Загальна характеристика суспільного ладу та права в Стародавньому Римі, структура на умови набуття повної правоздатності, статус раба та особливості формування рабовласницької системи. Опис найбільших повстань рабів, початок демократичного руху.
Курсова робота на тему: «Повстання рабів у рабовласницькому Римі» План Вступ 1. Римська республіка 1.1. Суспільний лад 1.2 Рабовласницька система 2. Повстання рабів у рабовласницькому Римі 2.1 Сицилійське повстання рабів 2.2 Реформи братів Гракхів 2.3 Повстання Спартака Висновки Список використаної літератури Вступ На широких просторах від Піренейських гір до Британії і Кавказу ще й сьогодні можна побачити ділянки старих мощених доріг, які подекуди заросли травою, а місцями відшліфовані колесами і ногами пішоходів. Це артерії неосяжної держави Риму-траси легіонів. Менше того створена римлянами імперія проіснувала довше всіх імперій існувавших в світі. Довго і напружено триває боротьба плебеїв з патриціями, постійні конфлікти між заможними і не імущими верствами населення, між громадянами і негромадянами, між рабами і рабовласниками, що розхитувало державу і в майбутньому відбилось на її розвитку. Однак римська держава наполегливо й твердо йшла до своєї мети - підкорення спочатку найближчих, а потім дедалі дальших сусідів, народів, племен не тільки всієї Італії, а й поза її межами. Так вдала зовнішня діяльність Риму, захоплення нових територій і в результаті - розширення своїх кордонів, призводить до зародження і розвитку рабовласницьких відносин. Такі правила рабовласницької системи Риму змушують рабів іти на боротьбу за свої природні права, внаслідок чого відбуваються часті повстання рабів проти існуючої системи рабства. Період республіки характеризувався інтенсивним розвитком виробництва, що призвело до змін в соціальній структурі римського суспільства, зокрема до зміни правового статусу окремих верств населення. І в період республіки, починаючи з III ст. до н.е. вже не існувало відмінностей між патриціями і плебеями, вони були рівні у правах і утворювали окрему верству населення - римських громадян. Громадянство в Римі набувалося внаслідок: а) народження від шлюбу римських громадян або хоча б від матері-римлянки; б) звільнення римським громадянином свого раба; в) усиновлення римським громадянином чужоземця; г) надання римського громадянства цілим общинам або окремим особам. Крім зазначеного вище Вергілій виділяє три етичні якості, якими боги наділили римлян, для того, щоб вся праця і подвиги виявились їм по плечу і щоб любов до богів і в майбутньому залишалась у їхніх серцях. У сфері публічних правовідносин вільновідпущеники обмежувався у праві служити в римських легіонах, вони не могли бути магістратами, мали обмеження щодо права голосування, вони брали участь лише в трибутних коміціях і то тільки в чотирьох міських трибах, а в I ст. взагалі втратили право брати участь у роботі народних зборів і голосувати. Це були мешканці інших латинських общин (з-поза Лація) і приєднаних до Риму територій, яким було надане правове становище «латинів». Перегрини у Римі не користувалися жодними політичними правами, хоча й були підданими Риму.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
