились від осілого скотарства і перейшли до кочового. Вчені вважають кіммерійців давньоіранськими племенами, генетично близьких до скитів (в літературі часто - скіфи), які у VII ст. до н.е. витіснили їх з території України у Передню Азію. Останні звістки про кіммерійців у давньому Єгипті - вони служили в охороні фараонів і, в тому числі, боронили Єгипет від скіфів, які створили у межиріччі Тигру та Євфрату державу Ішкузя (проіснувала 28 років).

Повернувшись у Причорноморські степи, скіфи частину місцевого етносу витіснили на північ, більшість підкорили та утворили політично консолідоване обєднання племен - Велику Скіфію, що проіснувала до ІІІ ст. до н.е. Вся Скіфія ділилася на дві частини: одну - складали мігруючі скіфи кочовики, що зайняли територію на схід від р. Дніпро, царські скіфи, що мігрували в Приазовї та Криму та скіфи-калліпіди, які жили біля давньогрецьких міст-колоній Ольвія і Тірас; другу - скіфи-землероби і скіфи-орачі (нащадки племен чорноліської культури) (див. Атлас 7 клас, стор.5 карта 2).

Наприкінці V ст. до н.е. у скіфів відбувся перехід патріархально-родового устрою до рабовласницького у формі «варварської демократії». Влада скіфського царя не була абсолютною і обмежувалась радою скіфських племен та народним збором усіх воїнів. Саме народні збори засудили до страти відомого царя Скіла (мати - еллінка), який став зраджувати скіфським звичаям і жити за зразком греків Ольвії.

У 513 - 512 р. до н.е. скіфи розгромили війська царя Дарія І, що дійшли аж до межиріччя річок Ворскли та Псел, та відтіснили їх за Дунай. Найбільшої могутності скіфи досягли у IV ст. до н.е. за царя Атея, який заключив союз з Македонією, якою правив тоді батько Олександра Великого Філіп ІІ. Та у 339 р. до н.е. царі посварилися, у битві загинув Атей - це був початок занепаду могутності скіфів. У ІІІ ст. до н.е. під тиском німецьких племен із північного заходу - готів, а зі сходу - сарматів територія Скіфії звузилася до нижнього русла берегів р. Дніпро і Півдня Криму. Ця Скіфія одержала назву Мала Скіфія, що у війнах з готами, сарматами, таврами і греками проіснувала до ІІІ ст. н.е. Залишки скіфської культури - це безцінний культурний спадок. На жаль, більшість з них назавжди втрачені: розкрадання курганів, розтягнення по колекціях або переплавлені на інші речі.

У ІІІ ст. до н.е. в поволзько-приуральских степах сформувався потужний союз племен савроматів (сарматів) - від іранського сафомат - оперезаний мечем. Сармати поширили свою владу від Приуралля до Румунії та Угорщини. Найпотужнішим племям у сарматському союзі були роксолани, які вели загарбницькі війни. Роксолани жили родо-племенним устроєм, хоча знали майнову диференціацію. Важливе місце у них посідала жінка, як у часи матріархату (звідси амазонки та оповіді про них). У І ст. н.е. у сарматському союзі утверджується влада іранського племені аланів. Відомі їх походи в Малу та Передню Азії. Алани успішно боролися з готами та герулами, але не встояли перед гунами у 372 р., які вторглися у Причорноморя зі Сходу на чолі союзу тюрсько-фінно-угорських племен. Залишки аланів є на Північному Кавказі, а також в Іспанії, Франції, Північній Африці і навіть на Британських островах. На території України алани із залишками аварів та болгар у VII ст. увійшли в союз хазарських племен, які утворили у пониззі р. Ітиль (Волга) державу під назвою Хазарський каганат. У Х ст. Хазарський каганат розгромив київський князь Святослав.

У 375 р. н.е. гунни розгромили готів, які вели змагання з ранньословянським союзом на чолі з антами. Анти з середини V ст. (після смерті гунського царя Аттіли у 453 р. та занепаду гунського союзу) утвердилися в середньому Подніпровї. На заході з антами межували словянські племена під назвою склавини (Атлас 7 клас, стор. 5). У 602 р. антський союз розпався під ударами аварів та болгар.

3.3 Антична колонізація Північного Причорноморя

VIII - кінець VI ст. до н.е. - це період «Великої грецької колонізації», одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорноморя. Вихідцями з Греції, головним чином з міст Малої Азії Мілет, Гераклея Понтійська, Ефес, були засновані у Причорноморї міста-держави Ольвія (спочатку на острові Березань або лейтенанта О. Шмідта, а потім у гирлі р. Бог (Південний Буг), Тіра (у гирлі р. Дністер), Феодосія, Херсонес (поблизу Севастополя), Пантікапей (сучасна Керч) - VII ст. до н.е.

Грецькі міста-держави за формою правління були демократіями (Ольвія, Херсонес), або рабовласницькими аристократіями - Пантікапей, який у V ст. до н.е. став столицею Боспорського царства. Боспорське царство було могутнім утворенням аж до ІІ ст. до н.е. Існує думка, що поход Олександра Великого насправді був походом Боспорських царів проти перського царя Дарія ІІІ, а Олександр Македонський був співучасником і союзником (основа думки на тому, що з Олександром було ледь більше 1 тисячі греків та македонців).

У 107 р. до н.е. в Боспорському царстві сталося повстання на чолі зі скіфом Савмаком. Це повстання було згубним для держави, вона занепала і увійшла до складу Понтійського царства (Мала Азія, тепер Туреччина). Найбільшої могутності Понтійське царство досягло за часів царя Мітрідата VI Євпатора у І ст. до н.е. Війни Мітрідата з Римом 89-63 р. до н.е. стали поворотним моментом в історії Причорноморя. Після поразки Мітрідата від Л.К. Сулли, грецькі міста-держави попадають під вплив Римської імперії, а у IV столітті стали жертвою гунського погрому. З V ст. Північне Причорноморя стало підконтрольне Візантії.

Вчені приділяють велику увагу впливу міст-держав на розвиток суспільно-економічних відносин людей Півдня України, формування унікальної культури як суміш еллінської, скіфо-сарматської та варварської. Особливо це проявляється у мистецтві і літературі, а також господарській та політичній сферах. Та найбільше значення грецьких міст-держав Північного Причорноморя заклечається у поширенні цивілізації на значній території сучасної України, створення своєрідного культурного містка між Візантією і Руссю, формування словянської культури.

Повторення вивченого.

Як змінилося життя людей на території України у залізний вік?

Назвіть народи, які заселяли Південь України у давні часи.

Визначте причини заснування і причини загибелі античних міст-держав у Північному Причорноморї.

IV Література.

Світлична В.В. Історія України. - с. 15-21.

Бойко О.Д. Історія України. - с. 22-31.

Історія України. Частина І. - YOUTUBE - 174:26 год, серії 1-4. Озвучка Б.Ступка. Відео.

Історія України. Частина ІІ. - YOUTUBE - 174:26 год, серії 1-4. Озвучка Б.Ступка. Відео.

4. Найдавніша історія України

4.1 Походження словян

Історія походження східних словян має ще багато білих плям, тобто невідомих сторінок. Вітчизняні історики, їх колеги на Сході і Заході, Півночі і Півдні Євразійського континенту у своїй більшості схиляються до думки, що словяни є корінним (автохтонним) населенням Європи, мають індоєвропейське походження. Як приклад: в українській мові, яка виникла на терені історичного розселення словян у Східній Європі, знаходять до 50% слів іранського та праіранського походження (парфянського) (див. К.Тищенко. Три пласти української мови).

Перші письмові згадки про словян під іменем венеди зустрічаються у римських істориків І-ІІ ст. н.е. - Плінія, Тацита, Птолемея. Племена венедів тоді заселяли територію від р. Дніпро до р. Вісла (див. Атлас 7 клас, стор 4.3).

У II-VII ст. н.е. - в період Великого переселення народів - словяни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті словянський етнос розпався на три гілки: Західні словяни (поляки, чехи, словаки, лужицькі серби);

Південні словяни (серби, хорвати, словенці, боснійці, сучасні македонці, чорногорці). Називати болгар словянами є помилкою. Так само слід вважати угорців не європейським автохтонним народом, а союзом фіно-угорських та тюркомовних племен, що обєднавшись у басейні р Дніпро (м. Дніпропетровськ) у ІХ столітті проникли по р. Дунай у колишню римську провінцію Панонія, розгромили там залишки Аварського каганату і створили власну державу. Першим каганом, а згодом королем угорців, був Іштван Арпад.

Східні словяни ()росіяни, українці, білоруси). Тут слід памятати, що у процесі розселення на Схід словяни зазнавали етнічного і культурного впливу фінських, угорських, тюркських та сибірських народів - це росіяни. Просування словян на Південь вело до зєднання з етносами, що панували на Півдні України та їх залишками: іранські, тюркські, німецькі племена, греків і римлян, болгар і хозар - це українці. Отже, найбільше словянських генів збереглося у білорусів, які теж зазнали впливу іноземних племен, в основному німців, балтів і скандинавів.

4.2 Утворення Київського князівства

Існує кілька теорій виникнення держави під назвою Київське князівство або Куявія. Одна з них, а саме українського історика кінця ХІХ - початку ХХ ст. М.С. Грушевського, тримається позиції про спорідненість Київського князівства з праславянським державним утворенням антів (ІІ ст. - 602 р. н.е.), які панували близько чотирьох століть у середньому Подніпровї. Їх сусідами на півночі були балтські та фіно-угорські племена, на заході - етнічно близькі склавини, на сході - угри, праболгари та інші тюркомовні племена, а на півдні - готи, гуни, авари, залишки сарматів, греки, а з V ст. н.е. Візантійська імперія.

У 602 році н.е. антський союз розпався під ударами аварів, за якими територія проживання антів стала місцем міграції різних народів: аланів, болгар, хозар та найбільше з північно-західного напрямку - словяни (див. Атлас 7 клас, стор.6.1).

Першим вітчизняним літописом, що дійшов до наших часів і у якому описується розселення словян на території України є «Повєсть временних лєт» (ХІІ ст. приписують цей твір монаху Нестору. Кінцева дата «повєсті» - 1111 рік). У ній ми знаходимо, що до ІХ століття територія сучасної України була заселена племенами полян, древлян, сіверян, радимичів, дреговичів, волинян, хорватів, уличів і тиверців. Тут слід зазначити, що етнічний склад цих словянських племен був неоднорідний. Наприклад, у полян прослідковується звязок з норманськими племенами, спадкоємцями вікінгів, а у сіверян - з іранськими, у тиверців і уличів - з греко-скіфськими та тюркськими племенами (див. Атлас 7 клас, стор.7.2).

До початку ІХ століття найбільшого розвитку досягло племя полян з адміністративним центром у м. Київ на р. Дніпро (Данапрь - готське). Історичні джерела підтверджують дату заснування Києва у кінці V - на початку VI ст. н.е. За легендою Київ заснували князь Кий, його брати Щек і Хорів і сестра Либідь. Скоріше за все, це були представники кількох народів, що обєдналися у державне утворення під назвою Куявія. Першими князями київськими, що про них маємо письмові підтвердження, були Дір і Аскольд, яки правили у 30-50-х роках ІХ ст. до 882 року (Дір - мабуть представляв місцеві народи, а Аскольд - зайдів - варягів або вікінгів).

4.3 Утворення Давньої Русі

Термін «руська земля» має раніше походження за час утворення держави Русь з центром у Києві. Тут існує кілька теорій: Російська - від племен полян, що жили уздовж р. Рось, яких буцімто називали росами;

Фінсько-шведська або норманська, але насправді більше грецька. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у Х ст. так називав завойовників з Півночі, що через Чорне море нападали на землі імперії та її столицю Константинопіль (Стамбул - турецьке місто пізніше). Слово «русий» на давньогрецькій означає рудий. З письмових джерел, а конкретно з літопису Нестора термін «Руська земля» утвердився з часів Діра і Аскольда.

У 882 році новгородський князь Олег із сином варяжського князя Рюріка з Упсали (Швеція) Інгваром (Ігорем) підступно убив Аскольда і ще 70 старійшин родів, що входили у Київське князівство, та обєднав два князівства в одну державу під назвою Русь (у російській офіційній історіографії - Київська Русь). Таким чином, у склад держави Русь увійшли нові племена північно-східної Європи, переважно фіно-угорського походження. В принципі, можна стверджувати, що «корінним населенням» Русі стали племена, які походили від словян, фіно-угорців та балтійських народів, а також залишків іранських та тюркських племен.

Повторення вивченого: Яка територія на думку більшості вчених є батьківщиною словян?

Які східноєвропейські племена дали початок державному утворенню під назвою Русь?

Які ви знаєте теорії походження назви (топоніма) Русь?

Література: Світлична В.В. Історія України. - с. 21-27.

Бойко О.Д. Історія України. - с. 40-43.

Атлас з Історії України за 7 клас.

Історія України. Частина ІІ. - YOUTUBE - 174:26 год, серії 5-9. Озвучка Б.Ступка. Відео.

V.Експрес-тест до теми: Знаряддя праці та зброя у залізний вік виготовлялися в основному з: Бронза;

Залізо;

Сплави.

Першими, хто виробляв знаряддя із заліза були: Кимри;

Скити;

Сафонати.

Війна стала ремеслом вже у: Бронзовий вік;

Залізний вік.

Перші державні утворення на території України засновані: Кимри;

Скити;

Греки.

Назвіть перших праславян у І тис. до н.е. за культурним ареалом: Трипільська культура;

Чорноліська культура;

Грецькі культури.

Як називали племена від р. Дніпро до р. Одер, з яких утворилися словянські народи: Скіфи-орачі;

Венеди;

Склавини.

Перше праславянське державне утворення заснували: Склавини;

Готи;

Анти.

Як називалося перше князівство, що утворилося навколо Києва у VII - IX ст..: Валахія;

Славія;

Куявія.

Назвіть останнього правителя князівства Куявія: Дір;

Аскольд;

Олег.

У якому році відбулося обєднання Славії та Куявії: 602 р. н.

882 р. н.

912 р. н.

5. Утворення і розвиток держави Київська Русь

5.1 Головні теорії походження Давньої (Київської) Русі

В історичній науці склалося декілька теорій щодо утворення Київської Русі: Норманська теорія (найбільше прихильників): вирішальна роль в утворенні Давньоруської держави відіграли варяги (нормани, вікінги). Вони обєднали під собою племена Подніпровя (засновники теорії - німецькі філософи Г. Байєр та Г. Міллер, XVIII ст. Росія).

Теорія природно-історичного (автохтонного) походження Давньоруської держави (сповідують українські історики М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Багалій, а також ряд російських, серед яких Б. Рибаков): процес державотворення у словян розпочався ще до приходу варягів, наприклад Антський союз. Варяги мали за мету підпорядкувати лише дніпровський торгівельний шлях, названий «із варяг в греки», описаний Нестором-літописцем. Отже, варяги були зацікавлені лише в тимчасовому союзі з місцевими словянськими племенами, але були втягнуті в процеси державотворення, що відбуваються у суспільствах з формуванням класів (соціальної нерівності). Хозарська теорія: поляни, як осередок Русі, не були словянами, вони походили з Хозарського каганату. Поляни були київською гілкою Хозарського каганату, звідти родом і князь Кий. Ця теорія не знаходить підтвердження у археологів, які рідко зустрічають памятки хозарської (салтово-маяцької) культури.

5.2 Устрій Київської Русі

Київську Русь характеризують як ранньофеодальну державу. Розглянемо економічну, соціальну, політичну та етнічну складову Давньої Русі.

Економічна: Землеробство - провідна галузь, практикувалася 2- та 3-пільна система. Сіяли жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес а також бобові та городину. Знаряддя: рало, плуг, соха;

Скотарство - головним чином в степовій зоні. Розводили рогату худобу, коней, свиней, кіз, птахів;

Ремесло - близько 60 спеціальностей: чорна металургія, гончарство, ткацтво, деревообробка, тощо;

Торгівля - як внутрішня, так і зовнішня. Експорт: хліб, худоба, сіль, хутро, пенька, мед, ремісничі вироби. Грошова одиниця: кун, срібло, гривня, карбованець.

Соціальна структура: Князі, бояри, князівські дружинники;

Селянство (смерди), які поділялися на вільних і самостійних та залежних від бояр і князів (частково вільні);

Холопи або раби - як правило з полонених або «соплемінників» проданих в рабство за борги чи злочин. Раби працювали в основному по домашньому господарстві.

Міщанство - близько 15% населення Русі. Найбільшими містами були Київ (близько 50 тис. чол.) і Новгород (близько 30 тис. чол.), Чернігів, Бєлгород. Смоленськ, Вишгород, Любеч.

Духовенство - сформувалося з прийняттям християнства.

Форма правління: Давня Русь була ранньофеодальною монархією: Київський князь зосереджував адміністративну, воєнну, судову владу, а також воєнну справу через власних дружинників, пізніше воєвод. Йому підпорядковувалися удільні князі, як правило близькі і далекі родичі. Важливе місце в правлінні займала Боярська рада і Народне Віче (збори), особливо коли влада Київського князя слабшала.

Територіально-політичний устрій. Давня Русь, навіть у самий свій розвиток (ХІ-ХІІ ст.) не була єдиною і монолітною державою. Вона складалася приблизно з 15 удільних князівств, що в основному жили власним, часто самобутнім життям, сплачуючи данину князю Київському. Історики називають Русь конфедерацією або співдружністю князів. У 988р. Володимир Великий замінив удільних місцевих князів своїми синами (12) і вірними боярами.

5.3 Утвердження християнства

Християнство на Русь проникло давно. Першість тут належить біблійному Андрію Первозванному - апостолу Христа. Християнські родини і селища засновувались ще за часів Аскольда. Частина істориків називає більш ранні часи: від четвертого Папи Римського Клима, що закінчив життя у Херсонесі у ІІ- поч. ІІІ століттях, до Антського союзу, який набув силу наприкінці VI ст., межував з візантійськими територіями. Багато зусиль поширенню християнства віддала княгиня Ольга, дружина Київського князя Ігоря (Інгвара): 912-945рр. Остаточно християнство стало офіційною релігією після хрещення 988 р. князя Володимира, яке відбулося у Херсонесі (у 2013 році відзначають 1025 річчя цієї події).

Довідка. Володимир, князь Київський, як і його батько Святослав, спочатку правління переслідував християн. Особливо відзначився його дружинник з варяг Нікітич Добриня (може дядько Володимира). Після хрещення Русі, той самий Добриня силою заганяв цілі села та міста у річки та примусово навертав «поганців» у християни. Володимир у виборі релігії враховував візантійську модель: імператор був водночас і верховним понтифіком (священником).

Повторення вивченого

За яких обставин утворилася Давньоруська держава під назвою Київська Русь?

Яка теорія походження Київської Русі здається вам більш аргументованою? Чому?

Назвіть основні складові устрою Київської Русі.

Оцініть значення запровадження на русі християнства.

Література: Світлична В.В. Історія України - ст. 30-33.

Бойко О.Д. Історія України - ст. 40-44; 64-70.

Історія України, частина І, YOUTUBE, відео. Серії 10-11.

6. Утворення і розвиток держави Київська Русь

6.1 Історичний розвиток Київської Русі

І період: територіального зростання Русі і поступової консолідації держави

Упродовж І періоду держави Київська Русь, починаючи від правління Олега з малолітнім князем Ігорем, відбулося обєднання словянських а також фіно-угорських племен на півночі, уличів та тиверців на півдні у одну велику державу на чолі з київським князем. Олег здійснив ряд походів на південь проти Візантії (866, 907 рр.) та на схід проти Хозар (909-910 рр.), проти Хозар та їх Прикаспійських союзників у 912 р. Походи були на той час успішними. Русь одержала можливість торгівлі на самих потужних ринках Малої та Середньої Азії. Разом з тим, ослаблення Хозар відкрило шлях новій загрозі зі Сходу - печенігам та їх етнічно близьким тюркським народам. Сам Олег у 912 році покинув Русь, а не помер як у повісті Нестора-літописця, та переїхав доживати у маєтку, що отримав у спадщину десь у Данії.

Князь Ігор продовжував політику «збирання земель», розширення впливовості Русі, але загинув у 945 році від древлян у м. Іскоростень (не пробачили та й не могли витримати сплати данини понад встановленого). Поки підростав малолітній князь Святослав, країною правила дружина Ігоря, княгиня Ольга. При ній була проведена перша реформа на Русі - податкова, створені осередки центральної влади київського князя на місцях («погости»). Ольга першою з князів прийняла християнство, почала налагоджувати мирні звязки з Візантією. Невдала спроба Ольги ввести на Русі християнство стала причиною політичного перевороту - прихильники язичництва «посадили на стіл» князя Святослава (964-972 рр.) (Див. Атлас 7кл., ст. 9)

Святослав провів кілька вдалих походів на схід. Протягом 964-966 рр. підкорив вятичів, переміг волжських булгар, розгромив хозарів, обклав даниною племена Північного Кавказу. Водночас Святослав відкрив шлях на Русь кочовикам Східної та центральної Азії. У 968 році Святослав виступив у похід на південь проти Візантії: цей похід був успішним, але Святослав змушений був вернутися у Київ, щоб дати відсіч печенігам. Наступного року, залишивши синів правити: Ярополка у Києві, Олега - Іскоростені, а Володимира у Новгороді, Святослав пішов у похід проти Болгарії, а звідти на Візантію, але потерпів поразку під Адріанополем від імператора Цимісхія, з яким у 971 році у м. Доростолі підписав мирну угоду. Повертаючись додому у 972 році Святослав попав у засідку печенігів на дніпровських порогах (о. Хортиця), де й загинув. Печенізький хан Куря наказав зробити чашу з черепа князя.

ІІ період: піднесення і розвиток Київської Русі

По смерті Святослава розпочалася боротьба за владу між його синами, яку виграв

Володимир - київський князь у 980-1015 рр. Князь Володимир розширив володіння Русі на півночі - до Онезького озера; на півдні - до верхів р. Дон, р. Рось і Південного Бугу; на сході - до межиріччя р. Волга і р. Оки; на заході - до р. Дністер, Карпат і р. Західний Буг. Русь простягнулася на території загальною площею 800 тис. км2. Це була найбільша держава у Європі.

Володимир провів три значні реформи: Адміністративну: посадив на удільні князювання синів (12), родичів та близьких дружинників, встановив спадковість влади;

Військову: заснував регулярне військо з власників земель і тим самим заснував феодальне землеволодіння. Ця реформа укріпляла кордони Русі та послабила роль Боярської Ради;

Релігійну: ввів християнство на Русі;

Розпочав правову реформу: запровадив зведення законів усного права «Устав земляний», що ліг в основу «Правди Ярослава» (1016 р.) - збірки юридичних норм, введених у дію сином Ярославом (1019-1054 рр.), прозваного Мудрим.

Грошову: ввів монету із золота

По смерті Володимира Великого у 1015 році розпочалася боротьба за владу між його синами у якій переміг Ярослав і став князем у Києві з 1019 року, але повноправним князем став лише по смерті брата Мстислава (1036 р.), Чернігівського князя. Період правління Ярослава - це час найвищого розвитку Русі. За часів Ярослава Мудрого запроваджено збірку законів «Руська правда», засновано Києво-Печерську лавру, збудовано багато церков, в т.ч. Софію Київську, зведену на честь перемоги над печенігами у 1036 році. Важливе місце приділяв Ярослав Мудрий зовнішнім звязкам, а саме розвитку дружніх стосунків з сусідами, особливо у Європі.

ІІІ період: політичного ослаблення Київської Русі

По смерті Ярослава Мудрого правління перейшло до його синів - Тріумвірату: Ізяслава, Святослава і Всеволода, який розпався після поразки від половців у битві над р. Альта у 1068 році під Переяславом (Див. Атлас 7 кл., ст..11). Розпочався період міжусобної боротьби. Спробою припинити війни був зїзд князів у Любечі у 1097 році, але лише на деякий час. Нове обєднання Русі на чолі з київським князем сталося за князівства Володимира Всеволодовича, прозваного Мономахом (1113-1125 рр.). «Шапка Мономаха» - це перша «корона» царської влади. Князь Володимир Мономах не лише зміцнив владу у країні, відновив стабільність, а й наніс кілька нищівних ударів половцям.

Політику батька продовжив його син Мстислав (1125-1132 рр.). По його смерті Русь розпалася на окремі землі (Див. Атлас 7 кл., ст..11) - централізована форма держаної влади змінилася на поліцентричну.

IV період: занепад Київської Русі

Після розпаду Київської Русі найбільш помітна роль у політичному житті належала Новгородській землі, Полоцькому, Смоленському, Володимиро-Суздальському, Чернігівському, Переяславському, Волинському та Галицькому князівствам. На початку ХІІІ століття по впливовості на перші місця вийшли Новгород (республіка), який все більше вписувався у європейське життя, Волинське і Галицьке князівства та Ростово-Суздальське. Останні, починаючи з середини ХІІ століття вели боротьбу за київський престол, не раз його грабуючи. Останнє пограбування східноруські князі здійснили на чолі з Андрієм Боголюбським, сином Юрія Долгорукова (Чернігівський князь, засновник Москви). Андрій Боголюбський вивіз з Києва усі раритети князівської влади, церковні реліквії, приймав участь у хрестових походах, пізніше вів боротьбу з орденом тамплієрів.

У 1223 році відбулася битва між малочисленим (до 30 тис.) монгольським військом і багатотисячним (до 100 тис.) військом князів на р. Калка (Кальміус) у Приазовї. Недовіра князів, бажання ослабити один одного стало причиною розгрому руського війська, частина князів загинула. Найбільшу стійкість проявили загони Галицько-Волинського князя Данила, який у 1238 році розпочав новий процес консолідації Русі, поставивши у Києві свого воєводу. Проте цього не сталося - на Русь йшла монголо-татарська навала. Протягом 1237-1239 рр. була завойована Східна Русь. 7 грудня 1240 року монголи захопили Київ і рушили на захід, пройшли галицько-волинські землі, руйнуючи все на шляху, вдерлися у Європу і дійшли до самого Адріатичного моря. Тут монгольський хан Батий зупинився і рушив назад на Схід. У пониззі Волги монголо-татари заснували державу Золота Орда із столицею у м. Сарай. Руські землі не входили до складу Золотої Орди, але платили данину, князі на престол сходили лише з дозволу ханів Золотої Орди (ярлик). На території руських князівств були розміщені ставки наглядачів (смотрящих) - баскаків, які також збирали данину та проводили акції терору проти непокірних. Давньоруський період в історії України закінчився. Щодо монголо-татарського іга існує дві протилежні думки: 1) іга не було, а був союз Східної Русі з Ордою (Гумільов, Васильєв та ін); 2) іго було і принесло занепад розвитку словянських народів: росіян, українців, білорусів.

6.2 Історичне значення Київської Русі

Вперше були обєднані усі східноєвропейські племена в одну державу;

Розпочато формування державності у багатьох несловянських племен (угро-фінів, які у 1001 році створили королівство Угорщина у середньому Подунайї), балтських племен (литовців) тощо;

Підняла авторитет східних словян;

Сприяла формуванню у східних словян більш прогресивних соціально-економічних структур, культури;

Захистила Європу від кочових орд зі Сходу;

Дала початок трьом сучасним народам - українському, російському, білоруському.

Повторення вивченого: Назвіть основні періоди політичної історії Київської Русі.

Оцініть реформи Київського князя Володимира Великого.

Доведіть, що за часів князя Ярослава Мудрого Київська Русь досягла найбільшого розквіту.

Назвіть причини занепаду Київської Русі.

Визначте історичне значення Київської Русі.

Література: Світлична В.В. «Історія України» - ст. 33-39;

Бойко О.Д. «Історія України» - ст. 43-64

Історія України. Частина І. YOUTUBE. Відео

Експрес-тест: Новоутворена держава Київська Русь включала у свої кордони племена: Словян;

Ільменські племена;

Різні етноси, але в основі були словяни.

Перші військові походи князь Олег провів проти: Сусідів полян;

Візантії;

Хозарії.

Перші військові походи за межі