Епідеміологічні аспекти повторних гострих порушень мозкового кровообігу, передумови і фактори ризику їх виникнення, до яких віднесено атеросклероз, цукровий діабет, стенозуючі процеси у магістральних судинах голови та ураження лівого каротидного басейну.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: кандидат медичних наук, Московко Сергій Петрович, Вінницький державний медичний університет ім. Пирогова МОЗ України, доцент кафедри нервових хвороб з курсом нейрохірургії та медичної генетики Офіційні опоненти: доктор медичних наук, Міщенко Тамара Сергіївна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, керівник відділу судинної патології головного мозку та функціональної нейрохірургії доктор медичних наук, професор Ярош Олександр Олександрович, Українська військова медична академія МО України, професор кафедри військової терапії, циклу неврології Захист відбудеться “17 ”січня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.В Україні щорічно реєструється 110-125 тисяч інсультів (Віничук С.М., 1999), а смертність від цереброваскулярних захворювань займає друге місце, випереджаючи смертність від онкологічних захворювань. Протягом першого місяця з моменту розвитку інсульта помирає 25 - 32%, а до кінця року - ще 12 - 15% хворих (Случек С. с соавт., 1997; Terent Велика медико-соціальна значущість проблеми судинних захворювань мозку стимулювала швидкий розвиток ангіоневрології, чому сприяло впровадження нових методів нейровізуалізації структур та судин головного мозку і розроблення теоретичних засад і уявлень про механізми формування інсультних вогнищ, причини і фактори ризику гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК), процеси, що безпосередньо відповідальні за пошкодження мозкової речовини (Верещагин Н.В. с соавт., 1997; Ворлоу Ч. с соавт., 1998). Очевидна недостатність уваги, що приділяється повторним гострим порушенням мозкового кровообігу і невирішеність насамперед клінічних питань, роблять актуальним вивчення цієї проблеми. Визначити стан церебральної гемодинаміки за даними морфологічного і допплерографічного досліджень у хворих з першим в житті і повторними гострими порушеннями мозкового кровообігу.Аналогічні показники для хворих з першим в житті інсультом становили 60,5 8,8 і 62,8 10,3 років відповідно. У 38 хворих основної групи (42,2%) проміжок часу від першого інсульту до нинішнього був у межах одного року (у 14 хворих - у межах місяця), у 13 (14,4%) - від року до двох, у 15 (16,7%) - від двох до пяти років, у 16 (17,8%) - від пяти до десяти і у 7 хворих (7,8%) - більше 10 років. Ретроспективне застосування цих шкал для визначення наслідків попереднього ГПМК у хворих з повторними порушеннями дозволяло порівнювати зростання дефіциту після повторного епізоду, а також допомагало в диференціації генезу окремих неврологічних ознак, зокрема - час їх появи у хворого ("старі" та "нові" симптоми). З метою проведення клініко-анатомічних співставлень вивчались дані патоморфологічного дослідження мозку 84 хворих, що померли в гострому періоді мозкового інсульту (62 випадки першого в житті порушення і 22 випадки повторних ГПМК). Середній щорічний рівень смертності від інсульту складав 35,6%, але з 408 хворих (46,4%), що були госпіталізовані, померли 108 (26,5%), в той час як з 471 пацієнтів (53,6%), яких лікували вдома, померли 232 (49,3%).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, які полягають у визначенні особливостей клінічного перебігу, факторів ризику, структурних змін головного мозку та церебральной гемодинаміки у хворих з повторними порушеннями мозкового кровообігу. Найбільший ризик повторного інсульту зберігається протягом року після першого в житті епізода (42,2% хворих), на другому році він відчутно знижується (14,4% хворих) і в наступні три роки зберігається приблизно на одному рівні (близько 5,5% хворих на рік). Ризик повторного порушення для хворих, що перенесли ГПМК, значно перевищує популяційний ризик інсульту взагалі (23,3 випадки на 10000 населення для регіону дослідження). Клінічний перебіг гострого періоду повторного мозкового інсульту має низку особливостей порівняно з первинним ГПМК: більш повільний розвиток симптомів, ригідна динаміка стану і розладів свідомості в першу добу та їх короткочасне погіршення в цей період, наявність стійких двосторонніх провідникових та псевдобульбарних симптомів. Для останнього типу характерним є переважання чоловічої статі (64,3% проти 48,9%), більша частота двосторонніх неврологічних симптомів (66,7% проти 29,8%), але нижча спадкова обтяженість з інсульту, гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця (31,8% проти 57,4%) порівняно з повторними порушеннями в одному і тому ж судинному басейні.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, які полягають у визначенні особливостей клінічного перебігу, факторів ризику, структурних змін головного мозку та церебральной гемодинаміки у хворих з повторними порушеннями мозкового кровообігу. Обгрунтована необхідність індивідуалізації антитромбоцитарної терапії з метою вторинної профілактики інсульту.
2. Найбільший ризик повторного інсульту зберігається протягом року після першого в житті епізода (42,2% хворих), на другому році він відчутно знижується (14,4% хворих) і в наступні три роки зберігається приблизно на одному рівні (близько 5,5% хворих на рік). Ризик повторного порушення для хворих, що перенесли ГПМК, значно перевищує популяційний ризик інсульту взагалі (23,3 випадки на 10000 населення для регіону дослідження).
3. Факторами ризику повторного ГПМК є, окрім гіпертонічної хвороби і атеросклерозу, цукровий діабет, стенозуючі процеси у магістральних судинах голови, сімейна обтяженість з інсульту та гіпертонічної хвороби і ураження лівого каротидного басейну при першому в житті епізоді. Співвідношення ішемічного і геморагічного типів повторних інсультів (86,7% i 12,2% відповідно) повністю повторюють аналогічні показники для первинних порушень (86% i 12%). Смертність в гострому періоді повторних ГПМК вище (16,6%), ніж при першому в житті інсульті (10,2%), однак вона зумовлена більшою частотою соматичних ускладнень, насамперед церебро-кардіальних, у першої категорії хворих.
4. Клінічний перебіг гострого періоду повторного мозкового інсульту має низку особливостей порівняно з первинним ГПМК: більш повільний розвиток симптомів, ригідна динаміка стану і розладів свідомості в першу добу та їх короткочасне погіршення в цей період, наявність стійких двосторонніх провідникових та псевдобульбарних симптомів. У той же час повторні ГПМК відрізняються більш стрімкою динамікою відновлення функційних можливостей і неврологічного дефіциту до кінця терміну госпіталізації.
5. Хворі з повторними інсультами формують групу, що відбиває особливий тип перебігу цереброваскулярного захворювання, - з переважанням середніх і мілких за розмірами вогнищ ураження мозку. Найчастішими є два патогенетичних типи формування повторних інсультів: на тлі стенозуючого процесу в магістральних судинах з повторними порушеннями в одному і тому ж басейні кровоживлення і повязані з ураженням мілких судин розлади, що проявляють себе як розсіяні та, здебільшого, двосторонні пошкодження. Для останнього типу характерним є переважання чоловічої статі (64,3% проти 48,9%), більша частота двосторонніх неврологічних симптомів (66,7% проти 29,8%), але нижча спадкова обтяженість з інсульту, гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця (31,8% проти 57,4%) порівняно з повторними порушеннями в одному і тому ж судинному басейні.
6. Порівняльне вивчення валідності двух сучасних шкал оцінки стану хворих з інсультом (NIH та шкала Гусева і Скворцова) продемонструвало високу кореляцію результатів при первинному огляді (r = -0,93), через добу (r = -0,88) і через 10 діб (r = -0,82) від моменту госпіталізації, але значне зниження співставленості оцінок до моменту виписки хворих з стаціонару (r = -0,4). Це говорить про високу цінність шкальної оцінки стану хворих у найгострішому періоді інсульта, однак підкреслює зниження діагностичної чутливості методу до кінця терміну стаціонарного спостереження і початку раннього періоду відновлення.
7. Стабільне використання мінімальних і некоштовних заходів профілактики (аспірин у дозі 75 - 150 мг на добу) виправдовує себе і дозволяє знизити ризик смерті і повторного епізоду у випадку першого в житті ГПМК. Найбільш ефективно застосування аспірину у хворих з цукровим діабетом. Однак для хворих з 2 і більшими епізодами інсультів в анамнезі антитромбоцитарна терапія з застосуванням аспірину виявляється мало ефективною, це свідчить про дещо інші, ніж у хворих з однократним порушенням патогенетичні механізми розвитку порушень і передбачає пошук нових, індивідуалізованих профілактичних підходів.
Список литературы
Джамлі Фатхі. Морфологічне та компютерно-томографічне дослідження повторних мозкових інсультів //Вісник морфології. - 2000. - №1. - С.86-87.
Джамлі Фатхі. Динаміка неврологічного стану за першу добу у хворих з повторним гострим порушенням мозкового кровообігу //Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2000. - №1. - С.92-93.
Джамлі Фатхі, Московко С.П. Раціональні засади лікування гострих повторних порушень мозкового кровообігу //Вісник Вінницкого державного медичного університету. - 2000. - №2. - С.464-466.
Джамли Фатхи. Повторные острые нарушения мозгового кровообращения у лиц позднего возраста //Тези; III національний конгрес геронтологів i геріатрів Украіни. - Київ, 2000.- С.47.
Джамли Фатхи. Ультразвуковая допплерография сосудов головного мозга у больных с повторным нарушением мозгового кровообращения //Матер. конф. “Современные подходы к диагностике и лечению нервных и психических заболеваний”. - СПБ., 2000. - С.289.
Джамли Фатхи, Московко Г.С. Современные взгляды на проблему повторных острых нарушений мозгового кровообращения: Сб. науч. труд. “Актуальные проблемы медицины” /Под ред. Н.Г.Дубовской - Днепропетровск, 2000. - С.60-61.
