Повторність злочинів в окремих пам"ятках права, що діяли на території України у дорадянський період - Статья

ПОВТОРНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ В ОКРЕМИХ ПАМЯТКАХ ПРАВА, ЩО ДІЯЛИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ДОРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОДМета дослідження - провести історичний та порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства тих державних утворень, які існували на території сучасної України, з метою визначення особливостей регламентації інституту множинності злочинів в цілому та їх повторності зокрема. Оглянувши Академічний список [7] та ще декілька доступних списків (Синодальний, Пушкінський, Троїцький, Карамзінський) [7], автор погоджується з думкою російського криміналіста Філімонова В.Д., який, вивчаючи питання відповідальності за рецидив злочинів, дійшов висновку, що "Руська правда" відобразила той етап розвитку руської державності і права, який ще не дозволяє говорити про рецидив або будь-яку іншу форму множинності злочинів [5, с. Якщо в Литовському Статуті 1529 року про повторення злочину не йдеться, то у подальших редакціях відповідне положення зявляється і зберігається: "А хто бы што украл на дворе господарским, што бы стояло меньше полукопья, которая бы реч не о шію пришла, а то бы на него переведено або вынято, таковому мают ушы обрезати." ["Якщо особа вчинила крадіжку на княжому дворі майна, яке б коштувало менше півкопи грошей,... на неї буде вказано і в неї буде знайдено, - винній особі мають бути відрізані вуха."]. А потомъ естьли бы еще што вкралъ, бы тежъ краденая речъ и десети грошей не стояла; тогды вжо горломъ маеть быти каранъ." ["Якщо особа вчинила крадіжку на княжому дворі майна, яке б коштувало менше півкопи грошей,... на неї буде вказано або в неї буде знайдено, - винній особі мають бути відрізані вуха. "Тежъ, хто бы на дворе нашомъ, г [о]с [по]д [а]рскомъ, што вкралъ, а то бы стало меншъ двохъ коп грошей, а шла бы тая речъ не о горло, и правомъ бы то на него переведено албо лицо вынято, таковому мають ухо одно урезати, а потомъ естли бы што вкралъ, бы тежъ краденая речъ и десети грошей не стояла, тогды вжо горлом маеть быти каранъ, вед же и в тотъ часъ за слушнымъ поконан [ь]емъ правнымъ." ["Якщо особа вчинила крадіжку на княжому дворі майна, яке б коштувало менше двох коп грошей,... на неї буде вказано або в неї буде знайдено, - винній особі має бути відрізане одне вухо.Повторенням злочину визнавалося його вчинення особою вдруге або втретє після того, як вона була покарана за такий самий злочин. Повторенням злочину визнавалося вчинення як такого самого, так і іншого злочину після суду та покарання за перший злочин або, якщо вживати сучасну термінологію - після звільнення особи від кримінальної відповідальності за перший злочин на підставі акту амністії чи помилування. Посилення караності за повторне вчинення (повторення) злочину передбачалось у окремій нормі Загальної частини Уложення 1845 р. "Про сукупність і про повторення" дав загальне визначення повторенню злочинних діянь (і злочинів, і проступків).

1. Перша згадка про повторність злочинів на території сучасної України відноситься до ХУ ст. За повторне вчинення крадіжки "Судебником" Казимира IV (1468 р.) передбачено смертну кару.

2. Литовські Статути та "Права, за якими судиться малоросійський народ" зберегли тенденцію врахування повторності перш за все як обставини, що посилює караність повторного злочину. Прикладом є норми, які передбачали посилення покарання за повторне вчинення крадіжки.

3. Перша спроба нормативно визначити повторність злочинів мала місце у Зводі законів Російської імперії 1832 р. Повторенням злочину визнавалося його вчинення особою вдруге або втретє після того, як вона була покарана за такий самий злочин. За повторення злочинів міра покарання посилювалася, однак призначалася на розсуд судді, якщо лише не існувало з цього приводу якої-небудь прямої вказівки.

4. Уложення 1845 р. сформулювало повторність (повторення злочину) досить широко. Повторенням злочину визнавалося вчинення як такого самого, так і іншого злочину після суду та покарання за перший злочин або, якщо вживати сучасну термінологію - після звільнення особи від кримінальної відповідальності за перший злочин на підставі акту амністії чи помилування. Посилення караності за повторне вчинення (повторення) злочину передбачалось у окремій нормі Загальної частини Уложення 1845 р. Крім того, в деяких нормах його Особливої частини зявилося поняття "промисел".

5. Діючий певний час поряд з Уложенням 1845 р. Статут про покарання, що накладаються мировими суддями 1864 р., повторення злочинних діянь (проступків) визначав по-іншому. По-перше, проступок мав бути або тим самим, або однорідним. По-друге, проступок міг бути визнаним повторним у разі його вчинення до закінчення одного року після призначення покарання.

6. Закон 1892 р. "Про сукупність і про повторення" дав загальне визначення повторенню злочинних діянь (і злочинів, і проступків). Повторенням визнавалося вчинення одного і того ж або однорідного злочинного діяння після відбування покарання за попереднє злочинне діяння або після помилування винного за скоєне діяння.

7. Кримінальне Уложення 1903 р., яке повністю в дію введене так і не було, відмовилось від попередньої практики використання дефініцій при визначенні окремих різновидів множинності злочинів, зокрема, "повторення злочинних діянь". Водночас даним документом було визначено коло обставин, що посилюють відповідальність у звязку з вчиненням особою кількох злочинів, при цьому їх кримінально-правовий зміст наблизився до сучасного розуміння сукупності, повторності та рецидиву злочинів.

8. Таким чином, загальні тенденції законодавчої регламентації повторності злочинів в основних памятках права дорадянського періоду, що повністю чи частково діяли на території сучасної України, полягають у наступному: а) в усіх памятках повторне вчинення злочину розглядалось як обставина, яка посилює його караність;

б) поступово - з розвитком науки кримінального права та законодавчої техніки - повторність злочинів (повторення злочину) виокремлюється серед інших різновидів їх множинності і набуває конкретного формально-визначеного змісту; при цьому відбувається подальша диференціація кримінально-правових наслідків повторності злочинів;

в) у кінці ХІХ - на початку ХХ століття були виділені окремі прояви (різновиди) повторності злочинів, а їх кримінально-правовий зміст у своїх основних характеристиках наблизився до нормативного визначення повторності та рецидиву злочинів у КК України 2001 р.

Бібліографічний список

1. Первый или Старый Литовский Статут // Временник Общества истории и древностей Российских. Кн. 18. - 1854. - С. 2-106.

2. Статут Вялікага княства Літоускага 1566 года. За виданням 1855 року. - Мінск, 2002. - С. 35-263.

3. Статут Вялікага княства Літоускага 1588. Тэксты. Даведнік. Каментарьіі. - Мн., 1989. http://litopys.org.ua; http://starbel.narod.ru.

4. Егоров С.А. Уложение 1903 года - не кодекс минувшей эпохи / С.А. Егоров. // Новая правовая мысль. - 2003. - №1. - С. 77-81.

5. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). - К.: Выща шк. 1990.

6. Маложон О.І. Роль та значення Статутів Казимира для Литовсько- Руської держави. http://www.rusnauka.com.

7. Руська правда (тексти на основі 7 списків та 5 редакцій) /Під ред. проф. Серафима Юшкова. - Київ: Видавництво НАН України. 1935. - http://litopys.org.ua/yushkov/.

8. Таганцев Н.С. О повторении преступлений: Исследование, - СПБ., 1867. - С. 43.

9. Таганцев Н.С. Уголовное право (Общая часть). Часть 2. По изданию 1902 года. - 2003. http://www.allpravo.ru.

10. http://litopys.org.ua.

11. Прохоров В.С. Николай Степанович Таганцев / В.С. Прохоров. // Правоведение. - 1993. - № 4. - С. 63-65.

12. Уголовное уложение. Высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. - С. -Петрбургъ. Сенатская типографія. 1903. - С. 1-144. http://www.twirpx.com/FIIE/234494/.

Размещено на .ru