Гайдамацький рух у Правобережній Україні з початку XVIII ст., передумови, причини і хід повстання: початок, розгортання, Уманська різня; організація життя на захоплених М. Залізняком територіях; позиція Запорізької Січі; придушення і наслідки Коліївщини.
ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Передумови та причини Коліївщини Розділ 2. Хід повстання 2.1 Початок повстання 2.2 Постать Мелхіседека Значко-Яворського 2.3 Розгортання постання 2.4 Уманська різня 2.5 Організація життя на захоплених М.Залізняком територіях 2.6 Позиція Запорізької Січі відносно повстання 2.7 Придушення повстання 2.8 Події на Запоріжжі після придушення повстання Розділ 3. Наслідки Коліївщини Висновки Список використаної літератури та джерел ВСТУП Повстання 1768 р., як об’єкт осмислення уроків української історії є дуже важливим для нинішнього суспільства. Цей спалах народного невдоволення висунув ряд питань зокрема про місце православної церкви в житті тодішнього суспільства та проблему соціально-економічного становища народних мас. Адже це повстання показало про єдність народних мас у боротьбі проти існуючого ладу, проти насадження чужої віри в поєднанні з переслідуванням інших віросповідань, проти існуючого соціального безправя та тодішньої економічної ситуації населення. Географічні межі курсової роботи охоплюють території, які входили до складу Речі Посполитої, а саме: Середня Наддніпрянщина та Поділля. Про них писали мемуаристи й автори хронік, вони осмислювалися сучасниками та наступними поліннями вчених. Насамперед практично всі історики оцінювали події 1768 р. як найвище піднесення гайдамацького руху, що розгортався у Правобережній Україні з початку XVIII ст. У визначенні причин вибуху Коліївщини була звернута увага на дві групи факторів - перший - соціальний. і другий - національно-релігійний. Коліївщина мала генетичний звязок насамперед з подіями визвольних змагань українців середини і другої половини XVII ст. Падіння П. Дорошенка й масове спустошення Правобережжя (так знана Руїна) привели до істотних змін у соціальній структурі населення, обумовили помітні зрушення у господарському житті краю і т.п. Йшлося про генетичний звязок між учасниками визвольної боротьби та передачу ними естафети традицій на різних історичних відрізках історії з одного боку, та нових явищах, що завилися у 60-х роках XVIII ст. з іншою. Одна частина населення залишала обжиті місця - і переселялася у Лівобережжя, інша йшла у південні степи і у Запорожжя (з 1734 р.). З одного боку по висхідній лінії розвивався процес проникнення у тканину феодального суспільства буржуазних відносин, з іншого, у південно-східній частині Правобережжя на зміну чиншу й свободам йшла відробіткова рента (звичайно, дослідникам не слід перебільшувати її рівня та інтенсивності у 60-х роках XVIII ст.). Вихід із ситуації, що склалася, різні групи правобережної людності шукали у різних напрямах - поміщики переводили свої господарства на нові форми господарювання, безпосередні виробники прагнули не допустити реставрації феодальних порядків. О.Гермайзе звернув увагу ще на одну обставину яка, на його думку, спричинила кризові явища у господарстві Правобережжя і відповідно поглибила існуючі соціальні суперечності у суспільстві. Щоб компенсувати втрачене джерело прибутків, магнати і шляхта переходять до масового запровадження оренди. Андрусівське перемиря 1667 і Вічний мир 1686 років розірвали по Дніпру навпіл Україну. Лівобережна Україна з Києвом залишилася в складі Російської держави, а рясно полита кровю українська земля на правому березі Дніпра знову опинилася під владою Польщі і Туреччини. Організовуються козацькі полки , очолювані Абазиним, Іскрою, Палієм і Самусем. Родючі землі Київщини, Брацлавщини потрапили до рук магнатів Потоцьких, Чарторийських, Яблоновських, Сангушків, Браницьких, які переводили сюди своїх підданих з Полісся, Волині і Галичини. Влада короля у Польщі була слабкою і панську сваволю ніщо не стримувало. Вперше ця назва зустрічається в універсалі регіментаря української частини королівських військ Яка Галицького від 22 лютого 1717 року. Проте він не був ізольованим, а знаходив відгук і був найчастіше повязаний з боротьбою в Галичині, на Лівобережній і Слобідській Україні. Майже в кожному загоні були запорожці або ж люди, які довгий час жили на Запоріжжі. Обираючи отамана, зважали на його досвід, хоробрість, винахідливість і знання місцевості. Один гайдамака, - писав ксьондз Китович, - увірвавшись у середовище поляків, міг за хвилину розігнати їх сорок чоловік, заподіявши кожному з них або рану, або смерть... Вона відображала протиріччя між феодальними власниками на землю і безпосередніми виробниками та прокладала шляхи до їх вирішення. Так, Потоцький в 1757-1760 рр. на Уманщині склав ряд орендних контрактів не лише пропінаційних, ай на млини, поташні, ставки, право на закупку в селян хліба (села Софіївка, Войтівка, Яцьківка, Журавлівка) . Лише через Васильківську і Трипільську застави в 1744 р. із 41 села пройшло 348 селян з 280 возами хліба, тобто було продано до 9 тис. пудів, а в 1764 р. через Германівську заставу було провезено близько 3,5 тис. пудів хліба Селяни Придніпровя торгували хлібом, горілкою, дьогтем з козаками Запорізької Січі, а козаки приганяли сюди коней, привозили рибу, сіль. ХІД ПОВСТАННЯ 2.1 Початок повстання
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
